Ухвала суду № 39778118, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/800/19854/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Костенка С.І. Сіроша М.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ліктрави» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року

у справі № 806/8162/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ліктрави»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання дій неправомірними та скасування податкового

повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Приватне акціонерне товариство «Ліктрави» (надалі також - позивач, ПАТ «Ліктрави») звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року №0002332201.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2014 року адміністративний позов ПАТ «Ліктрави» задоволено: визнано неправомірними дії ДПІ; скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року №0002332201.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задоволено: постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2014 року скасовано; прийнято нову постанову; в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року та залишити в силі постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 13 вересня по 23 вересня 2013 року ДПІ було проведено документальну виїзну позапланову перевірку щодо формування собівартості реалізованих ТМЦ (робіт, послуг), їх використання в господарській діяльності та правильності формування податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ та доходів ПАТ «Ліктрави» в період з 1 січня 2011 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки ДПІ складено акт від 30 вересня 2013 року №878/22-1/00481181, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, пункту 138.10 статті 138 ПК України, підпунктів 139.1.5, 139.1.9, 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 146.5 статті 146 Податкового кодексу України та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року №0001572201, №0001562201, №0000041706.

Позивачем було подано скаргу на вказані податкові повідомлення рішення, за результатами розгляду якої ініційовано відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведення позапланової документальної перевірки ПАТ «Ліктрави» з метою дослідження доказів, наведених платником у скарзі та підтвердження або спростування матеріалів позапланової перевірки.

Так, відповідачем в період з 21 листопада 2013 року по 28 листопада 2013 року на підставі наказу від 21 листопада 2013 року №1275 проведено документальну виїзну позапланову перевірку з питань, викладених у скарзі виконавчого директора ПАТ «Ліктрави» від 28 жовтня 3013 року № 3/1931, за результатами якої складено акт від 28 листопада 2013 року №3480/2201/00481181/0100, який позивачем отриманий 2 грудня 2013 року.

В ході проведення перевірки відповідачем також було складено акт про ненадання документів та неможливість проведення перевірки ПАТ «Ліктрави» від 22 листопада 2013 року №482/22-0100481181/0100, на підставі якого податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року № 0002332201, яким до позивача застосовано адміністративний штраф у сумі 510,00 грн. за ненадання документів до перевірки. Вказане податкове повідомлення-рішення 2 грудня 2013 року надійшло на адресу ПАТ «Ліктрави».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач оскаржує вказане податкове повідомлення-рішення з тих підстав, що останнє не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки направлено ПАТ «Ліктрави» без попереднього вручення акту перевірки, чим порушено вимоги підпункту 86.6 статті 86 Податкового кодексу України.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, 21 листопада 2013 року посадові особи ДПІ були допущені до перевірки на ПАТ «Ліктрави», про що зроблено запис у журналі реєстрації перевірок.

На усну вимогу перевіряючих надати первинні документи, що стосуються предмету перевірки головний бухгалтер підприємства Шевчук О.М. повідомила, що вказані документи підпадають під відомості, що містять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ПАТ «Ліктрави», а тому, керуючись положеннями пункту 85.3 статті 85 ПК України, запропонувала їх надання за умови підпису акту прийому-передачі документів, які містять комерційну таємницю та мають обмежений доступ. Посадові особи податкового органу відмовилися приймати документи згідно акту прийому-передачі.

22 листопада 2013 року посадові особи ДПІ звернулись до позивача з тією самою вимогою щодо надання документів, на що головний бухгалтер ПАТ «Ліктрави», посилаючись на норму пункту 85.3 статті 85 ПК України, озвучила те саме прохання після чого працівники податкового органу без надання пояснень залишили територію ПАТ «Ліктрави».

25 листопада 2013 року на адресу ПАТ «Ліктрави» надійшов лист ДПІ №21746/10/2201 з вимогою надати до перевірки первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, договори, сертифікати, виписки банку, регістри бухгалтерського обліку та інші первинні документи), у відповідь на який ПАТ «Ліктрави» надіслано лист від 25 листопада 2013 року за вих. №3/2150 та ще раз наголошено, що ПАТ «Ліктрави» надасть всі необхідні документи тільки у разі підписання посадовими особами ДПІ акту прийому-передачі документів, що містять комерційну таємницю.

2 грудня 2013 року на адресу ПАТ «Ліктрави» надійшов акт про результати документальної виїзної позапланової перевірки від 28 листопада 2013 року № 3480/2201/00481181/0100 та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року, яке було прийнято на підставі акту від 22 листопада 2013 року № 482/22-01/00481181/0100.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Так, відповідно до пункту 85.3 статті 85 Податкового кодексу України документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа органу державної податкової служби та платник податків (його представник).

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського кодексу України відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.

Отже, комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, технічного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які згідно з чинним законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Так, за змістом Постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» комерційну таємницю не становлять: установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами; інформація за всіма встановленими формами державної звітності; дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; документи про сплату податків і обов'язкових платежів; інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків; документи про платоспроможність; відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю; відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Підприємства зобов'язані подавати перелічені у цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, на підприємстві розроблено та затверджено Положення про конфіденційну інформацію та комерційну таємницю, копія якого направлялась відповідачу як додаток до відповіді на лист від 25 листопада 2013 року №21746/10/2201, зі змісту якого слідує, що податкові та видаткові накладні, акти виконаних-робіт, регістри бухгалтерського обліку не є документами, які підпадають під визначення комерційної таємниці.

Слід зазначити, що за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, ані чинні нормативно-правові акти, ані Положення про конфіденційну інформацію та комерційну таємницю, що діє на підприємстві, не відносять до переліку документів, що місять комерційну таємницю бухгалтерську документацію: податкові та видаткові накладні, акти виконання, регістри бухгалтерського обліку та інші документи, що є підставою для визначення об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань.

Більше того, за змістом Постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів та документи про сплату податків і обов'язкових платежів комерційну таємницю не становлять.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що запитувані ДПІ документи містили відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання.

За таких обставин, позивач, відмовляючи у наданні первинних документів, тобто даних, що необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів, безпідставно посилався на положення пункту 85.3 статті 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Суб'єктом вказаного правопорушення є платник податку, який не виконав свій обов'язок щодо зберігання документів чи надання їх на вимогу контролюючого органу при здійсненні ним перевірки.

Строки зберігання зазначених документів визначені пунктом 44.3 статті 44 ПК України становлять не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Відповідно до пункту 44.4 ПК України якщо такі документи пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. До них, в тому числі, відносяться договори, податкові та видаткові накладні, акти і т. ін.

Відтак, оскільки позивач не виконав покладений законом обов'язок щодо надання первинних документів на вимогу контролюючого органу при здійсненні ним перевірки, відповідачем правомірно було застосовано до позивача штрафну санкцію.

Крім того, як вірно зазначив суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, помилково дійшов висновку про необхідність вручення акту про ненадання документів ПАТ «Ліктрави», пославшись на приписи підпункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки акт про ненадання документів та неможливість проведення перевірки ПАТ «Ліктрави» від 22 листопада 2013 року №482/22-01 не є актом про результати виїзної позапланової перевірки, що проводилась у спірний період на підприємстві, в розумінні приписів статті 86 Податкового кодексу України.

За таких обставин, з урахуванням наведених положень законодавства та встановлених обставин на підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду та апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ліктрави» відхилити, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.І. Костенко

М.В. Сірош