Постанова № 39776808, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17581/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Колтигіна А.П. та представника відповідача Мороз О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.13 № 0000773910,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» (далі - ПІІ) звернулося до суду з вимогами до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.13 № 0000773910.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПІІ «БіллаУкраїна» задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників податків проведено позапланову невиїзну перевірку ПІІ «Білла-Україна» з питань дотримання вимог чинного законодавства з повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум плати за землю за період з 01.01.2011 по 31.08.13.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки №1182/39-10/25288083 від 03.10.2013, в якому відображено допущені позивачем порушення, а саме: підпінкту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2011 по 31.08.13 на загальну суму 544 556,46 грн.

17.10.13 на підставі наведеного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000773910, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з орендної плати в розмірі 655 170,50 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 544 556,46 грн та штрафними санкціями в розмірі 110 614,04 грн.

Позивач вважаючи податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників податків протиправними, звернувся до суду.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що зміна ставки податку за землю на підставі закону зобов'язує позивача сплачувати податки у новому розмірі незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Як свідчать матеріали справи, 21.09.1999 позивачем укладений з Київською міською радою договір на право довгострокового користування землею на правах оренди, згідно якого позивачу надано земельну ділянку з кадастровим номером 90:011:019 загальною площею 2,0868 га для будівництва та експлуатації супермаркету з автостоянкою, що розташована за адресою: місто Київ, 7-й мікрорайон житлового масиву Осокорки-Північні.

Угодою від 29.03.2001 до договору оренди внесено зміни до пунктів 1, 2, якими передбачена зміна розміру орендованої земельної ділянки та її цільового призначення.

Згідно пункту 3 Договору оренди, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2,0 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Згідно витягу з технічної документації №Ю-00718/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що передана в оренду позивачу складає 16282932,75 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі"(в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди землі), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону № 161-XIV визначено, що однією з істотних умов договору є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 21 цього ж Закону під орендною платою розуміється платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Водночас, відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, редакція якого також викладена в пункті розділу «Орендна плата» договорів оренди землі, укладених позивачем із селищною радою, передбачено перегляд розміру орендної плати у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Приписами статті 21 Закону № 161-XIV та статті 8 Закону № 2535-XIІ законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону № 161-XIV встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Судом встановлено, що протягом всього часу з моменту укладення Договору оренди земельної ділянки, в тому числі в період з 01.01.2011 по 31.08.13, позивачем сплачувались до державного бюджету суми орендної плати за вказану земельну ділянку у розмірах, передбачених цим Договорами, а отже, у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством України.

Водночас, податковий орган дійшов висновку, що самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2011 по 31.08.13 у відношенні 2 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки є заниженням податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки, чим порушено вимоги підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу, яким встановлено мінімальний річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

В апеляційні скарзі ППІ «БіллаУкраїна» вказує, що зміна розміру земельного податку не є підставою автоматичної зміни умов договору щодо розміру орендної плати.

Колегія суддів стосовно даних тверджень апелянта вважає за необхідне зауважити наступне.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Податковий орган наділений повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 21 Закону № 161-XIV, наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності визначення податковим органом суми податкового зобов'язання позивачу з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на підставі норм підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а не положеннями Договору оренди земельної ділянки, оскільки укладений договір оренди є цивільно-правовим, що не передбачає автоматичної зміни умов договору у разі зміни законодавства без згоди сторін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 1 та 4 частини 1 статті 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» задовольнити повністю.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 11.07.2014 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.