Ухвала суду № 39775902, 10.07.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1753/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 46 Гудзюк І. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНовікова О. М.суддівВініченка Б. Б. , Храпка В. Д. при секретарі Рибасюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_8 про визнання договору дарування удаваним, встановлення (визнання) укладення договору купівлі-продажу, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності подружжя та розподіл спільного майна подружжя а також за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» ( ПАТ КБ «Приватбанк» )про визнання договору купівлі - продажу квартири частково недійсним та розподіл спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що вона з 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У них на утриманні перебувають двоє дітей: син ОСОБА_10 та син ОСОБА_11, які проживають разом з нею. Позивачка з відповідачем зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 Проте їх проживання разом стало неможливим через постійні сварки та протиправні дії з боку відповідача. В звязку з чим виникла необхідність поділу спільного майна подружжя.

Майно, що перебуває у подружжя на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу за цим позовом включає: трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку, що відведена в якості прибудинкової території для забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб; будівлі гаражу, розташованої на зазначеній земельній ділянці; автомобіль «КІА Magentis», д.н. НОМЕР_2; кошти на загальну суму 18 221 грн. 06 коп.

Крім того ОСОБА_7 у позові зазначила, що договір дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 25.09.2002 року квартири АДРЕСА_1 був удаваним правочином, який укладений з прихованням договору купівлі-продажу з метою запобігання додаткових витрат.

Також позивачка вказала, що враховуючи факт проживання з нею обох дітей, вона має право на поділ зазначеної квартири виходячи з розміру часток 3/4 на дружину та 1/4 на чоловіка.

Окрім квартири, 16.12.2008 року на спільні кошти подружжя в сумі 124 500 грн. було придбано автомобіль «КІА Magentis», д.н. НОМЕР_2, який перебуває в постійному користуванні у відповідача, а тому ОСОБА_7 просила стягнути на свою користь половину його вартості в розмірі 62 250 грн.

Уточнивши під час розгляду справи свої позовні вимоги, позивачка просила визнати договір дарування вказаної квартири від 25.09.2002 р. удаваним правочином; визнати квартиру за адресою АДРЕСА_1 такою, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя та визнати за нею 3/4 квартири; визнати автомобіль «КІА Magentis», д.н. НОМЕР_2 таким, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя та стягнути на її користь 62 250 грн. в рахунок матеріальної компенсаці частки в праві спільної власноті на зазначений автомобіль.

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7, вказуючи, що квартира АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю, оскільки була подарована йому ОСОБА_8, а тому не підлягає поділу. Також вказав, що 12 грудня 2008 року ним укладено договір позики на суму 130 000 грн. для придбання автомобіля «КІА Magentis». Грошові кошти в інтересах сімї взято ним за договором позики, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та використані на придбання автомобіля вартістю 124 500 грн.

Крім того, з метою придбання житла для їх дітей, ним було позичено у ОСОБА_13, брата відповідача за первісним позовом, грошові кошти в сумі 150 000 грн. на придбання квартири АДРЕСА_2. Вказані грошові кошти він в подальшому передав ОСОБА_7 Проте, як йому стало відомо в судовому засіданні 02 серпня 2012 року, дана квартира була оформлена на імя ОСОБА_9, яка до вказаної квартири ніякого відношення не має.

Тому ОСОБА_6 просив визнати, що автомобіль «КІА Magentis», д.н. НОМЕР_2 не є спільною власністю подружжя; в разі незадоволення даної вимоги стягнути з ОСОБА_7 ? частину ( 65 000 грн.) боргового зобов'язання за договором позики від 12 грудня 2008 року; визнати договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_9 та ПАТ КБ «Приватбанк» від 09 жовтня 2012 року за адресою АДРЕСА_2 частково удаваним в частині покупця та визнати ОСОБА_7 покупцем вказаної квартири; визнати зазначену квартиру такою, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя; визнати за ним право власності на 3/4 квартири за адресою АДРЕСА_2, а в разі незадоволення вказаної останньої вимоги стягнути з відповідачки 1/2 частину - 75 000 грн. боргового зобовязання за договором позики від 08 жовтня 2012 року на суму 150 000 грн. за яким грошові кошти було використано для придбання вищезазначеної квартири.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано договір дарування квартири від 25 вересня 2002 року, за яким ОСОБА_8 подарував ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, удаваним з метою приховання договору купівлі-продажу квартири.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «КІА Magentis», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 обєктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_6 у спільному майні подружжя автомобіль «КІА Magentis», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 62 250 грн. - вартість ? частини автомобіля «КІА Magentis», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, що виділяється ОСОБА_6

В іншій частині позову ОСОБА_7 відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи 25 вересня 2002 року між ОСОБА_6та ОСОБА_8 укладено договір дарування, згідно якого останній подарував відповідачеві за первісним позовом квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_14 та зареєстрований у реєстрі за № 5003.

Відповідно до ч. 2 с. 58 ЦК УРСР ( в редакції закону, який діяв на момент виникнення даних правовідносин) якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду ( удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Проаналізувавши наявні у справі докази: адресовану суду заяву самого ОСОБА_8. покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, відсутність будь-яких підстав дарувати квартиру ОСОБА_6, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що це договір мав на меті приховати договір купівлі-продажу квартири під час перерубування у шлюбі.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню як безпідставні.

Також непереконливим є посилання апелянта на помилкове незастосування районним судом пропуску позивачкою строку позовної давності.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися дог суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приймаючи до уваги, що порушення права позивачки з приводу її проживання з дітьми у спірній квартирі почалося у 2012 році, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що строк позовної давності в даному випадку не сплив.

Що стосується вказівки апелянта на необґрунтованість зустрічної вимоги останнього про наявність договору позики від 12 грудня 2008 року на суму 130 000 грн. та договору позики від 08 жовтня 2012 року на 150 000 грн., то колегія суддів виходить з того, що позивач за зустрічним позовом на надав до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження укладення таких договорів. Усім доказам з цього приводу була надана оцінка з якою колегія суддів погоджується.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також безпідставним і таким, що не ґрунтується на жодному достовірному доказі, є вимога ОСОБА_6 щодо визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 частково недійсним, удаваним в частині покупця та розподіл цієї квартири між ним та ОСОБА_7

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що районним судом поділ спільного майна подружжя проведений у відповідності до гл. 8 СК України

Інші доводи апеляційної скарги несуттєві, носять довільні висновки та міркування щодо порядку розгляду справи судом, оцінки окремих доказів і не можуть бути підставами для скасування та зміни рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :