Постанова № 39775457, 27.06.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року Справа № П/811/1632/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючого: судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Гусєвої О.С., Коваленко О.Л.

відповідача - Плахотнього Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.05.2014 р. №0002702201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 24.03.2014 року по 11.04.2014 року відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р., про що складено акт №134/2201/13749739 від 18.04.2014 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем 06.05.2014 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002702201, якими ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 226495 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 113248 грн.. На думку позивача, оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, а також таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилався на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту суми по операціям з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" в рамках укладених договорів, які є нікчемними. Оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Також зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Крім того, посилався на те, що договори між позивачем та його контрагентом недійсними в судовому порядку не визнавалися.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. При цьому зазначав, що у підприємства-контрагента ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" у перевіряємому періоді відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі та складські приміщення, транспортні засоби, тому операції з позивачем не є господарською діяльністю, в розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Усі операції купівлі-продажу ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Таким чином, відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України. (т.2 а.с.95-98).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" зареєстровано як юридична особа 12.12.2002р. виконавчим комітетом Світловодської міської ради, та перебуває на обліку в Світловодській ОДПІ як платник податків. (т.1 а.с.9-17)

Судом встановлено, що Світловодською ОДПІ на підставі наказу №131 від 14.03.2014р. (т.2 а.с.99) проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт №134/2201/13749739 від 18.04.2014 року (т.2 а.с.102-163)

Відповідно до даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема п.п.198.1, 198.4, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 226495 грн., в тому числі за квітень 2012р. на суму 5508 грн., травень 2012р. - 33961 грн., червень 2012р. - 24985 грн., липень 2012р. - 22443 грн., серпень 2012р. - 21067 грн., вересень 2012р. - 17691 грн., жовтень 2012р. - 6238 грн., листопад 2012р. - 1400 грн., грудень 2012р. - 29362 грн., лютий 2013р. - 17220 грн., травень 2013р. - 7546 грн., липень 2013р. - 16997 грн., серпень 2013р. - 22077 грн..

На підставі даного акту перевірки Світловодською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2014 року №0002702201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 339743 грн., у тому числі 226495 грн. - за основним платежем та 113248 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.8).

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступних обставин.

Відповідачем в акті перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" відповідно до договору №30/04 від 30.04.2012р. за квітень - грудень 2012 року та лютий, травень, липень - серпень 2013р. на загальну суму 226493,77 грн..

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч.2 ст.3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також, згідно ст.44 ГК України підприємство самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 ПК України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз".

Зокрема, 30.04.2012р. між позивачем (Покупець) та ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №30/04, згідно якого Продавець поставляє, а Покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити товар на умовах даного договору. (т.1 а.с.50).

Факти отримання позивачем від ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" товару підтверджуються: видатковими накладними (т.1 а.с.51, 76, 78, 80, 83, 103, 106, 125, 127, 147, 149, 169, 171, 173, 175, 195, 208, 220, 223, 226, 228, 248, т.2 а.с.3, 22, 35, 37, 60, 62, 64, 66), платіжними дорученнями (т.1 а.с.82, 85, 105, 129, 151, 222, 225, 250, т.2 а.с.1-2).

ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" виписано позивачу податкові накладні: від 30.04.2012р. №69 на суму 33047,44 грн., в т.ч. ПДВ - 5507,91 грн. (т.1 а.с.52), від 15.05.2012р. №34 на суму 18000 грн., у т.ч. ПДВ - 3000 грн. (т.1 а.с.77), від 31.05.2012р. №92 на суму 16766 грн., у т.ч. ПДВ - 2794,33 грн. (т.1 а.с.79), від 08.05.2012р. №7 на суму 92000 грн., у т.ч. ПДВ - 15333,33 грн. (т.1 а.с.81), від 03.05.2012р. №1 на суму 77000 грн., у т.ч. ПДВ - 12833,33 грн. (т.1 а.с.84) від 08.06.2012р. №13 на суму 96000 грн., у т.ч. ПДВ - 16000 грн. (т.1 а.с.104), від 27.06.2012р. №59 на суму 53907 грн., у т.ч. ПДВ - 8984,50 грн. (т.1 а.с.107), від 17.07.2012р. №36 на суму 34710 грн., у т.ч. ПДВ - 5785 грн. (т.1 а.с.126), від 23.07.2012р. №49 на суму 99950 грн., у т.ч. ПДВ - 16658,33 грн. (т.1 а.с.128), від 31.08.2012р. №87 на суму 76400 грн., у т.ч. ПДВ - 12733,33 грн. (т.1 а.с.148), від 21.08.2012р. №55 на суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн. (т.1 а.с.150), від 25.09.2012р. №64 на суму 2900 грн., у т.ч. ПДВ - 483,33 грн. (т.1 а.с.170), від 25.09.2012р. №63 на суму 3850 грн., у т.ч. ПДВ - 641,67 грн. (т.1 а.с.172), від 26.09.2012р. №68 на суму 70380 грн., у т.ч. ПДВ - 11730 грн. (т.1 а.с.174), від 03.09.2012р. №3 на суму 29016 грн., у т.ч. ПДВ - 4836 грн. (т.1 а.с.176), від 15.10.2012р. №44 на суму 37430 грн., у т.ч. ПДВ - 6238,33 грн. (т.1 а.с.196), від 30.11.2012р. №84 на суму 8400 грн., у т.ч. ПДВ - 1400 грн. (т.1 а.с.209), від 27.12.2012р. №50 на суму 72000 грн., у т.ч. ПДВ - 12000 грн. (т.1 а.с.221), від 27.12.2012р. №51 на суму 82000 грн., у т.ч. ПДВ - 13666,67 грн. (т.1 а.с.224), від 24.12.2012р. №43 на суму 13601 грн., у т.ч. ПДВ - 2266,83 грн. (т.1 а.с.227), від 24.12.2012р. №42 на суму 8570 грн., у т.ч. ПДВ - 1428,33 грн. (т.1 а.с.229), від 19.02.2013р. №20 на суму 71400 грн., у т.ч. ПДВ - 11900 грн. (т.1 а.с.249), від 11.02.2013р. №12 на суму 31920 грн., у т.ч. ПДВ - 5320 грн. (т.2 а.с.4), від 31.05.2013р. №18 на суму 45275 грн.. у т.ч. ПДВ - 7545,83 грн. (т.2 а.с.23), від 31.07.2013р. №35 на суму 15980 грн., у т.ч. ПДВ - 2663,33 грн. (т.2 а.с.36), від 31.07.2013р. №34 на суму 86000 грн., у т.ч. ПДВ - 14333,33 грн. (т.2 а.с.38), від 30.08.2013р. №88 на суму 7200 грн., у т.ч. ПДВ - 1200 грн. (т.2 а.с.61), від 30.08.2013р. №90 на суму 1740 грн., у т.ч. ПДВ - 290 грн. (т.2 а.с.63), від 30.08.2013р. №87 на суму 72000 грн., у т.ч. ПДВ - 12000 грн. (т.2 а.с.65), від 30.08.2013р. №86 на суму 49720,20 грн., у т.ч. ПДВ - 8286,70 грн. (т.2 а.с.67), від 30.08.2013р. №89 на суму 1800 грн., у т.ч. ПДВ - 300 грн. (т.2 а.с.69).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2012р. на суму ПДВ 5508 грн., травень 2012р. - 33961 грн., червень 2012р. - 24985 грн., липень 2012р. - 22443 грн., серпень 2012р. - 21067 грн., вересень 2012р. - 17691 грн., жовтень 2012р. - 6238 грн., листопад 2012р. - 1400 грн., грудень 2012р. - 29362 грн., лютий 2013р. - 17220 грн., травень 2013р. - 7546 грн., липень 2013р. - 16997 грн., серпень 2013р. - 22077 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки останнього, а також свідчать податкові декларації з ПДВ за відповідні періоди (т.1 а.с.54-56, 88-90, 109-112, 131-134, 154-159, 179-182, 198-201, 211-214, 232-235, т.2 а.с.6-9, 26-29, 40-43. 71-74) та реєстри отриманих податкових накладних (т.1 а.с.53, 86-87, 101, 130, 152-153, 177-178, 197, 210, 230-231, т.2 а.с.5, 24-25, 39, 70).

Представник позивача в судовому засіданні також зазначав, що отримані товари від контрагента були використані для виробництва на підприємстві. При цьому вказував, що в рахунок оплати за деякий поставлений товар, позивачем відпущено ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" бетон, каменеві-щебеневу продукцію і т.і.

Позивачем до матеріалів справи надано докази використання придбаного у ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" товару у власній господарській діяльності, а саме договори купівлі-продажу (т.1 а.с.92, т.2 а.с.10, 44); накладні (т.1 а.с.61, 94-95, 98, 114, 116-117, 119, 139-140, 142, 160, 163, 165, 183, 186-187, 189, 203, 216, 237-238, 240, 243, т.2 а.с.12, 17, 19, 31, 45, 47, 49, 51, 54, 56, 75, 78, 83, 85, 87, 90, 92); податкові накладні (т.1 а.с.60, 62, 93, 96-97, 113, 115, 118, 120, 137-138, 141, 143, 161-162, 164, 184-185, 188, 190, 202, 215, 236, 239, 241-242, т.2 а.с.11, 16, 18, 32, 46, 48, 50, 52-53, 55, 76-77, 84, 86, 88-89, 91); листи на відпуск товару (т.1 а.с.58, 135, ); акти прийому-передачі (т.1 а.с.59, 136, т.2 а.с.68); вимоги (т.1 а.с.99-100, 123-124, 146, 166-168, 191-192, 204-205, 219, 246-247, т.2 а.с.15, 30, 59, 81-82), матеріальні звіти, сальдові відомості по рахунку 22 та акти на списання матеріалів (т.2 а.с.171-243).

З аналізу наведених норм законодавства та правовідносин позивача з вказаним вище контрагентом вбачається, що позивачем дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

В той же час, суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою але не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Також, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011 р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи те, що факти придбання позивачем у ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" товарів, згідно вищезазначених договорів, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даному контрагенту ПДВ до податкового кредиту у перевіряємому періоді. Тому, Світловодською ОДПІ неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 339743 грн., у тому числі 226495 грн. - за основним платежем та 113248 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" є нікчемними. Так, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та їх виконання, останній був та є зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.46), був платником податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори, укладені позивачем є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, суд враховує, що даний акт перевірки позивача ґрунтується лише на відомостях з акта перевірки контрагента ТДВ "Світловодське кар'єроуправління".

Крім того, самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст.ст.19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем відносно того, що укладені ним правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, надання послуг, виконання робіт, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Також відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та контрагент, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 487,20 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТДВ "Світловодське кар'єроуправління".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 06.05.2014 року №0002702201.

Присудити товариству з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 487,20 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 02.07.2014 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина