Ухвала суду № 39773784, 08.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 р.Справа № 2а-1353/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача Чірік І.О.,

представника відповідача Шляхта В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014р. по справі № 2а-1353/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" (далі - позивач, ТОВ "Авантаж 09") до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідача, Основ'янська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Славія" та ВАТ "Дніпронафтопродукт".

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідних періодів спірних сум ПДВ, натомість, відповідачем підтверджені доводи зазначені в мотивувальній частині акту перевірки, висновки якого покладені в основу спірних рішень.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Авантаж 09" зареєстроване як суб'єкт господарювання-юридична особа та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівського районі м. Харкова.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Авантаж - 09" з питань правомірності формування податкового кредиту у лютому - травні 2010 року, по взаємовідносинах з ТОВ "Славія", ВАТ "Дніпронафтопродукт" та правильності обчислення ПДВ за лютий - травень 2010 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 року.

На підставі Акту перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року № 0001091540/0, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18501299,44 грн. (за основним платежем - 12538419,98 грн., за штрафними санкціями - 5962879,46 грн.).

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що за результатами опрацювання відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкового кредиту з ПДВ за лютий-травні 2010р. ТОВ "Авантаж 09" та його контрагентів - ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» встановлено розбіжності на загальну суму 12538419,98грн., внаслідок того, договори укладені з зазначеними контрагентами є нікчемними, крім того , податкова звітність з податку на додану вартість від зазначених контрагентів позивача за перевіряємий період не визнана податковими деклараціями.

Під час судового розгляду встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт», які є постачальником.

19.03.2009р. між ТОВ "Авантаж - 09" (покупець) та ТОВ "Славія" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 96-02/09-А09, відповідно до умов якого ТОВ "Славія" зобов'язалось поставити позивачу нафтопродукти, бензини А-76, А-80, А-92, А-95, паливо дизельне. Повний асортимент та ціна вказаного товару передбачалося визначати в додаткових угодах до вказаного договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до додаткових угод до договору № 96-02/09-А09 від 19.03.2009р. та умов договору, які містяться в матеріалах справи, сторонами узгоджено умови поставки ЕХW-склад ВАТ "Днпронафтопродукт".

На виконання вищезазначеного договору купівлі-продажу позивачем на підставі видаткових накладних, отримано від ТОВ "Славія" у лютому - травні 2010 року дизельне пальне, бензин А-95, бензин А-92, бензин А-80, автомобільні масла, масляні фільтри, тосол, рідина для омивання автомобільного скла, рідину гальмівну, фільтри повітряні, рідину гальмівну, виду дистильовану тощо.

Придбане у ТОВ "Славія" пальне та інші товари доставлялися до позивача перевізником - ВАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі Договору № 3112/09-1 від 31.12.09, укладеного між позивачем та ВАТ "Дніпронафтопродукт".

Відповідно до умов вказаного договору ВАТ "Дніпронафтопродукт" зобов'язувався доставляти ввірений йому позивачем для перевезення вантаж до пункту призначення.

Надання ВАТ "Дніпронафтопродукт" послуг з перевезення підтверджується актами виконаних робіт з додатками до них, товарно - транспортними накладними.

Як вбачається з матеріалів справи в користуванні позивача , на умовах договорів оренди, знаходяться автозаправні станції.

Відповідно до товарно-транспортних накладних доставка придбаного позивачем у ТОВ "Славія" пального та інших товарів здійснювалася ВАТ "Дніпронафтопродукт" саме за адресами приміщень, які перебували в користуванні позивача.

Позивачем придбаний у ТОВ "Славія" товар попередньо передавався для зберігання ВАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі Договору № 2412/09-16 від 24.12.09р., що підтверджується копіями актів приймання-передачі на зберігання та актами виконаних робіт.

ТОВ "Славія" та ВАТ "Дніпронафтопродукт" складені податкові накладні, в яких зазначена сума ПДВ сплачена позивачем у складі вартості поставленого пального, товарних цінностей, наданих послуг з перевезення та зберігання всього на загальну суму за період лютий 2010 року - 2474537,08 грн., березень 2010 року - 3499128,97 грн., квітень 2010 року - 3501448,65 грн., травень 2010 року - 3063305,28 грн.

Спірні суми ПДВ по взаємовідносинам з вказаними контрагентами включені позивачем до податкового кредиту за лютий, березень, квітень, травень 2010р. відповідно, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вказані місяці 2010р.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх Імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається У момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Вищий адміністративний суд ухвалою від 18.02.2014 р. скасовуючи постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р. по даній справі зазначив про необхідність встановлення додаткових доказів на підтвердження або спростування реальності здійснення господарської операції укладеної між позивачем та його контрагентами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст.3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Докази, на які посилається позивач є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції укладеної між позивачем та його контрагентами.

В ході судового розгляду позивачем не надано витребуваних судом першої інстанції додаткових належних та допустимих доказів, які б спростували доводи податкового органу про неправомірне віднесення відповідних сум до податкового кредиту, і судом, в порядку ч.4 ст. 11 КАС України, дані докази не встановлені.

Враховуючи вище зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, щодо реальності вчинених господарських операцій, колегія суддів вважає необгрунтованими з вище зазначених підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року по справі № 2а-1353/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2014 р.