Ухвала суду № 39772096, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20050/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Твердохліб В.А.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікам Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволені позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекціэю у Оболонському район ГУ Мінходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікам Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 08.11.2013 року за № 676/26-54-22-02-10/34293243.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п. 1.32 ст.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 п.44.6 ст.44, пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.8, пп.138.1.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9п.139.1 Податкового кодексу України, ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україна», п. 2, п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну від 16.05.1996 року №99, пп. 1.2, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.15, пп. 2.16, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 року №88 в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств всього на суму 1 171 491,00грн. та занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 818 292,00грн.

- пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.44.6 ст.44, п.185.1ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200., п.200.2 ст.200, п. 201 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 783 954,00грн.

- пп. 4.2.9 п. 4.2 ст.4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 5 8970,78грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень податкового законодавства відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0010082202 від 04.12.2013 року яким позивачу збільшено розмір зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 944 484,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 816 227,00 грн. та штрафні санкції у сумі 128 257,00 грн.

№ 0010092202 від 04.12.2013 року яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 1 171 491,00 грн.

№0010072202 від 04.12.2013 року яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 982 967,00 грн. в тому числі за основним платежем на суму 783 954,00грн. та штрафні санкції на суму 189 014,50 грн.

№0000231702 від 22.11.2013 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7 372,23 грн. в тому числі за основним платежем на суму 5 897,78 грн. та штрафні санкції на суму 1 474,45 грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Колегією суддів встановлено, що підставою для винесення спірних рішень слугувало встановлення невідповідності первинних документів по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3 та по господарським операціям з ПП «Айс-Берг».

Так згідно акту перевірки позивача, податковим органом як на порушення було зазначено, що видаткові накладні та акти виконаних робіт не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, відсутність в первинних документах посади і ПІБ особи, відповідальної за здійснення господарської операції; відсутність реквізитів довіреності на отримання ТМЦ; відсутність місця складання документа.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів У бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладені норми, встановлено, що ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням не передбачено таку вимогу, як зазначення ПІБ особи, відповідальної за здійснення господарської операції, а також зазначення реквізитів довіреностей на отримання ТМЦ.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі наголошує, що проведеною перевіркою встановлено відсутність документів, які свідчать про транспортування товарів, отриманих від ФОП ОСОБА_3 та від ПП «Айс-Берг».

Однак, колегією суддів було встановлено, що згідно договорів укладених позивачем з його контрагентами, вбачається, що поставку товарів вказаними контрагентами здійснювалось за власний рахунок на орендовані складські приміщення позивача.

З огляду на встановлене, вбачається, що у позивача відсутній обов'язок вимагати у перевізника товарно-транспортні накладні, так як право власності на товар, роботи (результати робіт) переходило до позивача в місті його знаходження.

Разом з цим, перевезення з оформленням товарно-транспортних накладних є необхідним для цілей податкового та бухгалтерського обліку виключно для формування валових витрат підприємства-покупця, спрямованого на зменшення оподатковуваної бази податку на прибуток (за умови здійснення транспортування за рахунок покупця). Для цілей формування податкового кредиту з ПДВ товарно-транспортні накладні не використовуються.

В акті перевірки, також, зазначено про відсутність актів здачі-приймання виконаних робіт з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Лінк-Груп»: від 20.12.2011 року на суму 17 824,68 грн. з ПДВ, від 30.12.2011 року на суму 33 000 грн. з ПДВ, від 27.06.2013 року на суму 25 900 грн. Однак, дослідивши матеріали справи, вбачається, що такі документи надавались як до перевірки так і при адміністративному оскарженні податкових повідомлень рішень, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність таких документів під час перевірки, податковим органом не надано.

Також, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували доводи податкового органу з приводу відсутності настання реальних наслідків за правочинами украденими позивачем з ФОП ОСОБА_3, ПП «Айс-Берг», ПП «ТГС-Монтаж» та ТОВ «Лінк Груп».

До таких висновків податковий орган прийшов із отриманих актів про неможливість проведення зустрічних звірок таких контрагентів, які на переконання відповідача свідчать про відсутність у вказаних підприємств реальних можливостей здійснювати господарську діяльність.

Однак, колегія суддів вивчивши матеріали справи, встановила, що позивачем до перевірки надано підтверджуючу документацію за наслідками вчинення господарських операцій з контрагентами: договори з додатками, акти приймання будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податкові накладні, тощо.

Будь-які зауваження з боку податкового органу саме до цих первинних документів відсутні.

Щодо зустрічних звірок контрагентів позивача, висновки яких покладено відповідачем в основу обставин, що обумовили винесення спірних рішень, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі звірки фактично провести не виявилось можливим, всі обставини викладені виключно із даних без співставлення та не відображають реального стану речей.

Посилання апелянта на недоцільність укладення правочинів з ПП «ТГС-Монтаж» та ТОВ «Лінк Груп» щодо надання послуг з охорони приміщень колегією суддів також до уваги не беруться.

Оренда складських приміщень здійснювалась позивачем на підставі договорів про надання послуг від 01.01.2010 року №05-1, від 01.01.2011 року №15-1/0, від 01.01.2012 року №07, від 01.01.2013 року №03, згідно з якими, надавались послуги по зберіганню (розміщенню) ТМЦ на пристосованій асфальтовій ділянці, навантажувально-розвантажувальні роботи, допуск уповноважених осіб ТОВ «Сікам Україна», пропуск автомобілів з вантажем ТОВ «Сікам Україна». Зазначеним договором не встановлено обмежень по залученню сторонніх осіб до охорони майна, яким користується ТОВ «Сікам Україна», більш того пунктом 3.2 ТОВ «Сікам Україна» надано право обладнати площадку за попереднім погодженням із виконавцем засобами, які б підвищували надійність зберігання майна за власний рахунок.

Щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту коштів сплаченого ПДВ в розмірі 26 824,00 грн. при взаємовідносинах з ТОВ «Прованс Плюс», ТОВ «СТЛ», ТОВ «ЕК Імпульс» та ТОВ «Солрей» на підставі податкових накладних виписаних з порушенням законодавства, слід наголосити на наступному.

Податковим органом вказується на те, що відповідно до номенклатури поставленого вказаними контрагентами товару, такий було імпортовано на митну територію України, при цьому у наданих податкових накладних не вказано код таких товарів згідного з УКТ ЗЕД, як це вимагається пп. і п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній у тому числі зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД, однак лише для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Слід зауважити, що податковим органом не надано жодного доказу, того що товар отриманий позивачем від ТОВ «Прованс Плюс», ТОВ «СТЛ», ТОВ «ЕК Імпульс» та ТОВ «Солрей» був ввезений на митну територію України, та колегією суддів було встановлено, що вказаний товар виготовлявся на території України, що підтверджується наданими позивачем договорами з постачальниками, сертифікатами відповідності та листами постачальників.

Підставою для зменшення розміру валових витрат, а також донарахування позивачу зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб слугувало встановлення віднесення у перевіряємий період до валових витрат коштів сплачених позивачем на відрядження, які не пов'язані з господарською діяльністю, у зв'язку з чим зроблено висновок, що такі виплати являються додатковими благами наданими позивачу працівникам та підлягають оподаткуванню податковим з доходів фізичних осіб.

Однак, у відповідності до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до звітів про використання коштів на відрядження здійснено відшкодування наступним працівникам:

- Відповідно до звіту про використання коштів наданих на відрядження або під звіт №345 від 18.10.2010 року відшкодовані грошові кошти ОСОБА_4 за понесені добові витрати та проїзд до Франції у здійсненому відряджені з 10.10.2010 року по 17.10.2010 року на загальну суму 11 013,88 грн.;

- Відповідно до звіту про використання коштів наданих на відрядження або під звіт №346 від 18.10.2010 року відшкодовані грошові кошти ОСОБА_5 за понесені добові витрати, витрати на проживання та проїзд до Франції у здійсненому відряджені з 10.10.2010 року по 17.10.2010 року на загальну суму 11 013,88 грн.;

- Відповідно до звіту про використання коштів наданих на відрядження або під звіт №409 від 03.12.2010 року відшкодовані грошові кошти ОСОБА_6 за понесені добові витрати та проїзд у здійсненому відряджені з 30.11.2010 року по 02.12.2010 року на загальну суму 2 783,74 грн. до м. Москва;

- Відповідно до звіту про використання коштів наданих на відрядження або під звіт №414 від 06.12.2010 року відшкодовані грошові кошти ОСОБА_7 за понесені добові витрати та проїзд у здійсненому відряджені з 30.11.2010 року по 02.12.2010 року на загальну суму 3 465,18 грн. до м. Москва;

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій позивача з приводу віднесення до валових витрат коштів сплачених на відрядження працівників, оскільки такі бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 100, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 11.07.2014 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: В.А.Твердохліб

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Твердохліб В.А.

Пилипенко О.Є.