Рішення № 39771522, 10.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9108/14 10.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР Глобус»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд»

Про стягнення 252 886,36 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Сидоренко В.А. - по дов. № б/н від 04.04.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР Глобус» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд» 252 886,36 грн., з яких: 239 254,36 грн. боргу по орендній платі, 5 933,31 грн. боргу по комунальним платежам, 1 403,34 грн. пені та 6 295,35 грн. - 60% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору суборенди № 39/11-Н від 02.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9108/14 та призначено її до розгляду на 03.06.2014.

Позивачем 03.06.2014 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9108/14 від 03.06.2014, в зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.05.2014, розгляд справи був відкладений на 01.07.2014.

Позивачем 24.06.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд» її правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Грузинські традиції ЛТД». При цьому позивачем доказів в підтвердження правонаступництва відповідача не подано.

Позивачем 26.06.2014 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9108/14 від 01.07.2014, в зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.05.2014 та ухвали від 03.06.2014, розгляд справи був відкладений на 10.07.2014.

Даною ухвалою суду у позивача було витребувано належні докази в підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грузинські традиції ЛТД» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд».

Суд розглянувши в судовому засіданні 10.07.2014 подане позивачем 24.06.2014 клопотання про заміну відповідача його правонаступником відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне

Стаття 25 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Частина 1 статті наводить однією з підстав процесуального правонаступництва - внаслідок реорганізації підприємства чи організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Позивачем в якості доказів правонаступництва відповідача подано наступні документи

- копію виписки Серія АД № 097111 про державну реєстрацію юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.05.2014, з якої вбачається, що за кодом 30779711 значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд», місцезнаходженням якого є: м. Київ, вул. Предславинська, 34.

- копію виписки про державну реєстрацію юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17.06.2014, з якої вбачається, що за кодом 30779711 значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грузинські Традиції ЛТД», місцезнаходженням якого є: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 44.

- копію ухвали Господарського суд міста Києва від 18.06.2014 у справі № 910/10055/14, якою здійснено заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Грузинські традиції ЛТД».

Вказані вище витяги лише свідчать, що за одним кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в різний час значились спочатку Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд», потім Товариство з обмеженою відповідальністю «Грузинські традиції ЛТД» та не підтверджують правонаступництво.

Зі змісту вказаної вище ухвали не вбачається, що судом досліджувались установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузинські традиції ЛТД», в яких би містилась інформація про правонаступництво, а отже дана ухвала не може бути прийнята судом в якості доказу правонаступництва відповідача у даній справі.

Належних та допустимих доказів в підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд» припинилось як юридична особа та передало свої права і обов'язки Товариству з обмеженою відповідальністю «Грузинські традиції ЛТД» не подано.

Отже, матеріалами справи не підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Грузинські традиції ЛТД» є правонаступником прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд». З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для здійснення процесуального правонаступництва відповідача.

Позивач в судовому засіданні 10.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 10.07.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.05.2014, та ухвал від 03.06.2014, від 01.07.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Предславинська, 34, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.05.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 10.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛР Глобус» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд» (суборендар) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 39/11-Н (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає в суборенду нежилі приміщення, детальніше описану в пункті 1.2 цього договору в будівлі, розташованій за адресою: місто Київ, вул. Інститутська, 2 (літера А) (надалі - будівля), широко відома, як Торгово-виставковий комплекс «Глобус» («Торговий Центр»).

Орендар користується приміщенням на підставі договору оренди нежилого приміщення № 2 від 26.02.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛР Глобус» (орендар) та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26.02.2008 за реєстровим номером 627.

Згідно п. 1.2. договору площа, що орендується суборендарем складає площу 182,4 кв. м.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач в порушення умов договору не виконує зобов'язань щодо сплати вартості наданих послуг оренди та комунальних послуг за березень, квітень 2014 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 239 254,36 грн. та відповідно 5 933,31 грн. Також за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано 1 403,34 грн. пені та 6 295,35 грн. - 60% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 2.2. договору сторони дійшли згоди про необхідність складення і підписання акту прийому-передачі площі, який є невід'ємною частиною цього договору.

За актом прийому-передачі від 01.01.2014 орендар передав, а суборендар прийняв приміщення площею 182,4 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Інститутська, 2 (літера А).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Пунктом 2.1. договору встановлено строк суборенди площі з 01.01.2014 по 30.06.2016 включно, тобто не перевищує строк дії договору оренди № 2 від 26.02.2008, який укладено до 31.05.2027.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5.2. договору суборендар сплачує орендарю орендну плату за даним договором в сумі, яка включає платежі, передбачені Цивільним кодексом України. Щомісячна орендна плата обчислюється за формулою:

Орендна плата = площа, що орендується * К1 * К2 * орендна ставка + ПДВ, де значення (К2 * орендна ставка) складає ціну за 1 кв. м площі, що орендується, за даний період. У розрахунках, ціна округляється до двох знаків після коми.

Відповідно до п. 5.3. договору Індекси.

К1 - індекс зміни орендної плати:

На момент підписання цього договору К1 рівний одиниці.

Починаючи з 01.01.2014 і до кінця строку суборенди орендар має право один раз на рік збільшити індекс К1, але не більше ніж на 10% від його величини за попередній рік суборенди (365/366 днів) шляхом надання суборендарю письмового повідомлення за 30 календарних днів до дня збільшення курсу К1.

К2 індекс зміни курсу:

К2 - відношення офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день виставлення рахунку (а у разі відсутності рахунку до першого числа поточного місяця - на підставі договору на день фактичної оплати) до офіційного курс НБУ долара США до гривні на день підписання додаткової угоди № 3 до договору суборенди. Індекс зміни курсу застосовується наступним чином:

якщо відношення офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день виставлення рахунку (а у разі відсутності рахунку до першого числа поточного місяця - на підставі договору на день фактичної оплати) до офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день підписання цього договору більше або рівний одиниці, то в розрахунках п. 5.2 К2 - приймається рівним частці від ділення цих двох курсів;

якщо відношення офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день виставлення рахунку (а у разі відсутності рахунку до першого числа поточного місяця - на підставі договору на день фактичної оплати) до офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день підписання цього договору менше одиниці, то в розрахунках п.5.2 К2 - приймається рівним одиниці.

Орендна ставка за даним договором складає 483,38 грн. за один квадратний метр, згідно з офіційним курсом НБУ долара США до гривні на дату підписання договору (7,9899 грн. за 1 дол. США на 02.12.2011).

Пунктом 5.4. договору визначено, що орендні платежі вносяться на банківський рахунок орендаря щомісячно авансом не пізніше 15 (п'ятнадцятого) календарного дня кожного місяця.

Згідно п. 5.5. договору всі платежі, що належать до сплати за даним договором вносяться у гривнях банківським переказом на поточний рахунок, вказаний орендарем, в сумі що належить на дату переказу. Не дивлячись на те, що для зручності суборендаря орендар може до першого числа кожного місяця виставляти суборендарю рахунки, суборендар зобов'язаний здійснювати орендні платежі не пізніше дати, вказаної в цьому договорі, незалежно від факту отримання суборендарем таких рахунків. Датою платежу є дата отримання на банківському рахунку одержувача повної суми платежу, що належить за даним договором.

Умовами п. 3.1.2. договору передбачено, що вартість спожитих суборендарем комунальних послуг сплачується щомісяця додатково до орендної плати починаючи з дати початку, відповідно до розрахунків використання або згідно з показниками індивідуальних лічильників, які встановлюються суборендарем самостійно за свій рахунок.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявними у справі доказами доведено порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати та комунальних послуг в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 239 245,36 грн. боргу по орендній платі та 5 933,31 грн. боргу за комунальні послуги.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 239 254,36 грн. боргу по орендній платі та 5 933,31 грн. боргу за комунальні послуги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги суборенди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що якщо який-небудь платіж за даним договором прострочений, суборендар виплачує орендарю прострочену суму з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 60 відсотків річних від простроченої суми та пеню за прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення відповідної суми.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати та комунальних платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.6. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1 403,34 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 403,34 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 60% річних в розмірі 6 295,35 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що у разі прострочення платежів суборендар виплачує орендарю 60 відсотків річних від простроченої суми.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 5.6. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог прокуратури щодо стягнення з відповідача 60% річних в розмірі 6 295,35 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР Глобус» є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд» (м. Київ, вул. Предславинська, 34, код ЄДРПОУ 30779711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР Глобус» (03144, м. Київ, вул. Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35234901) 239 254 (двісті тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 36 коп. боргу по орендній платі, 5 933 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 31 коп. боргу по комунальним платежам, 1 403 (одну тисячу чотириста три) грн. 34 коп. пені, 6 295 (шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 35 коп. - 60% річних, 5 057 (п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 16.07.2014.

Суддя В.В.Сівакова