Рішення № 39770848, 07.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/921/2014(м)

263/3054/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Васильченко О.Г.

Категорія 50 Доповідач Песоцька Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

суддів Ткаченко Т.Б., Ігнатолі Т.Г.

при секретарі Брежневі Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь аліментів у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, посилаючись на те, що з відповідачем вона з 1995 року знаходилась у фактичних шлюбних відносинах, а з 16 червня 2006 року в зареєстрованому шлюбі, 07 листопада 2012 року шлюб між ними розірвано. З 04 березня 2013 року вона визнана інвалідом ІІ групи безстроково і потребує лікування. Пенсії, яку вона отримує, недостатньо для лікування і придбання необхідних для життя предметів вжитку. Крім того, вона сплачує кредити, які вимушена була взяти у зв'язку з двома операціями по тотальному ендопротезуванню лівого та правого тазостегнових суглобів. Відповідач працездатний і працює, але матеріальної допомоги їй не надає.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі ? частини усіх видів його заробітку щомісячно з 01 квітня 2014 року до перебування ОСОБА_1 на ІІ групі інвалідності і в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити рішення про відмову в позові.

У судове засідання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не з'явились, про розгляд справи повідомлені.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглядається за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу, і представника ОСОБА_1 ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 16 червня 2006 року, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2012 року.

Згідно довідок МСЕК 04 березня 2013 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням, 06 березня 2014 року - ця група інвалідності встановлена їй безстроково (а.с.6-9, 10-13).

З медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 страждає хронічними захворюваннями, у зв'язку з якими знаходиться на диспансерному обліку у травматолога та невропатолога, перенесла декілька операцій, у тому числі, операції по тотальному ендопротезуванню лівого та правого тазостегнових суглобів, потребує лікування, обстеження та консультацій, у зв'язку з чим несе відповідні витрати.

Розмір її пенсії становить 2322 грн. 90 коп. (а.с.16).

ОСОБА_2 працює у КП «Комунальник» водієм, його середній заробіток за шість місяців становить 4315 грн. 77 коп.

Згідно зі ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 76 СК розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Відповідно до ст. 80 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Статтею 202 СК України передбачено, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Задовольняючи позов і стягуючи з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі ? частини його заробітку, суд виходив із того, що позивач потребує матеріальної допомоги та відповідач має можливість надавати їй таку допомогу у зазначеному розмірі.

З висновком суду про те, що ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги не можна не погодитись, оскільки з наданих нею документів вбачається, що вона страждає тяжкими хронічними захворюваннями, перенесла операції, протезування, потребує лікування і періодично проходить амбулаторне та стаціонарне лікування, у зв'язку з чим несе майнові витрати; сплачує грошові суми за кредитами, отриманими для лікування та операцій; інших доходів, крім пенсії, не має (а.с. 7 - 56).

Не можна не погодитись і з висновком суду про те, що ОСОБА_2 має можливість надавати матеріальну допомогу колишній дружині. Зі справи вбачається, що він є працездатним і працює, проживає з матір'ю, яка є непрацездатною за віком та отримує пенсію.

Заперечення відповідача проти цих висновків суду з урахуванням конкретних обставин справи та наданих доказів безпідставні.

Проте, визначаючи розмір аліментів, суд помилково не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 має двох повнолітніх доньок, які зобов'язані надавати їй утримання.

З урахуванням встановлених обставин, майнового стану сторін і наявності у позивачки двох повнолітніх доньок колегія суддів вважає необхідним рішення суду в частині розміру аліментів змінити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/10 частини усіх видів його заробітку, частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2014 року змінити в частині розміру аліментів. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/10 частини усіх видів його заробітку. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді