Ухвала суду № 39765921, 08.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1160/14

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Глухова А.В.

представника відповідача: Ланчук Т.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року державне підприємство «Красилівський агрегатний завод» (далі - Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської ОДПІ (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005251500 від 07.03.2014 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача, результати якої оформлено актом №232/15/14307831 від 21.02.2013 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Красилівський агрегатний завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2013 року" . Згідно висновків зазначеного акта Позивачем порушено вимоги п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005251500 від 07.03.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11649 гривень.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення обґрунтованими, зважаючи на наступні обставини.

З обставин справи встановлено, що між Позивачем (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №2 від 22.01.2013 року, згідно умов якого продавець продає (передає) у власність, а покупець приймає замовлений товар (спецодяг, засоби індивідуального захисту, рукавиці робочі, миючі засоби та інше) та зобов'язується оплатити його за умовами даного договору

На виконання умов Договору, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виписано видаткові накладні №378 від 04.12.2013 року, №385 від 09.12.2013 року, №384 від 09.12.2013 року та податкові накладні №357 від 04.12.2013 року, №359 від 04.12.2013 року, які містяться у матеріалах справи, та у яких вказано вид цивільно-правового договору - «договір №2 від 22.01.2013 року».

Проте, Відповідач вказує, що на момент проведення перевірки для огляду надавались податкові накладні №359 від 04.12.2013 року та № 357 від 04.12.2013 року, в яких вказано вид цивільно-правового договору - «договір №1 від 01.01.2001 року».

Пунктом 85.2 ст.85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п.85.4 ст.85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктами 85.6 - 85.8 ст.85 ПК України стверджено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

З огляду на зазначені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у податкового органу законних підстав у Акті перевірки робити висновки, посилаючись на податкові накладні, не засвідчені підписом та печаткою уповноваженої особи, без інших об'єктивних доказів на підтвердження висновків Акту перевірки.

Крім того, з обставин справи встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (постачальник) та покупцем - Державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" укладено договір поставки №ЗУП-352/03/13 від 26.03.2013 року. На виконання умов договору постачальником було виписано податкову накладну №1912021/0012 від 19.12.2013 року.

Відповідач вважає, що Позивач неправомірно включив до податкового кредиту грудня 2013 року податкову накладну №1912021/0012 від 19.12.2013 року на загальну суму 37071,02 гривень в тому числі ПДВ - 6178,50 гривень на поставлені ТМЦ від ТОВ "Метінвест-СМЦ", оскільки на думку органу доходів і зборів податкову накладну від 19.12.2013 року необхідно було виписати на суму 20000 гривень в тому числі ПДВ - 3333,33 гривень, що є порушенням п.187.1 ст.187 ПК України.

В ході апеляційного розгляду справи представник Позивача пояснив, що товар на суму 17071,12 грн. згідно видаткової накладної від 19.12.2013 року №АЗ-0000025 дійсно було повернено ТОВ "Метінвест-СМЦ" , проте, даний товар Позивачу було поставлено раніше. Тому, висновки податкового органу про отримання та повернення в один і той же день товару є помилковими.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 ПКУ (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, розрахованого платником податків відповідно до р. V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1 - 200.3 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Позивач правомірно відніс суму 37071,02 гривень в тому числі ПДВ - 6178,50 гривень по податковій накладній №1912021/0012 від 19.12.2013 року до податкового кредиту за «правилом першої події» відповідно до вимог п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №0005251500 від 07.03.2014 року є протиправним.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 липня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.