Ухвала суду № 39764708, 26.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/1303/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщук М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Райагробуд» до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне підприємство «Райагробуд» звернувся до суду з позовом до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року № 0000232301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Звенигородська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в березні 2012 року Звенигородською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Райагробуд» з питань правильності, повноти нарахування сум податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30 березня 2012 року № 17/22-018/03587891.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого неправомірно сформовано податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 42114,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Росаріо».

На підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, на ПП «Райагробуд» накладено штраф у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що склало 10528,50 грн.

13 квітня 2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42114 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 10528,50 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168-ВР).

Тобто, податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку своєму контрагенту у зв'язку із здійсненням господарської операції, що відповідає вимогам, переліченим вище. При цьому підставою для нарахування податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) у відповідності із вимогами п.7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

В силу п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і ТОВ «Росаріо» був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів.

Судом встановлено, що позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій по виконанню робіт, а саме: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Так, вартість понесених витрат в розмірі 42114,00 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Доставка ТОВ «Росаріо» придбаних за договором товарно-матеріальних цінностей ПП «Райагробуд» підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на пояснення водія ПП «Райагробуд» Смірнова С.Г. та відсутність його підписів у товарно-транспортних накладних не є належним підтвердженням безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Так, робота вказаного працівника не була безпосередньо пов'язана із здійсненням господарської діяльності підприємством.

Крім того, зазначені пояснення не містять фактичних даних про неналежність укладених договорів, невиконання їх умов чи наявність будь-яких інших порушень з боку позивача, які б могли вказувати на відсутність мети, направленої на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином.

Судом встановлено, що на товарно-транспортних накладних та на видаткових накладних наявні підписи іншого працівника ПП «Райагробуд» - експедитора ОСОБА_4, призначеного матеріально відповідальною особою згідно виданого йому доручення від 17 грудня 2010 року за № 735404 та уповноваженого на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Вищевказана обставина також спростовує посилання відповідача на наявність порушень в оформленні товарно-транспортних накладних і вказує на те, що перевезення товару за укладеним договором купівлі-продажу дійсно відбулось.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що виписані ТОВ «Росаріо» податкові накладні по факту виконання і оплати договірних зобов'язань є підставою для включення ПП «Райагробуд» ПДВ у розмірі 42114,00 грн. до складу податкового кредиту за грудень 2010 року.

Крім того, зазначені первинні документи не визнані судом недійсними, а тому вважаються належними доказами по справі.

Судом встановлено, що закуплені у ТОВ «Росаріо» будівельні матеріали в наступному використані позивачем в його господарській діяльності для проведення ремонтних робіт на об'єктах згідно укладених договорів, на підтвердження чого ним надані контракти на виконання ремонтних робіт із замовниками, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, а також звітність про витрати будівельних матеріалів в будівництві.

Наявні в матеріалах справи документи засвідчують той факт, що укладений з ТОВ «Росаріо» договір на придбання будівельних матеріалів був направлений на досягнення позивачем конкретної економічної мети в його господарській діяльності.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ТОВ «Росаріо» зареєстроване 12 листопада 2010 року виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області та є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100313667 від 10 грудня 2010 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про порушення слідчим відділом податкової міліції Бориспільської ОДПІ кримінальної справи № 05-8685 на підставі ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ «Росаріо», оскільки доказом наявності вини сторони у формі умислу, який береться судом до уваги, може бути лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Натомість, в матеріалах справи відсутні судові рішення про притягнення до відповідальності осіб чи вироки суду у кримінальній справі, які набрали законної сили та мають значення для розгляду спору по суті.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Росаріо» виконало покладені на нього зобов'язання за договором, що підтверджується наданими документами, та свідчить про реальність здійснення господарської операції та правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року № 0000232301 прийнято відповідачем протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 02.07.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.