Постанова № 39764570, 08.07.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 р. Справа №818/1041/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представників позивача - Стрибуль С.Л., Аксютенко О.П.

представника відповідача - Кисленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхім" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (далі - позивач, ТОВ «Поліхім») звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ) №0000782205 від 29.11.2013р., відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за вересень 2013 року у розмірі 205400 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні (а.с.93-96).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ТОВ «Поліхім» зареєстроване розпорядженням міськвиконкому Шосткинської міськради за №1 від 09.01.2004р., взято на податковий облік в органах ДПС з 15.01.2004р., зареєстрований платником ПДВ з 11.02.2004р. по теперішній час.

В період з 01.11.2013р. по 07.11.2013р. та з 08.11.2013р. по 11.11.2013р. Шосткинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Поліхім» з питань декларування від'ємного значення з податку на додану вартість більше 100 тис. гривень у податковій декларації за вересень 2013 року, за результатами якої 18.11.2013 р. було складено Акт №649/18-17-22-0005/32479042 (а.с.7-49).

Як свідчить з Акту перевірки, податковим органом встановлені порушення вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Поліхім» завищено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на 205 400,00 гривень.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивачем 20.11.2013р. було подано заперечення на Акт перевірки (а.с.50-51). Так, у запереченнях позивач зазначав, що товариством на перевірку було надано всі необхідні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Собі».

Однак, 27.11.2013 позивачу було надано відповідь на заперечення до Акту перевірки, в яких відповідач зазначає, що заперечення ТОВ «Поліхім» не змінюють висновків по акту документальної позапланової невиїзної перевірки.

Отже, з урахуванням виявлених за наслідками перевірки порушень, Шосткинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782205 від 29.11.2013р., відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за вересень 2013 року у розмірі 205400 грн. (а.с.6).

В ході оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, 02.04.2014р. Міністерством доходів і зборів України винесено рішення №5831/16/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, з вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини справи судом було встановлено, що причиною зменшення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року стало зменшення за результатами перевірки податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2012 року за операціями по придбанню спирту фурфурилового і параформальдегіду у ТОВ «Собі» на загальну суму 1232400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 205400,00 грн., оскільки перевіркою не підтверджено реальність здійснення перевезення товару від контрагента ТОВ «Собі» на адресу ТОВ «Поліхім».

При цьому, позиція відповідача ґрунтується на посиланнях на невідповідність дат вказаних в товарно-транспортних накладних та дат вказаних у видаткових накладних, та неналежному оформленні ТТН відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Так, під час проведення перевіки встановлено, що основним постачальником ТОВ «Поліхім» за жовтень 2012 року було підприємство - ТОВ «Собі» (м.Київ).

Згідно наданих на перевірку документів перевіряючими було встановлено, що згідно з договорами купівлі-продажу (без зазначення номерів) 15.10.2012 року та 24.10.2012 року позивачем (Покупець) було придбано у ТОВ «Собі» (Продавець) товар:

- товар «Параформальдегід», кількістю 20000кг, загальною вартістю 260400 грн. (в т.ч. ПДВ - 43400 грн.) по видатковій накладній №10134 від 24.10.2012р. на суму 260400 грн., податкова накладна №134 від 24.10.2012р.

- товар «Спирт фурфуриловий» , кількістю 40000 кг, загальною вартістю 972000 (в т.ч. ПДВ - 162000 грн.) по видатковій накладній №10042 від 15.10.2012р. на суму 972000 грн. , податкова накладна від 15.10.2012р. №42.

Постачання відповідно спирту фурфурилового і параформальдегіду здійснювалось продавцем на умовах CIF - м. Шостка (місто завантаження - Київ, місто розвантаження - Шостка).

На підтвердження здійснення товарно-транспортної операції для перевірки позивачем було надано товарно-транспортні накладні (в друкованому вигляді)., а саме:

- товарно-транспортна накладна від 11.10.2012 року №1754, згідно з якою перевізником є автопідприємство ТОВ «Еско-Комерц», державний номер автомобіля НОМЕР_3, водій - ОСОБА_4, товар - парафорльмальдегид 20 тон;

- товарно-транспортна накладна від 04.10.2012 року №1752, згідно з якою перевізником є автопідприємство ТОВ «Еско-Комерц», державний номер автомобіля НОМЕР_1, водій - ОСОБА_5, товар - фурфуриловий спирт 20 тон;

- товарно-транспортна накладна від 04.10.2012 року №1753, згідно з якою перевізником є автопідприємство ТОВ «Еско-Комерц», державний номер автомобіля НОМЕР_2, водій - ОСОБА_6, товар - фурфуриловий спирт 20 тон.

Товарно-матеріальні цінності оприбутковано по бухгалтерському обліку на рахунок 201 «сировина і матеріали».

При перевірці наданих ТОВ «Поліхім» документів встановлено, що товарно-транспортні накладні за №1752 і №1753 на транспортування фурфурилового спирту в кількості по кожній накладній по 20 тон виписані 4 жовтня 2012 року, а видаткова накладна за відвантаження спирту фурфурилового в кількості 40 тон на суму 972000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 162000,00 грн., виписана 15 жовтня 2012 року.

Крім цього, товарно-транспортна накладна за №1754 на транспортування параформальдегіду в кількості 20 тон виписана 11 жовтня 2012 року, а видаткова накладна за №10134 на відвантаження параформальдегіду в кількості 20 тон на суму 260000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 43400,00 грн., виписана 24 жовтня 2012 року.

З урахуванням викладеного, Актом перевірки констатовано, що товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні/, а тому, податковий орган ставить під сумнів проведення товариством «Поліхім» операції з придбання спирту фурфурилового та параформальдегіду у ТОВ «Собі» відповідно до наданих документів та вважає, що право на податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 205400,00 грн. відсутнє.

На переконання відповідача, розбіжність між датами виписаних товарно-транспортних накладних та видаткових накладних не підтверджує фактичного настання наслідків господарських операцій, а сформований податковий кредит, отриманий від контрагента-постачальника (засновника платника податку), як вважає відповідач, було спрямовано на зменшення сплати податкових зобов'язань.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу - ТОВ «Поліхім» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на 205 400,00 грн., про що прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення №0000782205 від 29.11.2013р.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного:

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Поліхім» та ТОВ «Собі» позивачем було надано до суду наступні первинні документи: копії платіжних доручень (а.с.77-82), які свідчать про здійснення розрахунку за отриманий від контрагента товар, податкові та видаткові накладні від 15.10.2012р. на придбання сприту фурфурилового (а.с.113, 114) та податкова та видаткова накладні від 24.10.2012р. на придбання параформальдегіду (а.с.117, 119), реєстр отриманих податкових накладних (а.с.106), копія довіреності на отримання зазначеного товару від ТОВ «Собі», журнал реєстрації довіреностей (а.с.161-162), , докази оприбуткування зазначеної сировини (отчет движения сырья и карточки складського учета материалов) (а.с.128-141), якими підтверджується факт того, що вищезазначений товар було оприбутковано на складах позивача саме 15.10.2012р. та 24.10.2012р. Крім цього, позивачем було надано докази того, що в подальшому зазначена сировина була використана у господарській діяльності при виробництві смоли «Собі-фур», яка реалізована ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (а.с.143-155).

Отже, вищезазначені докази свідчать про те, що поставка товару на склади ТОВ «Поліхім» у м.Шостка відбулася саме 15.10.2012р. та 24.10.2012р., відповідно, дати оприбуткування товару та дати видаткових та податкових накладних також відповідають даті фактичної поставки товару.

Щодо розбіжностей в наданих позивачем на перевірку ТТН, слід зазначити наступне:

- по-перше, відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України підставою для віднесення сум податку, який сплачено у зв'язку з отриманням товару, до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. ТТН не входить до переліку документів, які надають право на формування податкового кредиту і тому її дані (її відсутність взагалі) не можуть ніяким чином впливати на віднесення суми податку та формування податкового кредиту.

- по-друге, судом було досліджено процедуру доставки товару від ТОВ «Собі» до позивача. Як свідчить з матеріалів справи, транспортування здійснювалось відповідно до Договору транспортного експедирування від 10.09.2009р. (а.с.172) , укладеного між ТОВ «Собі» та відповідною транспортною компанією. При перевезенні товару транспортною компанією складалися відповідні ТТН (а.с.111,112,116) відповідно до яких ТОВ «Собі» (м.Київ) є замовником послуг, а також, вантажовідправником (товар відправлявся з м.Київ). Крім цього, ТОВ «Собі» є вантажоодержувачем - товар поставлявся у м.Шостка, вул..Гагаріна, 1. При цьому, судом було досліджено відповідні докази, які свідчать про те, що ТОВ «Собі» дійсно належить нежитлове приміщення за адресою: м.Шостка, вул..Гагаріна, 1 (акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна та акт приймання -передачі нежитлових будівель - а.с.166,167). Отже, товар зі складів, що належать ТОВ «Собі» та знаходяться у м.Київ поставлявся на склади ТОВ «Собі», які знаходяться в м.Шостка. Відповідно до ТТН, поставки дійсно відбувалися 04.10.2012р. та 11.10.2012р., але фактична передача товару від ТОВ «Собі» до ТОВ «Поліхім» відбувалася саме 15.10.2012р. та 24.10.2012р., про що свідчать докази надані позивачем (довіреності, докази оприбуткування, видаткові та податкові накладні, що датовані саме 15.10.2012р. та 24.10.2012р.). До того ж, суд бере до уваги те, що у ТОВ «Поліхім» та ТОВ «Собі» у користуванні знаходяться склади за однаковою адресою - м.Шостка, вул..Гагаріна, 1. Так, позивачем надані докази, які свідчать по те, що ТОВ «Поліхім» також орендує нежитлові приміщення у ТОВ «НПП «Технологія» у м.Шостка по вул..Гагаріна, 1, про що свідчить відповідний договір оперативної оренди (а.с.168-170).

З урахуванням викладеного, суд допускає, що товар міг бути поставлений у м.Шостка 04.10.2012р. та 11.10.2012р. , але фактична передача та отримання товару від ТОВ «Собі» до ТОВ «Поліхім» відбулася пізніше - 15.10.2012р. та 24.10.2012р.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, та не спростовано відповідачем по справі, що всі накладні, які були отримані позивачем разом із поставленим товаром, складені у повній відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік ти фінансову звітність в Україні" та ПК України.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх вимог.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхім" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000782205 від 29.11.2013 року, видане Шосткинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Комуністична, 2).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 14.07.2014р.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець