Ухвала суду № 39760089, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/16633/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

прокурора Чубенко В.В.,

представника відповідача Салтан В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 по справі №2а-2595/09/2770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманська риболовна компанія» до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.04.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманська риболовна компанія» до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.11.2009 №0000162310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 333777,00грн., з яких податок - 222518,00грн. та штрафна (фінансова) санкція - 111259,00грн., від 12.11.2009 №0000172310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 429943,50грн., з яких податок - 286629,00грн. та штрафна (фінансова) санкція - 143314,50грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя 21.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу третього пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 за №925/11205, пункту 1.24 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 №355, пункту 4 наказу Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 №584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення», підпункту 1.8 пункту 1 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 №1153, статті 215 Цивільного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України..

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інрибком» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009.

В ході перевірки встановлені порушення позивачем абзацу 3 підпункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у заниженні валових доходів у розмірі 838000,00грн. по відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амарінбудтрек-65»; підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неправомірного завищення амортизаційних відрахувань у розмірі 99002,00грн. по відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амарінбудтрек-65»; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з необґрунтованим завищенням податкового кредиту з ПДВ у сумі 394751,41грн. по відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амарінбудтрек-65» та Товариством з обмеженою відповідальністю РК «Океантрансфіш»; підпункту 7.2.3. пункту 7.2 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з використанням податкових накладних інших податкових періодів у сумі 95682,59грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя складено акт від 19.10.2009 № 371/23-130/33245183 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2009 №0000162310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 333777,00грн., з яких податок - 222518,00грн. та штрафна (фінансова) санкція - 111259,00грн., від 12.11.2009 №0000172310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 429943,50грн., з яких податок - 286629,00грн. та штрафна (фінансова) санкція - 143314,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки акт перевірки оформлено з порушенням вимог Порядку №327 та Методичних рекомендацій, Інструкції з діловодства його не можливо приймати у якості належного та допустимого доказу щодо правомірності податкових повідомлень-рішень у справі, а у позивача є усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає їх помилковими та передчасними з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належним чином оформленими документами.

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій, судами не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентами, не витребувано докази на підтвердження переміщення та оприбуткування позивачем отриманих товарів, не досліджено використання придбаних ним товарів і послуг у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 по справі №2а-2595/09/2770 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ Н.Г. Пилипчук