Ухвала суду № 39760009, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/9991/30247/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі №11/360

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва

до 1) Державної податкової адміністрації у м.Києві, 2) Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва, 3) Головного управління Державного казначейства України у м.Києві

про скасування акту, рішення та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва №0001212302/0 від 25.04.2007. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення в цій частині про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акта №29/35-101/31776030 від 13.04.2007 невиїзної документальної перевірки з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрторгальянс» за період з 01.10.2005 по 30.12.2005. За висновками акта перевірки позивачем в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту у листопаді, грудні 2005 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Укрторгальянс», свідоцтво платника податку якого визнано недійсним з дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 05.04.2005.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва №0001212302/0 від 25.04.2007 про визначення позивачу податкових зобов?язань з податку на додану вартість в розмірі 12934,50 грн., у т.ч. основного платежу 8623 грн. та 4311,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, обґрунтовували свої висновки тим, що відповідачем не заперечувалось проведення реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрторгальянс» з поставки обумовленого договорами від 15.12.2005 № 15 та від 22.12.2005 №23 товару, а саме інструментів, інвентарю та госптоварів, поставка яких оплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, зі сплатою в ціні поставленої продукції ПДВ. За наслідками господарських операцій ТОВ «Укрторгальянс» видано податкові накладні №0000096 від 03.11.2005 на суму 29998,20 грн., у т. ч. ПДВ 4999,70 грн., №117 від 07.12.2005 на суму 5700 грн., у т.ч. ПДВ 950 грн., №127 від 15.12.2005 на суму 5217,12 грн. у т.ч. ПДВ 869,50 грн., №128 від 15.12.2005 на суму 10821 грн., у т.ч. ПДВ 1803,50 грн. на підставі яких відбулося формування позивачем податкового кредиту у відповідному звітному періоді. На час здійснення господарських операцій ТОВ «Укрторгальянс» було належно зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість Рішення Солом?янського районного суду від 05.04.2005, яким було визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Укрторгальянс» з моменту реєстрації, ухвалою цього суду від 29.01.2007 скасовано за нововиявленими обставинами, та ухвалою від 09.02.2007 провадження у справі закрито.

За встановлених обставин формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Укрторгальянс» здійснено з дотриманням вимог ст.7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що, за умови фактичного здійснення господарської операції, наявність у особи права складати податкові накладні пов'язане з фактом її реєстрації як платника податку на додану вартість. При цьому Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачена можливість анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його видачі.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців».

Так, статтею 18 вказаного Закону (в редакції, що існувала на час вирішення спору) визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з викладеного правильними є висновки судів попередніх інстанцій про помилковість доводів податкового органу, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на скасування реєстрації платника ПДВ контрагента, яким видано податкові накладні за цими господарськими операціями, оскільки ухвалене судом рішення та пов'язане з ним подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавили правового значення податкових накладних, виданих у відповідності до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за такими господарськими операціями (акт про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Укрторгальянс» податковим органом затверджено 26.12.2005). Доказів виключення ТОВ «Укрторгальянс» з державного реєстру суду не надано.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун