Ухвала суду № 39759945, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/9991/30501/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011

у справі №2а-11786/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий затон»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

про визнання податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 12.05.2010 №000250700/0/16302 та від 30.07.2010 №000250700/1.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 95118,00 грн. за січень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 2928 0700 24093093 від 28.04.2010.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв?язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування у податковій декларації за січень 2010 року на суму 92427,00 грн. та підтверджено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року в розмірі 2691,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №000250700/0/16302 від 12.05.2010 про добровільну відмову ТОВ «Княжий Затон» від отримання суми податку на додану вартість в розмірі 92427 грн. як бюджетного відшкодування та про зарахування цієї суми у зменшення податкових зобов?язань з ПДВ наступних податкових періодів.

За наслідками апеляційного узгодження скарга платника залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення №000250700/1 від 30.07.2010 на ту ж суму.

Правила обчислення і сплати податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакціях, що існували на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Девіжн Констракшн» знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована, укладений позивачем та ТОВ «Девіжн Констракшн» договір генерального підряду №27/01-09 від 27.01.2009 за формою та змістом відповідає вимогам законодавства, його виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у т.ч. підписаними актами виконаних робіт форми КБ-2.

Право ТОВ «Девіжн Констракшн» на зайняття господарською діяльністю, пов?язаною із створенням об?єктів архітектури підтверджено ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АВ №445171.

Видані позивачу ТОВ «Девіжн Констракшн» податкові накладні складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення», на час їх видачі контрагент мав необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, був зареєстрованим платником ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено та відповідачем не спростовано.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність укладених контрагентом позивача ТОВ «Девіжн Констракшн» правочинів з ТОВ «АРХ-Ательє», ТОВ «Еко-стиль» та ТОВ «БВК «Будівельник», оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Відповідачем не спростовано, що на момент здійснення спірних господарських операцій, його контрагенти в ланцюгу постачання були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та перебували на обліку як платники податків і зборів.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун