Ухвала суду № 39759859, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/66698/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївський суднобудівний завод „Океан" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі № 2а-4836/09/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства „Миколаївський

суднобудівний завод „Океан"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Миколаєві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Миколаївський суднобудівний завод „Океан" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: №00004436/0 від 21.04.2009; №00005136/0 від 29.04.2009; №00005636/0 від 19.05.2009.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №00004436/0 від 21.04.2009; №00005136/0 від 29.04.2009; №00005636/0 від 19.05.2009.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість під час відображення операцій з ПВКФ „Юкон" за листопад, грудень 2008 року та складено акт № 348/36/14307653 від 10.04.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00004436/0 від 21.04.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад, грудень 2008 року на суму 232358, 56 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 232358, 56 грн.: листопад 2008 року на 48813 грн., за грудень 2008 року на 183545, 56 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємству ПВКФ „Юкон", які повинно було сплатити відповідну суму податку на додану вартість до Державного бюджету у відповідному податковому періоді.

Але за результатами проведених перевірок іншими податковими інспекціями відповідач отримав інформацію, що деякі підприємства по третьому ланцюгу постачання, наприклад - ПП „Купран-Юг", не відображало даних в податкових деклараціях по податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань, було визнано банкрутом, підтвердити перерахування (або не перерахування) податку на додану вартість є неможливим.

Таким чином, позивачем безпідставно включено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди: листопад 2008 року на 48813 грн., за грудень 2008 року на 183545, 56 грн., оскільки по ланцюгу постачання є суб'єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ „Ярдінс", ТОВ „Альтоніка", ТОВ „Кредо Океан", ПП „Промислові абразиви" за листопад, грудень 2008 року, січень 2009 року та складено акт № 405/36/14307653 від 23.04.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 00005136/0 від 29.04.2009, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2008 року та січень 2009 року на загальну суму 681998, 83 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 681998, 83 грн.: листопад 2008 року на 384729, 37 грн., за грудень 2008 року на 204166, 66 грн., за січень 2009 року на 93102, 8 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, щодо ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ „Ярдінс", ТОВ „Альтоніка", ТОВ „Кредо Океан", ПП „Промислові абразиви", які повинні були сплатити відповідну суму податку на додану вартість до Державного бюджету у відповідному податковому періоді.

За результатами проведених перевірок іншими податковими інспекціями відповідач отримав інформацію про те, що деякі підприємства по другому, третьому, четвертому ланцюгу постачання не відображали даних в податкових деклараціях по податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань, тому підтвердити перерахування (або не перерахування) податку на додану вартість є неможливим.

Позивач безпідставно включив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 681998, 83 грн., оскільки на його думку по ланцюгу постачання є суб'єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ „Шекс Маркет", ТОВ „Ніковіт", ТОВ „Енергосервіс", ТОВ „Ярдінс", ТОВ „Миколаїв Корабел", ТОВ „Майстер-Сан", ТОВ „ВБФ Олександр", ПВКФ „Юкон" за жовтень, грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року та складено акт № 477/36/14307653 від 15.05.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005636/0 від 19.05.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за жовтень, грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 1819151, 83 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 1819151,83 грн., в тому числі за періоди - жовтень 2008 р. на 78648,58 грн., за грудень 2008 р. на суму 1597913,04 грн., за січень 2009 р. на суму 136857,65 грн., за лютий 2009 р. на суму 5732,56 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що позивач безпідставно включив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди - жовтень, грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 1819151, 83 грн., оскільки по ланцюгу постачання є суб'єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи СДПІ не доведено наявності будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Доводи скаржників про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, обґрунтовано не було взято до уваги судом першої інстанції, позаяк в даному разі виконання контрагентами позивача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань до бюджету не має правового значення для вирішення цього спору.

Адже згідно з визначенням, що міститься у п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість" свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (п. 1.3 ст. 1, пп. 7.4.1 - 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість").

Так, п. 1.3 ст. 1 Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївський суднобудівний завод „Океан" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а-4836/09/1070 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївський суднобудівний завод „Океан" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а-4836/09/1070 скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № № 2а-4836/09/1070 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко