Ухвала суду № 39759855, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/9991/68744/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011

у справі № 2а-9812/10/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бонк"

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бонк" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано засобами поштового зв'язку до відповідача декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року, яка була отримана відповідачем 04.11.2010 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.

Листом від 04.11.2010 року № 4288/10/28-008 відповідач повідомив позивача, що податкова декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті) та не визнана фіскальним органом як податкова звітність.

При цьому, в листі відповідача від 04.11.2010 року не зазначено, який саме текст або цифри неможливо прочитати.

Позивачем 02.12.2010 року повторно була надіслана декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року, однак відповідач повідомив листом від 06.12.2010 року № 6446/10/18-008, що декларація не визнана як податкова звітність. Підставою для невизнання декларації є порушення позивачем п.п. 3.1 п. З Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143.

03.12.2010 відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача з питань несвоєчасного надання податкової звітності з податку на прибуток. За результатами вказаної перевірки складено Акт № 1676/15/34278775,та виявлені порушення позивачем підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Після чого, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001521502/0 від 03.12.2010, яким підприємству позивача визначено податкові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 170 грн. за порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Як встановлено судами, подана позивачем декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року має всі необхідні реквізити, підписана посадовою особою позивача та скріплена печаткою.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі № 2а-9812/10/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі № 2а-9812/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко