Ухвала суду № 39759839, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/9991/39301/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011

у справі № 2а-176/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Автотранс Балаклія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПП «Реалтексервіс», за результатами якої складено акт перевірки № 2561/18-006/32898172 від 10.12.2010.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., абз. «в» п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за травень 2010р. на суму 61280.92 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 року № 0000051801/0, здійснено донарахування позивачу податку на додану вартість на загальну суму 91921.38 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Автотранс Балаклія» (покупець) і ПП «Реалтексервіс» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 01.04.2010р. № 01/04, предметом якого була поставка дизельного пального

На виконання Договору купівлі-продажу від 01.04.2010 № 01/04 було прийнято дизельне пальне в кількості 40000 літрів на загальну суму 211680 грн. та видані податкові накладні № 505 від 05.05.2010, № 512 від 12.05.2010, № 519 від 19.05.2010, № 526 від 26.05.2010

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами встановлено, що податкові накладні, виписані ПП «Реалтексервіс» були використані позивачем при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість та формуванні податкового кредиту.

Крім того, правовий аналіз вказаних норм дає підстави також вважати, що наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, виданих продавцями товарів, є достатньою, але не вичерпною підставою для внесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаного товару.

У зв'язку з цим, судами попередніх інстанцій було досліджено вищезгадані первинні документи, що є в матеріалах справи, які підтверджують фактичне та реальне здійснення позивачем та його контрагентами вищевказаних господарських операцій та спростовують доводи відповідача про їх безтоварність, а також підтверджують правомірність формування податкового кредиту позивачем.

Дослідженими судами попередніх інстанцій доказами та обставинами справи підтверджено факт поставки товару, рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, наявність у всіх учасників правочинів спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (належної державної реєстрації як юридичних осіб та реєстрація платниками податку на додану вартість), а також встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товару з понесенням витрат та використанням цих товарів у господарській діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість економічного змісту укладеної угоди, що вказує на добросовісність позивача як платника податків, а відтак спростовує доводи податкового органу щодо нікчемності даного правочину у зв'язку з їх недоведеністю.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 у справі № 2а-176/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 у справі № 2а-176/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко