Вирок № 39757130, 15.07.2014, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/140/2014

130/1658/14-к

В И Р О К

Іменем України

15.07.2014 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Вернік В.М.,

із участю: - секретаря Росовської О.Ю.,

- прокурора Касько В.М.,

- представника цивільного позивача ОСОБА_1,

- обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, невійськовозобов'язаного, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше судимого вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 06.09.2011 року, ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 04.07.2014 року за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 1360 грн.;

- у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.185 КК України,

УСТАНОВИВ :

Після 21 годин 00 хвилин вечора 07.03.2014 року ОСОБА_2 з метою таємного викрадення чужого майна приїхав приміським потягом на залізничний вокзал ст.Матейкове в с.Северинівка Жмеринського району, де з колійних решіток на четвертій колії, з корисливих мотивів, умисно, за допомогою газового ключа порозкручував та зняв деталі верхньої будови колії, склав їх у мішок, переніс та заховав у ближній лісосмузі. Продовжуючи свою злочинну діяльність, наступної доби та 09.03.2014 року у вечірній час ОСОБА_2 з метою таємного викрадення чужого майна приїздив приміським потягом на залізничний вокзал ст.Матейкове, де умисно, за допомогою газового ключа розкручував та знімав деталі верхньої будови колії, складаючи їх у мішок, переніс та заховав у розташованій поруч лісосмузі. Вранці 10.03.2014 року ОСОБА_2 приїхав на ст.Матейкове , переконавшись, що викрадені ним деталі верхньої будови колії залишались на тому ж місці у лісосмузі, де він їх залишав, вирішив здати їх на пункт прийому металобрухту, для чого на дорозі, що проходить повз вказану лісосмугу, зупинив автомобіль із причіпом та звернувся до його водія по допомогу у перевезенні. Останній натомість запропонував ОСОБА_2 продати йому вказані залізничні деталі по ціні 1 грн. за 1 кг., на що обвинувачений погодився та отримав за частину викрадених ним деталей верхньої будови колії гроші в сумі 450 грн., розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Згодом працівниками міліції в ході слідчого експерименту було вилучено решту захованих у лісосмузі викрадених ОСОБА_2 деталей верхньої будови колії, а саме: чотири підкладки КБ-65 вартістю 41,95 грн. кожна, дві підкладки КД-65 вартістю 37,16 грн. кожна, вісім клемних болтів з клемами вартістю 12,50 грн. кожен, чотири костилі вартістю 3,42 грн. кожен, п'ять закладних болтів вартістю 7,69 грн. кожен, а всього деталей загальною вартістю 394,25 грн. Згідно довідки Жмеринської дистанції колії від 30.05.2014 року №509 загальна вартість деталей верхньої будови колії, місцезнаходження яких не встановлене, а саме: підкладки КБ-65, дванадцяти підкладок Д-50, восьми клемних болтів із клемами, сорока дев'яти костилів, двадцяти п'яти закладних болтів, одинадцяти башмаків (підкладок) хрестовинних, восьми башмаків з хрестовинами стрілочного переходу становить 3141,29 грн.

До початку судового розгляду Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" було заявлено цивільний позов із вимогами стягнення на користь позивача з обвинуваченого ОСОБА_2 завданої даним злочином шкоди в сумі 3141,29 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю.

Показав, що кримінальне правопорушення вчинив за обставин, викладених вище.

Пояснив, що в період з 07 квітня по 09 квітня поточного року він щовечора їздив електропотягом до ст.Матейково, на території якої були складені комплекти залізничних рейок із шпалами, з яких він таємно демонтував металеві деталі, які ховав у найближчій лісосмузі, плануючи здати їх на пункт прийому металобрухту. 10.04.2014 року поїхав туди зранку та на дорозі поруч із вказаною лісосмугою зупинив випадковий автомобіль, водія якого попросив перевезти сховані ним деталі, не повідомивши останньому, що вони є краденими. При цьому водій автомобіля сам запропонував обвинуваченому придбати у нього по ціні 1 грн. за 1 кг. ті деталі, на що ОСОБА_2 погодився. Завантаживши викрадені деталі до причіпу вказаного автомобілю, обвинувачений отримав від незнайомого водія 450 грн., які, повернувшись додому, витратив на власні потреби. Погодився з можливістю того, що у вказаній лісосмузі могли залишитись інші викрадені ним металеві деталі, зауваживши, що складав їх у різних місцях. Повідомив, що вилучені з лісосмуги працівниками міліції металеві деталі за своїм переліком відповідають тим деталям, які він викрадав.

Із переліком та вартістю викраденого ним майна згоден.

У вчиненому розкаявся.

Цивільний позов визнав у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Представник цивільного позивача та обвинувачений заявили, що кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин; їх позиція є істинною та добровільною.

Судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, за наслідком чого не отримано їх заперечень проти вказаного порядку та обсязу дослідження доказів.

При цьому суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є злочином середньої тяжкості, разом з тим він не є складним та є одноепізодним; підсудний не має будь-яких фізичних чи психічних вад; якість зібраних під час провадження досудового слідства доказів сумнівів у суду не викликають.

Таким чином суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 умисно вчинив таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжку, за кваліфікуючими ознаками чого він підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.185 КК України.

При призначенні міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та має наразі непогашену судимість за вчинення умисного злочину; задовільно характеризується за місцем проживання, ніде не працює, існуючи за рахунок випадкових заробітків, та не має правового статусу безробітної особи; на обліку у лікарів психіатрів та наркологів не перебував і не перебуває.

Ті обставни, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, під час провадження досудового розслідування та в ході судового розгляду активно сприяв розкриттю злочину, слід віднести до таких, що пом'якшують покарання.

Встановлена наявність рецидиву злочинів судом не враховується, як обставина, що обтяжує покарання, оскільки її не застережено в обсязі пред'явленого обвинувачення.

З урахуванням наведеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливе без ізоляції його від суспільства, натомість приходить до висновку про достатність застосування до обвинуваченого такого виду покарання, як громадські роботи, не вбачаючи можливості застосування щодо нього штрафу з огляду на відсутність у нього регулярного доходу та тривале невиконання такого кримінального покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що в ході досудового розслідування обвинуваченому не обиралася міра запобіжного заходу, а під час судового розгляду він не допускав порушень обов'язків явки за викликом суду і ніким не заявлено про обрання йому певної міри запобіжного заходу, судом не вбачається підстав для вирішення питання її обрання до набрання вироком законної сили з власної ініціативи.

Речові докази, що є викраденим майном, слід повернути потерпілому; речовий доказ, який є предметом вчинення кримінального правопорушення, підлягає знищенню.

Цивільний позов, вимоги якого були підтримані в судовому засіданні представником цивільного позивача, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки заявлена до відшкодування завдана шкода в розмірі 3141,29 грн. добровільно та безумовно визнана відповідачем, узгоджується із встановленою наявністю події кримінального правопорушення, на підставі чого суд визначає, що визнання позову цивільним відповідачем у даному конкретному випадку не суперечить вимогам закону та не порушує нічиїх прав та інтересів.

Керуючись ст.129, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим та призначити йому покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді двохсот сорока годин громадських робіт.

Речові докази: чотири підкладки КБ-65, дві підкладки КД-65, вісім клемних болтів з клемами, чотири костилі та п'ять закладних болтів, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ЛВ на ст.Жмеринка, повернути за належністю Жмеринській дистанції колії Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"; газовий ключ, що зберігається в камері зберігання речових доказів ЛВ на ст.Жмеринка, - знищити (а.к.п.81,82).

Цивільний позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (м.Київ, вул. Лисенко, 6, рахунок №26002001504 АБ "Експрес-Банк" м.Києва, МФО 322959, код ЄДРПОУ 04713033) 3141 (три тисячі сто сорок одну) гривню 29 копійок завданої майнової шкоди.

Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 06.09.2011 року та ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 04.07.2014 року щодо ОСОБА_2 виконувати самостійно.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом тридцяти днів з дня його проголошення, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню засудженому та прокурору.

СУДДЯ Вернік В.М.