Рішення № 39756906, 10.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р.Справа № 5023/4111/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Жигалкін І.П. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 3-я особа (1), яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, м. Харків, до Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради м. Харків, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 2) Харківська міська рада, м .Харків; 3) Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1 (особисто);

Представник відповідача - не з"явився.

Третя особа (1) - не з'явився.

Третя особа (2) - Василенко І.Ю., дов. від 30.12.2013р.

Третя особа (3) - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП ОСОБА_1, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради вчинити певні дії, а саме припинити договір оренди № 4703 від 16.07.2003 на нежитлові приміщення літ. "Б-1"(приміщень 1,2), яке складається з залу кафе площею 28,3 кв. м., кухні площею 6,8 кв. м.; літ. "В-1"(1,2,3), яке складається з комірні площею 3,8 кв. м., вбиральні площею 1,9 кв. м., комірні площею 2,0 кв. м., загальною площею 42,8 кв. м., розташованих по АДРЕСА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.04.2008р. по справі № 2-1977/08 за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності, з моменту набрання останнім законної чинності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 вересня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 жовтня 2012 року об 11:00 год. Також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Харківську міську раду та Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2012р. провадження у справі 5023/4111/12 зупинялось до розгляду Жовтневим районним судом по справи № 8-24/2011/8/2012/1/2012 за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності .

Ухвалою господарського суду від 18.06.2014р. провадження у справі поновлено та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.06.2014р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 23.06.2014р. для розгляду справи призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 23.06.2014р. призначено склад судової колегії для розгляду справи № 5023/4111/12: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жигалкін І.П,, Шатерніков М.І.

08.07.2014р., через канцелярію суду, позивачем надана заява про зміну предмету позову (вх. № 23306), в якій позивач просить суд: розірвати договір №4703 оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений 16.07.2003р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та додаткову угоду №7 з набранням рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.04.2008 р. законної сили.

Згідно частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що вказана заява подана до початку розгляду колегією суддів справи по суті, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з її урахуванням.

У призначеному судовому засіданні 10.07.2014р. позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представником другої третьої особи, через канцелярію суду надані додаткові докази по справі (вх. № 23612), які судом долучені до матеріалів справи.

Представники відповідача, першої та третьої третіх осіб в судове засідання 10.07.2014р. не з"явились, про причину неявки суд не повідомили. Матеріали справи містять докази їх належного повідомлення про час та місце розгляду господарським судом даної справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, 16.07.2003р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, орендар) та Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (відповідач, орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4703, предметом якого є нежитлове приміщення (будівля), загальною площею 42,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Б-1", "В-1", право на оренду якого отримано орендарем на підставі рішення виконкому Харківської міської ради №685 від 16.07.2003р.

Відповідно до п. 8.1. договору, договір укдадено на строк до 16.07.2004р.

Додатковими угодами до даного договору, строк дії договору оренди неодноразово продовжувався.

Додатковою угодою №7 від 16.07.203р. строк дії договору оренди від 16.07.2003р. продовжено до 16.02.2009р.

Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, ФОП ОСОБА_1 зазначила, що, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.04.2008р. по справі № 2-1977/08, за ОСОБА_2 (третя особа по справі) визнано право власності на нежитлові приміщення літ. "Б-1", яке складається з залу кафе площею 28.3 кв. м., кухні, площею 6,8 кв. м., літ "В-1", яке складається з комірні, площею 3,8 кв. м., вбиральні, площею 1,9 кв.м., комірні, площею 2,0 кв. м., загальною площею 42,8 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

В зв"язку з цим, позивач, як орендар вказаних спірних нежитлових приміщень звернулась із заявою до відповідача з проханням розірвати вказаний договір оренди нежитлових приміщень від 16.07.2003р.

На час звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, матеріали справи не містять доказів розірвання Управлінням майна та приватизації Харківської міської ради договору оренди нежитлових приміщень від 16.07.2003р. в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Частиною 3 ст. 26 названого Закону встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.206 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього кодексу.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Жовтневого районного суд м. Харкова від 04.04.2008 року визнано за ОСОБА_2 право власності на нежит. приміщення літ. «Б-1» (приміщень 1,2), яке складається з залу кафе площею 28,3 кв.м., кухні площею 6,8 кв.м.; літ. «В-1» (1,2,3), яке складається з комірні площею 3,8 кв.м., вбиральні площею 1,9 кв.м., комірні площею 2,0 кв.м., загальною площею 42,8 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1.

В зв"язку з чим, як свідчать матеріали справи, 14.10.2008р. ФОП ОСОБА_1 звернулась до начальника управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із заявою про розторгнення договору оренди №4703 від 16.07.2003р.

Таким чином, колегія суддів ввжає, що позивачем дотримані вимоги, передбачені ст. 188 ГК України, необхідні для розірвання договору оренди нежитлового приміщення.

Водночас колегія суддів зазначає, що, відповідно до ст. 784 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо, зокрема, наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Так, матеріали справи містять акт № 2002/13 від 30.05.2013р., складений головним спеціалістом Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин ОСОБА_5, з якого вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не огороджена, вільна, для обслуговування нежитлових будівель літ. "Б-1" , "В-1" - не використовується. В зв"язку з чим, матеріалами справи підтверджено не тільки відсутність проведення орендодавцем капітального ремонту приміщення, а взагалі відсутній факт існування нежитлових приміщень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, колегія суддів вважає вимоги позивача щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення №4703 від 16.07.2003р., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням комунального майна та привитизації Харківської міської ради, обгрунтованими, не спростованими сторонами під час судових засідань, доведеними матеріалами справи, тому такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судового збору, судові витрати в даній справі залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України; ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 598, 612, 629, 651, 784 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 188, 193, 206, 283, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-3, 12, 22, 32-34, 44, 49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодеску України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 4703 від 16.07.2003р.та додаткову угоду №7 від 16.07.2003р. до даного договору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) та Управлінням комунального майна та привитизації Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 04059243).

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова І.П. Жигалкін М.І. Шатерніков

справа № 5023/4111/12