Рішення № 39756905, 02.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р.Справа № 922/2192/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальнімтю "Дослідний завод "ГНЦЛС", м. Харків до 1. Приватного АТ "Альба Україна", м. Бориспіль , 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 859368,43 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Плесюк Н.С., дов. № 01 юр/601 від 05.03.2014р.

Представник відповідача (1) - не з"явився.

Представни відповідача (2) - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, в якому просить суд:

1. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль, та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС", м. Харків суму заборгованості в розмірі 859368,43 грн.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль, та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС", м. Харків пеню в розмірі 27376,19 грн.

3. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль, та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС", м. Харків витрати по сплаті судового збору в розмірі 17734,89 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.06.2014р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2014р. розгляд відкладався на 02.07.2014р. о 12:00 год.

У призначеному судовому засіданні 02.07.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 22556), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник першого відповідача в судове засідання 02.07.2014р. не з"явився, про причину неявки суд не повідоми. Через канцелярію суду надав витребувані ухвалою суду від 05.06.2014р. письмові докази (вх. № 20511), які судом долучені до матеріалів справи.

Другий відповідач в судове засідання не з"явився, через канцелярію суду надав заяву (вх. № 22182), в якій проти позову заперечував та просив розглядати справу за відсутності другого відповідача. Надана заява судом долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.07.2014р. представник позивача наголосив на тому, що ним надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважаює за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд, згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 08.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством "Альба Україна" (перший відповідач, покупець) укладено договір поставки № 927, відповідно до п.1.1 якого продавець передає у власність покупця готові лікарські засоби, в номінклатурі, кількості та по цінах, зазначених у видаткових накладних, які є невід"ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.4. договору, видаткова накладна (із підписом представника покупця) на конкретну партію товару є одночасно документом, що підтверджує факт передачі продавцем у власність покупця медтовару, зазначеного у видатковій накладній, та платіжним документом, відповідно до якого медтовар повинен бути сплачений у встановлений сторонами строк.

Згідно умов договору, покупець зобов"язаний оплатити поставлений медтовар за цінами, вказаними у відповідних видаткових накладних, в термін, встановлений п. 6.1. договору, який передбачає відстрочку платежу в 55 календарних днів з дати поставки відповідної партії медтовару.

Як передбачено п. 7.2. договору, у випадку несвоєчасної сплати покупцем отриманого товару, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних, в 2014 році перший відповідач (покупець) отримав від позивача медтовар, за наступними накладними:

- №236 від 18.02.2014р. на загальну суму 269519,38 грн. (враховуючи знижку, зроблену продавцем, відповідно до підписаногої сторонами додаткової угоди №1 від 08.01.2014р.);

- №237 від 18.02.2014р. на загальну суму 54203,07 грн.;

- №238 від 18.02.2014р. на загальну суму 25026,43 грн.;

- №239 від 18.02.2014р. на загальну суму 12972,24 грн.;

- №246 від 24.02.2014р. на загальну суму 194850,14 грн.;

- №296 від 07.03.2014р. на загальну суму 77562,17 грн.

Таким чином, на виконання своїх зобов'язань за договором поставки позивач здійснив відповідачу поставку медтовару на загальну суму 859368,43 грн., що підтверджується вищепереліченими видатковими накладними та довіреністями №№ 21385, 21330, 52541, 21280, 52511, виданими повноважним представникам ПАТ "Альба Україна".

Проте, перший відповідач, всупереч вимогам договору поставки №927, свої зобов"язання щодо своєчасної оплати за отримані медтовари не виконав та не надав суду доказів на підтверження оплати суми боргу в розмірі 859368,43 грн.

Враховуючи невиконання першим відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором поставки від 08.01.2014р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 17.06.2014р., складає 27376,19 грн. (розрахунок доданий до матеріалів справи).

Як свідчать матеріали справи, 09.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (другий відповідач) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого другий відповідач зобов"язується відповідати перед позивачем за виконання першого відповідача своїх зобов"язань за договором поставки №927 від 08.01.2014р.

Відповідно до ст. 3.1. договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов"язання.

Згідно зі ст. 5.1.1. договору поруки, при порушенні боржником зобов"язання перед кредитором по основному договору, поручитель зобов"язаний виконати за боржника зобов"язання в п"ятиденний строк від дня отримання вимоги від кредитора.

Пунктом 5.4.1. договору поруки передбачено, що в разі невиконання боржником своїх зобов"язань за договором поставки, кредитор має право в п"ятиденний строк звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов"язань.

Невиконання ПАТ "Альба Україна" своїх зобов"язань за договором поставки №927 від 08.01.2014р. щодо своєчасної оплати за поставлений товар, в результаті чого у першого відповідача перед позивачем виник борг в сумі 886744,62 грн. (з яких: 859368,43 грн. - основна заборгованість, 27376,19 грн. - пеня) і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом про стягнення солідарно з першого та другого відповідачів суми заборгованості за договором поставки від 08.01.2014р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних №№ 236, 237, 238, 239, 246, 296, перший відповідач (покупець) отримав від позивача медтовар на загальну суму 859368,43 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки №927, свої зобов"язання щодо своєчасної оплати за отримані медтовари не виконав та не надав суду доказів на підтверження оплати суми боргу в розмірі 859368,43 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення другим відповідачем умов діючого законодавства, ненадання суду доказів про погашення боргу, суд знаходить позовні вимоги в межах суми основного боргу у розмірі 859368,43 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п. 7.2. договору поставки №927, у випадку несвоєчасної сплати покупцем отриманого товару, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання першим відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором поставки від 08.01.2014р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 17.06.2014р., складає 27376,19 грн. Розрахунок, доданий до матеріалів справи, перевірено судом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 27376,19 грн.

Статтею 540 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, в разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з вимогами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За умовами п.3.1. договору поруки відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за неналежне виконання 1-м відповідачем забезпеченого зобов'язання.

Згідно з п.3.2. договору поруки, 2-й відповідач забезпечує виконання зобов'язання по Основному договору (договору поставки №927 від 08.01.2014р.) у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно зі ст. 5.1.1. договору поруки, при порушенні боржником зобов"язання перед кредитором по основному договору, поручитель зобов"язаний виконати за боржника зобов"язання в п"ятиденний строк від дня отримання вимоги від кредитора.

Пунктом 5.4.1. договору поруки передбачено, що в разі невиконання боржником своїх зобов"язань за договором поставки, кредитор має право в п"ятиденний строк звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов"язань.

Як встановлено судом та не спростовано матеріалами справи та позивачем під час розгляду справи, ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" не зверталось до поручителя з повідомленням про невиконання першим відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки №927 та не направило на адресу поручителя вимогу щодо виконання своїх зобов"язань за договором поруки від 09.01.2014р.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи той факт, що позивач із вимогою про виконання зобов'язання у передбачений договором строк до поручителя (2-го відповідача) не звертався, та не надав суду доказів на спростування даного факту, суд вважає поруку за вказаним договором такою, що припинена, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

При цьому слід зазначити, що предметом договору поруки б/н від 09.01.2014 р. є виконання 2-м відповідачем усіх зобов'язань 1-го відповідача (боржника), які виникли лише за договором поставки №927 від 09.01.2014р., укладеним між позивачем та 1-м відповідачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, керуючись нормами чинного законодавства та умовами договору поруки б/н від 09.01.2014р., суд вважає позовні вимоги щодо солідарного стягнення з обох відповідачів суми заборгованості за договором поставки від 08.01.2014р. в розмірі 859368,43 грн., та пені в розмірі 27376,19 грн., неправомірні та такі, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що заборгованість в розмірі розмірі 859368,43 грн., та пеня в розмірі 27376,19 грн., які нараховані першому відповідачеві, внаслідкок неналежного виконання своїх зобов"язань за договором потставки від 08.01.2014р., підтверджена матеріалами справи, не спростована першим відповідачем, тому підлягає стягненню з боржника за договором поставки №927 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба Україна".

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, та стягнути суму заборгованості за договором поставки №927 від 08.01.2014р., яка складається з 859368,43 грн - суми основної заборгованості та 27376,19 грн - пені з першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба Україна".

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на першого відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 55 Конституції України; ст.ст. 6, 11, 15, 16, 525, 526, 540, 543, 553, 554, 598, 610-612, 625, 627-629, 638, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України; ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба Україна" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, код ЄДРПОУ 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (61057, м. Харків, вул. Воробйова, 8, код ЄДРПОУ 33338513) суму заборгованості за договором поставки від 08.01.2014р. в розмірі 859368,43 грн.; пеню в розмірі 27376,19 грн.; судовий збір в розмірі 17734,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2192/14