Постанова № 3975534, 20.05.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.

суддів: Бойка А.В. та Кравець О.О.,

при секретарі Петровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 10 липня 2007 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдагро» та товариства з обмеженою відповідальністю «Солікс Лтд» про застосування наслідків недійсності правочинів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2007 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до суду з позовом до ТОВ «Укртрейдагро» та ТОВ «Солікс Лтд» про застосування наслідків нікчемності правочинів та стягнення відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України:span>

- з ТОВ «Солікс-Лтд» на користь ТОВ «Укртрейдагро» 144646 грн. 44 коп., як вартості отриманого з ТОВ «Укртрейдагро» за правочином по постачанню металоконструкцій та послуг з порізки металоконструкцій;

- з ТОВ «Укртрейдагро» в доход держави 144646 грн. 44 коп., як вартості отриманого з ТОВ «Солікс-Лтд» за правочином по постачанню металоконструкцій та наданню послуг з порізки металоконструкцій;

- з ТОВ «Солікс-Лтд» на користь ТОВ «Укртрейдагро» 271189 грн. 63 коп., як вартості отриманого з ТОВ «Укртрейдагро» за правочином по постачанню металоконструкцій;

- з ТОВ «Укртрейдагро» в доход держави 271189 грн. 63 коп., як вартості отриманого з ТОВ «Солікс-Лтд» за правочином по постачанню металоконструкцій.

В обґрунтування позову зазначалося, що в лютому - травні 2006 року між ТОВ «Укртрейдагро» та ТОВ «Солікс Лтд» було укладено угоди про постачання товарів та надання послуг, що підтверджується квитанціями до приходних касових ордерів. Однак зазначені угоди було укладено між зазначеними сторонами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання її недійсною. Вказані порушення виявлено в ході виїзної перевірки ТОВ «Укртрейдагро», про що складено акт від 19 грудня 2006 року № 260/23-300/32188685. Крім того, рішенням господарського суду Миколаївської області від 07 лютого 2006 року припинено юридичну особу ТОВ «Солікс Лтд». Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Солікс Лтд» анульовано актом № 999 від 23 листопада 2005 року.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 10 липня 2007 року в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішені справи порушено норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, ст. ст. 207, 208 ГК України щодо визначення поняття нікчемного та недійсного правочину і наслідків їх здійснення для господарюючих суб’єктів. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ «Укртрейдагро» зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 11 листопада 2004 року. ТОВ «Укртрейдагро» знаходиться на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва з 11 вересня 2002 року за номером №14035599, та зареєстровано як платника податку на додану вартість - свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 197551145, видане ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 13 вересня 2002 року.

У лютому-травні 2006 року ТОВ «Укртрейдагро» виступало як сторона господарських зобов’язань по правочинам, укладеним з ТОВ «Солюкс Лтд».

19 грудня 2006 року співробітниками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Укртрейдагро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 30 вересня 2006 року.

Відповідно до акта виїзної планової перевірки ТОВ «Укртрейдагро» від 19 грудня 2006 року №260/23-300/32188685 в лютому 2006 року ТОВ «Укртрейдагро» отримало від ТОВ «Солікс-Лтд» металоконструкції в кількості 133,825 т., а також послуги з порізки металоконструкцій на загальну суму 144646 грн. 44 коп., в т.ч. ПДВ – 24107 грн. 74 коп.. Розрахунки між підприємствами проведено у лютому 2006 року у готівковій формі на загальну суму 140000 грн. 00 коп..

В березні 2006 року ТОВ «Укртрейдагро» отримало від ТОВ «Солікс-Лтд» металоконструкції в кількості 283,005 т. на суму 271189 грн. 63 коп., в т.ч. ПДВ - 45198 грн. 27 коп.. Розрахунки за вказаним правочином проведено в березні – квітні 2006 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07 лютого 2006 року припинено юридичну особу ТОВ «Солікс Лтд». Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Солікс Лтд» анульовано актом № 999 від 23 листопада 2005 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Оскільки позивачем не ставилося питання щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними (нікчемними), суд першої інстанції не вправі застосовувати правові наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 1 ст. 208 названого Кодексу./span>

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним передбачені ст. 208 названого Кодексу./span>

Разом з цим, положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані у ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», вправі на підставі п. 11 названої статті звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. При цьому у разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення.

Як встановлено матеріалами справи, протягом лютого - травня 2006 року між ТОВ «Укртрейдагро» та ТОВ «Солікс Лтд» було укладено угоди про постачання товарів та надання послуг. Проте, на момент укладання та виконання зазначених вище угод свідоцтво ТОВ «Солікс Лтд» як платника податку на додану вартість було анульовано. Крім того, юридичну особу ТОВ «Солікс Лтд» було припинено на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 07 лютого 2006 року.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність у ТОВ «Солікс Лтд» наміру на вчинення названих вище правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме з метою приховування доходів від здійснення підприємницької діяльності від оподаткування.

Із врахуванням наведених положень ст. 207 Господарського кодексу України, а також ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України укладені між ТОВ «Солікс Лтд» та ТОВ «Укртрейдагро» правочини є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскільки такі санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. А тому санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст. 250 цього Кодексу, – протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначено вище, оспорювані податковим органом в позові правочини вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності такої мети лише у ТОВ «Солікс Лтд», що відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України є підставою для повернення одержаного ТОВ «Солікс Лтд» другій стороні, тобто ТОВ «Укртрейдагро», та стягнення з останнього в доход держави одержаного або належного йому на відшкодування виконаного.

Разом з цим, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій за порушення, що мали місце у лютому – травні 2006 року, лише в червні 2007 року, тобто після спливу встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків, відсутні підстави для задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва.

Оскільки судом першої інстанції постановлено правильне по суті судове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача, але при цьому помилково застосовано норми матеріального права, колегія суддів апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України приходить до висновку про зміну постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково. Постанову господарського суду Миколаївської області від 10 липня 2007 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови господарського суду Миколаївської області від 10 липня 2007 року посилання на безпідставність тверджень позивача про нікчемність угод, укладених між відповідачами.

Викласти абзац перший резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Відмовити Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдагро» та товариства з обмеженою відповідальністю «Солікс Лтд» про застосування наслідків недійсності правочинів у зв’язку із закінченням строків застосування адміністративно-господарських санкцій».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2009 року.

Головуючий:

Судді: