Рішення № 39754917, 16.06.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2014 р.Справа № 9/56/5022-1355/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 46012

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД, вул. Сагайдачного, 2, м.Тернопіль, 46001

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД вартості частки майна Товариства пропорційної частці позивача у статутному фонді станом на момент виходу позивача із ТОВ "Вікторія" ЛТД в розмірі 32,55%, що у грошовому виразі становить 307 363,14 грн.

За участю у судовому засіданні 16.06.2014р. представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_2 від 27.12.97 р.;

ОСОБА_3 - ордер № 3786 від 14.08.12 р.;

відповідача: Твердохліб В.Д. - довіреність № 6 від 26.10.11 р.

Представникам сторін у попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 78, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 16.06.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: позивач - ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (далі по тексту також - позивач або позивачка, або ОСОБА_1.) звернулася до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД, вул. Сагайдачного, 2, м. Тернопіль (далі по тексту також - відповідач або ТОВ "Вікторія" ЛТД або Товариство) з позовною заявою від 03.10.2011р. (вх. № 1599(н) від 03.10.2011р.) про обчислення вартості частини майна товариства.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2011р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 25.10.2011р.

У судове засідання 25.10.2011р. позивач подав суду уточнення до позовних вимог згідно якого змінив предмет позову та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД" вартість частки майна Товариства пропорційної частці позивача у статутному фонді та частини прибутку, одержаного Товариством, станом на момент виходу позивача із Товариства в розмірі 32,55%, що у грошовому виразі становить 13 995грн.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи не переходячи до її розгляду по суті відкладався на 08.11.2011р. та на 22.11.2011р.

Позивач та уповноважений представник в судове засідання 22.11.2011р. прибули. Згідно супровідного листа позивач від 22.11.2011р. подав квитанцію від 25.10.2011р. №3041 та опис вкладення в цінний лист як доказ направлення відповідачеві заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України (в редакції чинній на момент подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог станом на 25.10.2011р.) до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, розглянувши зазначену заяву позивача, суд розцінив її як таку, яка є заявою про зміну предмета позовних вимог та подана позивачем у відповідності до вимог ст. 22,56 ГПК України, зокрема, до початку розгляду справи по суті та її копія надіслана відповідачу. А тому, суд прийняв зазначену заяву позивача до розгляду.

У судовому засіданні 22.11.2011р. суд перейшов до розгляду справи по суті із предметом позову: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД вартості частки майна Товариства пропорційної частці позивача у статутному фонді та частину прибутку, одержаного Товариством, станом на момент виходу позивача із Товариства в розмірі 32,55%, що у грошовому виразі становить 13 995 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2011р. за клопотанням позивача суд в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжив строк розгляду спору на 15-ть днів. Таким чином строк розгляду спору було встановлено по 20.12.2011р.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 29.11.2011р. та на 06.12.2011р.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2011р. провадження у справі №9/56/5022-1355/2011 зупинено та матеріали справи направлено Тернопільському відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз для проведення комплексної судово - будівельно - технічної та судово - бухгалтерської експертизи щодо дійсної (ринкової) вартості майна розміру прибутку та фінансово - господарські діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД.

Ухвалою від 28.08.2012р., у зв'язку з поверненням матеріалів справи з експертизи після ознайомлення з її результатами сторін у справі суд, в порядку ч. 4 ст. 79 ГПК України, поновив провадження у справі.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва до 30.08.2012р. на 16 год. 00 хв., до 03.09.2012р. на 16 год. 00 хв., до 07.09.2012р. на 16 год. 00 хв. та до 10.09.2012 на 16 год. 00 хв.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.09.2012р. №9/56/5022-1355/2011 у відповідності до ст.ст. 4-3, 41, 43, п. 1 ч.2 ст. 79, 86 ГПК України провадження у справі зупинено та призначено повторну комплексну судово - будівельно - технічну та судово - бухгалтерську експертизу щодо визначення дійсної (ринкової) вартості майна та частки усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД.

Ухвалою від 09.04.2013р. у зв'язку з поверненням матеріалів справи з експертизи після ознайомлення з її результатами сторін у справі суд в порядку ч. 4 ст. 79 ГПК України поновив провадження у справі.

Ухвалою від 09.04.2013р. за клопотанням представників сторін від 09.04.2013р. суд, в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів по 23.04.2013р.

В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 16.04.2013р. на 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 16.04.2013р. суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову від 02.04.2013р. (вх. 7057 від 02.04.2013р.), відмовив у її задоволенні з підстав зазначених в ухвалі суду.

У судовому засіданні 16.04.2013р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 18.04.2013р. на 15 год. 00 хв.

18.04.2013р. судом у справі було винесено окрему ухвалу №9/56/5022-1355/2011 по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД з підстав зазначених в ухвалі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.04.2013р. №9/56/5022-1355/2011 у відповідності до ст.ст. 4-3, 41, 43, п. 1 ч.2 ст. 79, 86 ГПК України провадження у справі зупинено та призначено повторну комплексну судово - будівельно - технічну та судово - бухгалтерську експертизу щодо визначення дійсної (ринкової) вартості майна та частки усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД.

05 травня 2014р. матеріали справи №9/56/5022-1355/2011 повернулись в господарський суд Тернопільської області відповідно до супровідного листа від 28.04.2014р. №7811 підписаного Завідувачем Волинського відділення Львівського НДІСЕ ОСОБА_5 Одночасно долучені і висновки судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи №9/56/5022-1355/2011.

Із змісту п.п. 3,11 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках серед іншого такі дії по підготовці справи до розгляду: - викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями п.п. 3,11 ч.1 ст. 65 ГПК України, беручи до уваги положення ст. 69 ГПК України та стислі строки розгляду справи, які залишились з урахуванням її попереднього розгляду та зупинення провадження у справі, суд з метою підготовки справи до розгляду, без поновлення провадження у справі, призначав у справі судові засідання для вирішення питання про поновлення провадження у справі на 19.05.2014р. на 15 год. 40 хв. та на 10.06.2014р. на 12 год. 00 хв.

Як вбачається із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження по справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

З огляду на вищенаведене, та приймаючи до уваги те, що матеріали по справі №9/56/5022-1355/2011 повернуто на адресу суду і сторони ознайомились з її результатами, суд на підставі ч.3 ст.79 ГПК України згідно ухвали від 10.06.2014р. поновив провадження у справі та перейшов до її розгляду у даному засіданні.

У судовому засіданні 10.06.2014р. судом в порядку ст. 31 ГПК України було опитано попередньо викликаних судових експертів Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та судового експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз - ОСОБА_8

У даному засіданні експертами було надано усно відповіді як на питання суду так і на питання представника позивача. У представника відповідача не було запитань до експертів.

В подальшому експерти долучили суду на його вимогу і свої письмові пояснення вх.вх. від 12.06.2014р. №11373, від 16.06.2014р. № 11551 та від 16.06.2014р. № 11556.

В порядку ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 10.06.2014р. оголошено перерву до 16.06.2014р. на 16 год. 00 хв.

У судовому засіданні 16.06.2014р. в порядку ст. 77 ГПК України для надання суду можливості оцінки поданим сторонами та експертами в даному судовому засіданні доказам оголошено перерву до 17 год. 45 хв. 16.06.2014р.

Після завершення перерви представники сторін у засідання не з'явились, що є їх правом в силу ст. 22 ГПК України так як їх явка не визнавалась судом обов'язковою.

16.06.2014р. (вх. № 1157 від 16.06.2014р.) позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно прохальної частини якої позивач просить суд з урахуванням висновків експертів стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД вартість частки майна Товариства, котра визначена від дійсної ринкової вартості приміщення по АДРЕСА_2 станом на 31.03.2011 року, що складає 293692 (двісті дев'яносто три тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 14 коп. а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД вартість частки майна позивача відповідно до фінансово-бухгалтерських документів станом на 31.03.2011 року, що складає 13 671 (тринадцять тисяч шістсот сімдесять одну) грн. 00 коп.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові (п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи зазначене, розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд виходячи із її змісту, розцінює її як заяву якою позивач одночасно як зменшив так і збільшив суму позовних вимог, в остаточному варіантів фактично збільшивши її всього до суми 307363,14 грн. (293692 грн. 14 коп. - вартість частки майна Товариства, котра визначена від дійсної ринкової вартості приміщення + 13 671 грн. 00 коп. вартість частки майна позивача відповідно до фінансово-бухгалтерських документів).

Так, збільшуючи заявлену до стягнення суму позовних вимог в частині стягнення вартості частки майна Товариства пропорційної частці позивача у статутному фонді ТОВ "Вікторія" ЛТД до 307 363,14 грн. позивач одночасно зменшив суму позовних вимог в частині стягнення 3093грн. 39 коп. вартості частину прибутку, одержаного Товариством, станом на момент виходу позивача із Товариства в розмірі 32,55%.

В кінцевому ж випадку ціна заявлених у уточненні позовних вимог збільшена та становить 307 363,14 грн.

При цьому, із змісту статті 22 ГПК України не передбачено заборони зменшувати, а в подальшому збільшувати чи зменшувати розмір позовних вимог та такі дії можуть здійснюватись неодноразово. Одночасно, позивачем не змінювався предмет позовних вимог (стягнення вартості частки) та підстава позовних вимог (вихід з товариства).

Враховуючи зазначене, оцінивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог суд приймає її до розгляду як заяву, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД вартості частки майна Товариства пропорційної частці позивача у статутному фонді станом на момент виходу позивача із Товариства в розмірі 32,55%, що у грошовому виразі становить 307 363,14 грн.

Згідно ст. 52 ГПК України перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 ГПК України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Таким чином, з врахуванням неодноразового зупинення провадження у справі та його поновлення, а також продовження строку розгляду справи судом на 15-ть днів, в силу того, що 14.06.2014р. являється вихідним днем - суботою, а наступним за ним робочим днем є понеділок 16.06.2014р., останнім днем строку розгляду справи №9/56/5022-1355/2011 в силу ст.ст. 51,52,69,79 ГПК України є 16.06.2014р.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 16.06.2014р. до оголошення перерви у засіданні були присутніми та підтримали раніше подані позовні заяви з підстав вказаних у позовній заяві, уточнення до заяви, а також, поданих письмових заявах та уточненнях до позову.

Так, у поданому позові позивач серед іншого зазначав, що на загальних зборах від 02 квітня 2011 року учасників Товариства було прийняте рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині виключення позивача з Товариства, і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі частки вкладу у статутному фонді Товариства виходячи з його розміру в процентному відношенні - 32,55% та відмови в частині виділу частки майна в натурі.

На письмове звернення до відповідача з вимогою провести експертну оцінку дійсної (ринкової) вартості усього майна Товариства (у тому числі нежитлового приміщення) та виплати вартості частини майна Товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі - частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу ОСОБА_1, позивачу Товариством було відмовлено.

Одночасно позивачем заперечується вірність висновків останньої проведеної експертизи.

Так, згідно, уточнення на позов від 16.06.2014р. позивач вказує про наступне.

Господарським судом Тернопільської області під час розгляду даної справи для об'єктивного вирішення спору та з метою захисту прав та інтересів сторін було призначено дві повторних судово-будівельно-технічних експертизи. Дані експертизи від 15.02.2013 року за № 4897/12-22 та від 26.02.2014 року №7812 були проведені не у відповідності до ухвал суду про їх призначення.

Перша експертиза була проведена як додаткова (від 15.02.2013 року за № 4897/12-22), а друга як первинна (від 26.02.2014 року №7812). У вступних частинах даних експертиз містяться необґрунтовані, надумані та незаконні мотиви зміни її процесуального визначення, що суперечать чинному законодавству. Зазначені мотиви цілком та повністю не відповідають вимогам п.п. 4.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, суперечать матеріалам даної справи та не були об'єктивно спростовані поясненнями самих експертів котрі їх проводили. Адже, саме за процесом дослідження та наданими об'єктами не було жодних підстав проводити додаткову чи первинну експертизу, а не повторну, які призначались згідно Ухвал суду.

Крім того, у висновку № 7812 судової будівельно - технічної експертизи від 26.02.2014 р. містяться неправдиві та недостовірні дані про так звані об'єкти аналоги нерухомого майна з посиланням на видання газети «RІА плюс», вартість яких бралась за основу для визначення ринкової вартості досліджуваного об'єкта нерухомого майна (комерційне приміщення по АДРЕСА_2).

У виданні «RІА плюс» № 48 від 01.12.2010 р. відсутні відомості про призначення об'єкта продажу заг.пл. 55 м. кв. Однак експерт ОСОБА_8 на власний розсуд зазначає, що дане приміщення являється комерційним, а не жилим. У виданні «RІА плюс» №50 від 15.12.2010 р. експерт ОСОБА_8 вказує, що приміщення заг.площ. 30 м.кв. продається за 45 000 у.є. Однак, зазначена експертом вартість не відповідає та суперечить даним, котрі містяться у зазначеному виданні «RІА плюс» №50 від 15.12.2010 р.

Звертає позивач увагу суду і на те, що експертом ОСОБА_8 не в достатній мірі було проведено пошук і співставлення аналогів продажу нерухомого майна, тобто того майна, котре за своїми функціональними (споживчими) характеристиками може бути визнане подібним або аналогічним майном до об'єкта оцінки. Дані обставини підтверджуються усними поясненнями самого експерта ВВ ЛНДІСЕ, де ОСОБА_8 підтвердила, що не з'ясовувала конкретних і об'єктивних характеристик наведених у висновку об'єктів аналогів, а саме, на якому поверсі вони розташовані; чи є дані об'єкти аналоги підвальними чи напівпідвальними приміщеннями; чи є окремі входи до даних об'єктів та чи забезпечені дані об'єкти електропостачанням та водопостачанням та ін. Окрім того, ОСОБА_8 вважає, що дана експертиза являється «ретро експертизою» і із спливом значного часу не видавалось можливим дослідити дані обставини. Зрозуміло, що допущенні недоліки суттєво впливають на визначення ринкової вартості об'єкта оцінки і жодним чином, для законного та об'єктивного висновку не повинні були бути упущені та невраховані.

З огляду на зазначені та допущенні експертом недоліки виникають великі сумніви щодо достовірної вартості об'єкта оцінки нерухомого майна, котра визначалась нібито з об'єктів - аналогів, наведених у висновку № 7812 судової будівельно - технічної експертизи від 26.02.2014р., які по своїй суті не можна вважати об'єктами-аналогами. Оскільки, в висновку експерта не зазначено вагомих і необхідних даних про об'єкт - аналог (його функціональних характеристик), а саме вулиці на якій дане майно розміщене, поверху, жодних контактних телефонів, які б переконували в достовірності наведеної інформації.

Не може погодитись позивач і з проведенням коригування вартості об'єктів аналогів, котрі зазначені у висновку № 7812 судової будівельно - технічної експертизи від 26.02.2014 року. На його думку, судовий експерт невмотивовано та безпідставно не зробив правку на місце розташування та на технічний стан пропонованих об'єктів- аналогів.

При цьому позивач зазначає, що центральна частина міста є досить великою, а у виданні «RІА плюс» так звані об'єкти-аналоги, котрі зазначає експерт ОСОБА_8 могли бути розташовані на відстані приблизно одного кілометра від самого об'єкта оцінки, що при наявності здорового глузду унеможливлює вважати, що вибрані так звані об'єкти-аналоги за своїми функціональними (споживчими) характеристиками можуть бути визнані подібним майном до об'єкта оцінки, та мають таку саму інвестиційну привабливість що й об'єкт оцінки (комерційне приміщення по АДРЕСА_2).

Все вище наведене, ну думку позивача, беззаперечно вказує на не об'єктивність висновку судово-будівельно-технічних експертизи № 7812 від 26.02.2014, через що даний висновок не може бути належним та допустимим доказом по справі.

Тут же позивач звертає увагу суду на ту обставину, що експертом ОСОБА_6, котрий проводив судову будівельно-технічну експертизу від 10.05.2012 року, дані обставини, які залишились поза увагою експертом ОСОБА_8- чітко були враховані. Під час усних пояснень експерт ОСОБА_6 пояснив суду, що він особисто проводив дослідження об'єктів аналогів (пошук та співставлення) наведених у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 57. Так, безпосередньо в телефонному режимі з'ясовував конкретні і об'єктивні характеристики про об'єкти-аналоги. Безумовно, це давало йому можливість більш точно визначити, чи є даний об'єкт нерухомого майна за своїми характеристиками та властивостями подібним до об'єкта оцінки і чи має даний об'єкт таку саму інвестиційну привабливість. Прошу звернути увагу суду на те, що дані об'єкти - аналоги котрі зазначені у висновку судову будівельно-технічної експертизи №57 від 10.05.2012 року не лише подібні за своїми характеристиками та властивостями до об'єкта оцінки, а ще й за місцем розташування є найбільш наближеними до об'єкта оцінки, що дає підстави вважати про їх однакову інвестиційну привабливість.

А тому, враховуючи вище наведене, позивач вважає, що висновок судово будівельно-технічної експертизи №57 від 10.05.2012 року проведений експертом ОСОБА_6 не викликає сумнівів щодо визначення дійсної ринкової вартості об'єкта оцінки нерухомого майна.

Відповідно до п.п.15,16 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2004 № 1440 про затвердження Національного стандарту № 1 «загальні засади оцінки майна та майнових прав» вказано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

Згідно понять, що вживаються у цьому Стандарті та інших національних стандартах подібне майно - це майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість.

З підстав наведених вище позивач вважає що висновок судової будівельно-технічної експертизи за № 57 від 10.05.2012 року є єдиним належним та допустимим доказом по даній справі. Дана експертиза проведена за ухвалою суду від 06.12.2011 року та експерт попереджений про кримінальну відповідальність. Даний висновок судової будівельно-технічної експертизи за № 57 від 10.05.2012 року є обґрунтований, відповідає дійсним обставинам справи, проведений експертом з дотриманням всіх вимог чинного законодавства щодо проведення експертиз та судовим експертом надана повна та вичерпна відповідь на поставлені судом питання. А так звані сумніви щодо достовірності дійсної ринкової вартості об'єкта оцінки та методів його визначення спростовуються поясненнями судового експерта ОСОБА_6

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Таке ж правило встановлено ст. 148 ЦКУ. У ч.2 ст. 54 Закону встановлено, що вибувшому учаснику виплачується належна йому частина прибутку, одержаного ТОВ у даному році до моменту його виходу. Оскільки прибуток є частиною майна ТОВ, а права і обов'язки учасника ТОВ припиняються для вибулого учасника саме з моменту його виходу, то справедливо зробити висновок, що датою для розрахунків ціни всього майна ТОВ є дата виходу учасника, так як саме до неї учасник шляхом участі в управлінні товариством міг впливати на майновий стан ТОВ.

Згідно з вимогами ст. 148 ЦКУ учасник може вийти з ТОВ, повідомивши ТОВ не пізніше, ніж за 3 місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Відповідно до роз'яснень викладених у п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 року зазначено, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства.

03 лютого 20011 року ОСОБА_1 подала нотаріально завірену копію заяви про свій вихід з Товариства. 02 квітня 2011 року на загальних зборах учасників ТОВ «Вікторія ЛТД» було прийнято рішення про задоволення поданої заяви від 03.02.2011р. в частині виключення ОСОБА_1 з Товариства. Через що датою виходу з Товариства відповідно до вимог закону та роз'яснень Верховного суду України від 24.10.2008 року вважається 03 лютого 2011 рік.

Відповідно до висновку № 56 судово-економічної експертизи від 25 травня 2012 року, вартість частки майна ОСОБА_1 відповідно до фінансово-бухгалтерських документів, станом на 31.03.2011 року, складає 13 671.00 грн. Вартість частки майна ОСОБА_1 з врахуванням даних судової будівельно-технічної експертизи № 57 від 10.05.2011 року, котра визначена від дійсної ринкової вартості приміщення по АДРЕСА_2 станом на 31.03.2011 року складає 293 692 грн. 14 коп. Частина прибутку ТзОВ «Вікторія ЛТД» згідно висновку № 56 судово-економічної експертизи від 25 травня 2012 року, за результатами діяльності підприємства, яка належить ОСОБА_1 станом на 31.03.2011 рока до виплати складає 3093 грн. 39 коп. Даний прибуток за результатами діяльності підприємства станом на 31.03.2011 року в розмірі 3093 грн. 39 коп. був виплачений позивачу 17.06.2011 року.

На підставі наведеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія ЛТД» вартість частки майна Товариства, котра визначена від дійсної ринкової вартості приміщення по АДРЕСА_2 станом на 31.03.2011 року, що складає 293692 (двісті дев'яносто три тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 14 коп. а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія ЛТД» вартість частки майна позивача відповідно до фінансово-бухгалтерських документів станом на 31.03.2011 року, що складає 13 671 (тринадцять тисяч шістсот сімдесять одну) грн. 00 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.06.2014р. до оголошення перерви був присутній підтримав раніше подані заперечення щодо позовних вимог.

Так проти позовних вимог відповідач заперечує. Зокрема, у попередньо поданих відзивах зазначав, що позивач добровільно подала заяву про вихід з Товариства і рішенням зборів, Товариства від 02.04.2011р. її заяву було задоволено. При цьому будь-яких прав позивача при виході з Товариства як учасника в тому числі і майнових Відповідачем порушено не було. А тому, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними.

Щодо висновків експертизи, то згідно відзиву від 10.06.2014р. (вх. № 1153 від 10.06.2013р.) згідно якого зазначає, що вважає висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (Волинське відділення) за №7812 судово- технічної експертизи за матеріалами господарської справи № 9/56/5022-1355/2011 та визначення частки вартості майна ТзОВ пропорційно частці позивача у статутному фонді та частини прибутку одержаного ТзОВ, станом на момент виходу позивача із Товариства, належно та документально - обґрунтованим, з посиланням на відповідні норми права, інші джерела, що містять інформацію, та моменту оцінки об'єкта експертного дослідження. З правильним визначенням частки позивача належної до відшкодування.

Одночасно, на думку відповідача, заперечення позивача від 19 травня 2014 року суперечить обставинам справи та принципу надання доказів, в частині їх забезпеченнях п.п. 1-4 зазначених в ухвалі суду 19.05.2014 року.

Вважає, що господарський суд Тернопільської області дав правильну нормативно - обґрунтовану оцінку попереднім висновкам експертів КНІСЕД Тернопільської філії, визнавши їх неповними та належно необґрунтованими з досить істотною різницею в оцінці об'єкта оцінювання, яка складала більше п'ятисот сімдесяти тисяч грн. (при цьому вартість об'єкта оцінювання складала 430 тис. грн. та 903 тис. грн. при визначенні вартості об'єкта оцінювання-одним експертом ОСОБА_6 в межах двох з половиною місяців).

А тому відповідач просить суд будь-які пропозиції позивача щодо законності експертиз Тернопільського відділення КНДІСЕ, відхилити. З врахуванням викладеного всі попередні судово - технічні експертизи та бухгалтерські, здійсненні Тернопільською філією (відділення) КНДІСЕ, вважати неналежними доказами у справі.

Розглянувши матеріали справи, обґрунтування своїх вимог позивачем, заперечення на них відповідачів, судом встановлено наступне.

На момент виходу із ТОВ "Вікторія" ЛТД його учасника ОСОБА_1 позивача у справі у Товаристві були чинними положення статуту ТОВ "Вікторія" ЛТД затвердженого протоколами зборів № 4 від 05.12.1995р. зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету Тернопільської міської Ради народних депутатів від 18.01.1995р. № 31 із внесеними до нього змінами затвердженими загальними зборами учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД (протокол № 2 від 27.10.2002р. зареєстрованих начальником управління в справах торгівлі, побуту та реєстрації 29.11.2002р. реєстраційний № 26197425Ю0020642 (далі по тексту також - Статут товариства, що був чинним на момент виходу позивача з товариства або просто Статут товариства чи Статут ТОВ "Вікторія" ЛТД ).

Згідно п. 1.10. Статуту Товариства учасниками Товариства являлись ОСОБА_10 та ОСОБА_1.

Із змісту п. 4.1. Статуту Статутний фонд Товариства створюється в розмірі 43 000 (сорок три тисячі) грн., в т.ч. 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. особисті внески грошима на викуп майна; 41550 сорок одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. особисті внески грошима на викуп приміщення.

Статутний фонд розпреділяється між учасниками наступним чином:

1. ОСОБА_10 - 29005грн. (частка в грошовому виразі), що становить 67,45% (частка в % виразі).

2. ОСОБА_1 -13995грн. (частка в грошовому виразі), що становить 32,55% (частка в % виразі).

13.12.2010р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до співвласника ТОВ "Вікторія" ЛТД ОСОБА_10 із заявою, відповідно до якої вона заявила про свій вихід із складу учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД.

29.01.2011р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД, що підтверджується наявним у матеріалах справи поданих сторонами Протоколом №1 від 29.01.2011р. загальних зборів учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД, які з питання 2 порядку денного про розгляд заяви ОСОБА_1 ухвалили не розглядати питання (заяву) в зв'язку з тим, що вона нотаріально не завірена, тобто з невідповідністю вимог чинного законодавства щодо посвідчення в нотаріальному порядку. Голосували одностайно. При цьому даний протокол зборів підписано головою та секретарем зборів.

03.02.2011р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача ТОВ "Вікторія" ЛТД із нотаріально завіреною заявою, відповідно до якої вона згідно власного волевиявлення, повністю усвідомлюючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, заявила про свій намір вийти із складу учасників (засновників) Товариства.

Вказана заява, як вбачається із відмітки на ній, отримана ТОВ "Вікторія" ЛТД 03.02.2011р. (матеріали справи том. 1 ст. 72). Вказаний факт отримання заяви 03.02.2011р. не заперечується і представником відповідача.

02.04.2011р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД, що підтверджується наявним у матеріалах справи поданих сторонами Протоколом №2 від 02.04.2011р. загальних зборів учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД.

Із змісту протоколу на зборах були присутні два учасники ОСОБА_10, яка володіла 67,45% голосів та ОСОБА_1, яка володіла 32,55% голосів. Таким чином були присутні учасники, що володіли 100% голосів.

Згідно порядку денного на зборах розглядалось одне питання про розгляд заяви ОСОБА_1 від 03.02.2011р. про вихід з учасників Товариства і виділення належної їй частки майна.

За результатами обговорення вказаного питання порядку денного збори вирішили:

1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про вихід з учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД та виплати їй грошової компенсації в розмірі частки вкладу у статутний фонд Товариства виходячи з його розміру в процентному відношенні - 32 ,55% . При цьому статутний фонд не зменшується.

2. З врахуванням того, що засоби і майно Товариства є спільним майном учасників, а також того, що учасники не мають відособленого права на майно, в т.ч. і на об'єкти внесені у вигляді вкладу, у виділенні окремого приміщення учаснику ОСОБА_1 - відмовити.

3. Проведення державної реєстрації змін до засновницьких документів доручити бухгалтеру ОСОБА_11

Голосували: ОСОБА_10 - 67,45% - за

ОСОБА_1 - 32,55% проти

Рішення прийнято 67,45% голосів.

Вказаний протокол зборів підписано головою зборів - ОСОБА_10 та секретарем зборів - ОСОБА_11

Чинність та законність даного рішення загальних зборів учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД від 02.04.2011р. не заперечується та не оскаржується жодною із сторін у справі, які також не подавали суду доказів, що таке рішення визнано іншим судом недійсним.

06.06.2011р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД, що оформлені протоколом № 4 від 06.06.2011р., які вирішили виплатити ОСОБА_1 - 3096грн. 39коп. з врахуванням прибуткового податку з дивідендів 5% у сумі 162 грн. 97 коп. Решту частини нерозподіленого прибутку (6754,04грн.) витрачати на непередбачені витрати Товариства.

17.06.2011р. по видатковому касовому ордері № 148 позивачка отримала від відповідача 3096,39 грн. як виплату дивідендів в зв'язку з виходом з товариства. Отримання вказаних коштів підтверджується підписом ОСОБА_1 у видатковому касовому ордері. Факт отримання вказаних коштів не заперечується позивачем та підтверджується ним в уточненнях до позовних вимог.

16.09.2011р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Вікторія" ЛТД із претензією про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів (фінансово - господарської діяльності Товариства) для обчислення і виплати вартості частини усього майна Товариства у тому числі нежитлового приміщення, виділення їй частки майна у натурі, виплати їй вартості частини майна Товариства, пропорційно її частці у статутному капіталі та частини прибутку, одержаного товариством у відповідному році до її виходу.

24.09.2011р. ТОВ "Вікторія" ЛТД надала відповідь на претензію позивачки, у якій повідомляла:

1) що претензія не відповідає вимогам закону та заявлена без будь-яких правових підстав та обґрунтувань, а вимоги позивачки не базуються на законі, а тому є абсолютно безпідставними і відхиляються товариством;

2) що позивачці правильно було проведено нарахування, однак вона відмовилась від виплати на що має право.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивачки з позовною заявою до суду з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД на користь позивачки ОСОБА_1 вартості частки майна Товариства пропорційної частці позивача у статутному фонді станом на момент виходу позивача із Товариства в розмірі 32,55%.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, розглянувши та заслухавши обґрунтування позовних вимог позивача, заперечення на них відповідача, оцінивши в сукупності представлені сторонами докази, експертні висновки та інші матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у справі підлягають до часткового задоволення. При цьому, суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Із змісту п.п.1,2,8 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

У разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним:

- рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення;

- прийнятих відповідно до Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Постанов Пленуму Вищого господарського суду України;

- рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених статтею 111-16 ГПК.

Пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин. З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, визнання недійсними установчих документів товариства або договорів про відчуження майна тощо. Виняток становлять трудові спори за участю господарського товариства; - утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації (п.3.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

В свою чергу, відповідно до ст. 16 ГПК України, справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також, між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом статті 116 ЦК України, яка кореспондується із ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть, також, мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Статтею 148 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (п. 28 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства (п.п. 3.5 Рекомендацій ВГСУ від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Незважаючи на неоднозначність нормативного регулювання того, яку дату вважати днем виходу учасника з ТОВ, сформувалася стала судова практика, що узгоджується з позицiєю Пленуму Верховного Суду України, закріпленою у п. 28 постанови вiд 24.10.2008 № 13: вихід зi складу учасників товариства не пов'язується нi з рiшенням зборiв учасникiв, нi з внесенням змiн до установчих документiв товариства, у зв'язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачi ним заяви про вихiд вiдповiднiй посадовiй особi товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документiв, якi обмежують чи забороняють право на вихiд учасника з товариства є незаконними (справи № К30/9-11, № 47/293, № 5009/2003/12, № 8/227к(11/75к), № 5023/8919/11 та iн.). Господарським судам, пiд час розгляду спорiв зазначеної категорiї, слiд також враховувати, що заява учасника про його вихiд iз товариства має бути нотарiально посвiдчена. Так, 14.03.2011 ВСУ було винесено постанову у справi № 12/198, в якiй зазначено, що Київський апеляцiйний господарський суд, постанову якого залишено без змiни Вищим господарським судом України, дiйшов обґрунтованого висновку про необхiднiсть нотарiального посвiдчення заяви учасника товариства про його вихiд iз ТОВ, а подана позивачем заява у простiй письмовiй формi є неналежно оформленою та не може бути пiдставою для прийняття загальними зборами рiшення про виключення учасника з товариства, проведення вiдповiдних виплат та внесення змiн до установчих документів (п.3 Довідки ВГСУ за результатами узагальнення судової практики вирішення спорів про корпоративне управління та реалізацію корпоративних прав).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи позивач - ОСОБА_1 про свій вихід із Товариства зверталась до співвласника учасника Товариства ОСОБА_10 із заявою про вихід з Товариства від 13.12.2010р. Проте, вказана заява не була нотаріально посвідчена та була адресована не Товариству а його учаснику.

У свою чергу заява, якою позивачка звернулась безпосередньо до Товариства 03.02.2011р. є посвідчена нотаріально.

А тому суд вважає саме цю дату - 03.02.2011р. датою, яку слід вважати моментом виходу з товариства позивачки та на яку слід обраховувати вартість майна, належну до виплати позивачці як учаснику, що вийшов з товариства.

При цьому, як вбачається із змісту Статуту ТОВ "Вікторія" ЛТД чинного на момент подання позивачкою заяви про вихід з товариства ним не було врегульовано яким способом повинна визначатись вартість частки учасника при його виході з товариства.

Одночасно, як вбачається із висновку № 411 від 19.10.2011р. будівельно - технічного дослідження зініційованого представником ТОВ "Вікторія" ЛТД останнє погодилось, що така вартість повинна обраховуватись виходячи з дійсної (ринкової) вартості приміщення магазину належного ТОВ "Вікторія" ЛТД, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику (п.п. 3.7 Рекомендацій ВГСУ від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

За даних обставин, враховуючи, що судове рішення є покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, оцінивши зібрані по справі документи, приймаючи до уваги, що для всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті важливим є факт встановлення дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а надані сторонами під час судового розгляду по даному факту документи містять різні дані, суд неодноразово призначав у справі №9/56/5022-1355/2011 судово - будівельно - технічні та судово - бухгалтерську експертизи.

Так, згідно ухвали суду від 06.12.2011р. суд призначав у справі №9/56/5022-1355/2011 комплексну судово - будівельно - технічну та судово - бухгалтерську експертизу щодо дійсної (ринкової) вартості майна розміру прибутку та фінансово - господарські діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД, на розгляд якої було поставлено наступні питання:

- Яку вартість, відповідно до фінансово-бухгалтерських документів, складала частина майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД пропорційна частці 32,55 % Статутного капіталу Товариства станом на 13.12.2010р., станом на 03.02.2011р. та станом на 02.04.2011р.? Чи відповідає вказана вартість майна, вартості майна, обрахованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД позивачу - ОСОБА_1, яка пропонувалась їй для виплати Товариством?

- Який розмір частини прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД за результатами діяльності Товариства за попередній період відповідно до фінансово - бухгалтерських документів, був не розподіленим та припадав на частку 32,55 % Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД станом на 13.12.2010р., станом на 03.02.2011р. та станом на 02.04.2011р.? Чи відповідає вказаний розмір прибутку обрахованому Товариством розміру прибутку у сумі 3259,36 грн., нарахований Товариством позивачу ОСОБА_1?

- Якою являлась дійсна ринкова вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД, в тому числі основних засобів (зокрема, і нежитлового приміщення, магазину по АДРЕСА_2), нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення, тощо з урахуванням майнових зобов'язань Товариства, станом на 13.12.2010р. станом на 03.02.2011р. та станом на 02.04.2011р.?

- Яка дійсна ринкова вартість оренди 1 кв.м. нежитлової площі (під магазин) в центральній частині міста Тернополя станом на 13.12.2010р. станом на 03.02.2011р. та станом на 02.04.2011р.?

- Визначити вартість частки усього майна ТОВ "Вікторія"ЛТД, у тому числі із врахуванням проведеної судово-будівельно- технічної експертизи, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, що належала для сплати ОСОБА_1 станом на 13.12.2010р. станом на 03.02.2011р. та станом на 02.04.2011р.?

- Яка сума прибутку ТОВ "Вікторія "ЛТД отриманого за 2011 рік, що підлягає виплаті ОСОБА_1?

- Чи включена орендна плата за користування частиною приміщення магазину по АДРЕСА_2 до валового прибутку товариства у 2011р.?

- Який розмір збитку від необґрунтованого заниження (несплати) орендної плати нежитлового приміщення, магазину по АДРЕСА_2 за період 2008-2011 років і в якій сумі?

- Визначити основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості та ін.) господарсько-фінансової діяльності ТОВ "Вікторія" ЛТД станом на 02.04.2011р.?

При цьому, як вбачалось із поданого висновку № 57 судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2012р. проведеної експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ ОСОБА_6 з першого питання експертизи експертом дано висновок про те, що дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення ТзОВ "Вікторія" - магазину по АДРЕСА_2 усього станом на 13.12.2010р. могла становити: 727970,0 (сімсот двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень, станом на 03.02.2011р. - 821900,0 (вісімсот двадцять одну тисячу дев'ятсот) гривень та станом на 02.04.2011р. - 902280,0 (дев'ятсот дві тисячі двісті вісімдесят) гривень.

На підставі наведеного висновку згідно проведеної судово-економічної (бухгалтерської) експертизи від 25.05.2012р. Тернопільським відділення КНДІСЕ експертом ОСОБА_12 визначено вартість частки майна ОСОБА_1 від дійсної вартості приміщення станом на 31.12.2010р. та 31.03.2011р., що відповідно складає - станом на 31.12.2010р. 236954,23грн. та станом на 31.03.2011р. -293692,14грн. (висновок № 56 від 25.05.2012р.).

Разом з цим, у матеріалах справи було подано як доказ відповідачем висновок будівельно -технічного дослідження № 41 від 19.10.2011р. складений також експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ ОСОБА_6, згідно якого дійсна ринкова вартість приміщення магазину належного ТзОВ "Вікторія", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 визначеної на день дослідження 19.10.2011р. становить 435200,00 (чотириста тридцять п'ять тисяч двісті) гривень.

Розглянувши зазначені висновки експерта, суд розцінив їх як такі, що містять суттєві розходження у визначенні розміру дійсної ринкової вартості приміщення магазину належного ТзОВ "Вікторія", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно висновок Тернопільського відділення КНДІСЕ № 57 від 10.05.2012р. як висновок судової будівельно-технічної експертизи суперечить іншим матеріалам справи, а саме висновку № 41 від 19.10.2011р. будівельно-технічного дослідження Тернопільського відділення КНДІСЕ в частині визначення розміру дійсної ринкової вартості приміщення магазину належного ТзОВ "Вікторія", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, висновок судової будівельно-технічної експертизи Тернопільського відділення КНДІСЕ № 57 від 10.05.2012р. викликав у суду сумнів у його правильності з даного питання.

Так, досліджуючи перше питання у розрахунковій частині висновку експерт посилався на бази даних рієлторських фірм та на підставі цього визначав вартість комерційної нерухомості. Також, експерт вказував про те, що за даними рієлторських фірм перевищення цін пропозицій над цінами реальних продажів у середньому складала 5-10%.

Проте, експертом не було зазначено у висновку, дані яких саме рієлторських фірм ним використані та на підставі чого така інформація ним отримана (запит, дані офіційних сайтів, місцева преса, тощо).

Враховуючи зазначене, а також інші обставини, суд ухвалою від 10.09.2012р. призначив у справі повторну експертизу з питань:

- Якою являлась дійсна ринкова вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД, в тому числі основних засобів (зокрема, і нежитлового приміщення, магазину по АДРЕСА_2), нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення, тощо з урахуванням майнових зобов'язань Товариства, станом на 13.12.2010р. станом на 03.02.2011р. та станом на 02.04.2011р.?

- Визначення вартості частки усього майна ТОВ "Вікторія" ЛТД, у тому числі із врахуванням проведеної судово-будівельно- технічної експертизи, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, що належала для сплати ОСОБА_1 станом на 13.12.2010р. станом на 03.02.2011р. та станом на 02.04.2011р.

В подальшому, суд ухвалою від 18.04.2013 року № 9/56/5022-1355/2012 призначив повторну комплексну судово - будівельно - технічну та судово - бухгалтерську експертизу, на розгляд якої поставив наступні питання:

- Якою являлась дійсна ринкова вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД, в тому числі основних засобів (зокрема, і нежитлового приміщення, магазину по АДРЕСА_2), нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення, тощо з урахуванням майнових зобов'язань Товариства, станом на 13.12.2010р., станом на 03.02.2011р. та станом на 02.04.2011р.?

- Визначити вартість частки усього майна ТОВ "Вікторія" ЛТД, у тому числі із врахуванням проведеної судово - будівельно - технічної експертизи, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, що належала для сплати ОСОБА_1 станом на 13.12.2010р., станом на 03.02.2011р. та станом на 02.04.2011р.

Проведення експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, 43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16.

Після повернення із експертизи експертом надано висновки з яких вбачається наступне.

Так, згідно висновку № 7812 судової будівельно-технічної експертизи складеного 26.02.2014р. надано відповідь, що імовірна ринкова вартість нежитлового приміщення магазину загальною площею 50,10 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_2 з врахуванням року побудови, місцезнаходження, економічної вигоди, технічного зносу та проведених покращень зазначеного приміщення становить:

- станом на 13.12.2010р. - 630 000,0грн. (Шістсот тридцять тисяч гривень).

- станом на 03.02.2011р. - 655 000,0грн. (Шістсот п'ятдесять п'ять тисяч гривень).

- cтаном на 02.04.2011р. - 685 000,0грн. (Шістсот вісімдесять п'ять тисяч гривень)

У свою чергу, у висновку № 7811 судово-економічної експертизи складеного 28.04.2014р. зазначено, що за результатами проведеного дослідження, в об'ємі наданих документів вартість частки майна ТОВ "Вікторія" ЛТД, у тому числі із врахуванням проведеної судової будівельно-технічної експертизи (визначення дійсної ринкової вартості основних засобів - нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_2), пропорційної частці у статутному капіталі товариства в розмірі 32,55%, що належить для сплати ОСОБА_1, становить:

- станом на 31.12.2010р.: 642 400грн. x 32,55% = 209 101,20 (з врахуванням дійсної ринкової вартості приміщення в сумі 630 000,00грн., станом на 13.12.10р.).

- станом на 31.03.2011р.: 666 900грн. x 32,55% = 217 075,95 (з врахуванням дійсної ринкової вартості приміщення в сумі 655 000,00грн., станом на 03.02.2011р.)

- cтаном на 31.03.2011р. - 696 900,0грн. x 32,55% = 226 840,95 (з врахуванням дійсної ринкової вартості приміщення в сумі 685 000,00грн., станом на 02.04.2011р.)

При цьому суд оцінивши вказані експертизи з урахуванням дати подання позивачкою нотаріальної заяви про вихід з товариства 03.02.2011р. дійшов висновку, що до задоволення підлягає сума у розмірі 217 075,95грн. як така, що обрахована, на думку суду, належним чином.

У свою чергу, розглянувши та оцінивши заперечення позивача щодо проведеної експертизи суд оцінює його критично з огляду на наступне.

Зокрема, суд враховує, що експерт керуючись п.3.6. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз №53/5 від 08.10.1998р.» здійснював дану експертизу як первинну. Крім того, при проведенні даної експертизи, були використані інші вихідні дані (аналоги порівняння).

Щодо заперечення позивача, про джерела, які були використані при експертизі, то експерт керувався у цьому випадку Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003року №1440.

Відповідно до п. 47. якого порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між: об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.

У свою чергу п. 48. Національного стандарту передбачає, що для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж; подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Згідно п. 49. Національного стандарту основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Виходячи з вищевикладеного підтверджується висновок експерта, що наведені у висновку об'єкти порівняння прийняті як аналоги з послідуючим корегуванням.

Щодо заперечення про те, що об'єкти, які використані для порівняння не є комерційними то як вбачається із поданих експертом пояснень в рекламно-інформаційному тижневику «RІА плюс» вказується призначення приміщення: комерційне, офісне, магазин, торгове, яке за своєю категорією підпадає під об 'єкти комерційного призначення.

Щодо відповіді на питання чому експертом використано посилання виключно на рекламно-інформаційний тижневик «RІА плюс» то експерт зазначив про те, що при проведенні аналізу ринку нерухомості в м. Тернополі було встановлено, що ринок нежитлової нерухомості доволі розвинутий, а статистика цін на ньому достатньо сформована. Інформація по пропозиціях продажу об'єктів нерухомості друкується у наступних періодичних виданнях: «Свобода» друкує, в основному, інформацію по пропозиціях щодо примусового продажу описаного та арештованого майна; «Тернопіль вечірній» є виданням міської ради, в якому друкується, в основному, інформація щодо об'єктів нерухомості міського комунального майна; «Вільне життя» є обласною газетою, в якій друкуються новини з життя області та частково надається інформація про пропозиції продажу рухомого та нерухомого майна; «Відомості приватизації» є державним виданням, в якому надається інформація про приватизацію об'єктів державної власності; «Нова Тернопільська газета» є публіцистичним видання, яка містить незначну інформацію по реклами; газета «RІА плюс» є незалежним інформаційним щотижневиком (всі оголошення міста та Тернопільської області в одній газеті), в якому друкується інформація з різних агентств нерухомості та приватні оголошення. При перегляді вищезазначених видань було встановлено, що основна інформація по пропозиціях щодо продажу та оренди об'єктів нерухомого майно ріелторськими фірмами та окремими власниками друкується в газеті «рекламно-інформаційному тижневику «RІА плюс». При цьому, рієлторські фірми деякі із своїх пропозицій щодо продажу нерухомості дублюють в інших виданнях.

Із вказаного пояснення вбачається, що експертом досліджувались і інші джерела інформації та із них вибрано те, яке містило достатню інформацію про ціни на нерухомість за заданий період.

Щодо заперечення позивача про використання експертом даних попередніх періодів то таке, на думку суду, навпаки дозволило більш точно визначити вартість досліджуваного об'єкту на відміну від попередніх експертиз, відповідно до яких ринкові вартості досліджуваного об'єкту на дати складання висновків мали суттєві розбіжності між собою.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково та задовільняє позов в частині стягнення з відповідача в користь позивача 217 075,95 (з врахуванням визначеної експертно ринкової вартості приміщення в сумі 655 000,00грн., станом на 03.02.2011р.). В іншій частині щодо стягнення 90 287,19грн. суд у позові відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат, то суд має за необхідне зазначити наступне.

Позивачка із позовом звернулась у суд 03.10.2011р. вх. № 1599 оплативши за подання позову 133 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Із змісту ст. 49 ГПК України станом на момент подання позову якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Також і згідно ст. 49 ГПК України у новій редакції якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому суд вважає, що в даному випадку спір виник саме з вини відповідача у справі ТОВ "Вікторія" ЛТД так як саме з вини ТОВ "Вікторія" ЛТД не було забезпечено своєчасної належної сплати позивачці - ОСОБА_1 дійсної ринкової вартості частки майна при виході останньої з товариства.

Враховуючи зазачене вище у сукупності, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД, вул. Сагайдачного, 2, м.Тернопіль, 46001 (ідент. код 14036326) в користь позивача ОСОБА_1, 46012, АДРЕСА_1, (ІПН НОМЕР_1) 217 075 (двісті сімнадцять тисяч сімдесять п'ять) грн. 95 коп. вартості частки майна товариства пропорційної частці позивача у розмірі 32,55%. у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД станом на момент виходу позивача із Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД.

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

4. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД, вул. Сагайдачного, 2, м.Тернопіль, 46001 (ідент. код 14036326) в користь позивача ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ІПН НОМЕР_1) 133 (сто тридцять три) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД, вул. Сагайдачного, 2, м.Тернопіль, 46001(ідент. код 14036326) в користь позивача ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ІПН НОМЕР_1) - 6763 (шість тисяч сімсот шістдесят три) грн. 60 коп. витрат за проведення експертизи.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 11.07.2014р.

Суддя В.Л. Гевко