Рішення № 39753523, 10.07.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2014 р.Справа № 924/573/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ

до Понінківського підприємства теплових мереж, смт. Понінка, Полонського району

про стягнення 14871,05 грн. - пені, 24915,53 грн. - штрафу, 5914,03 грн. - 3% річних, 5241,26 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л. - за довіреністю №14-95 від 18.04.2014р.

від відповідача: Мельник З.М. - за довіреністю №116 від 15.05.2014р., Маліновський В.Л. - директор

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14871,05 грн. - пені, 24915,53 грн. - штрафу, 5914,03 грн. - 3% річних, 5241,26 грн. - інфляційних втрат. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №12/818-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р. стосовно вчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ. Нарахування пені та штрафу обумовлено наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування, а 3% річних та інфляційних з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. На переконання відповідача, оплата газу, переданого у 2012 році, була оплачена належним чином, згідно домовленості сторін, передбаченої у тому числі спільним протокольним рішенням №136 від 18.01.2013р. та договором про організацію взаєморозрахунків №127/30 від 12.02.2014р.

Обгрунтовуючи свою позицію вважає, що спільним протокольним рішенням від 18.01.2013р. сторони фактично визначили інший чинний порядок оплати природного газу 2012 року на суму 220588,68 грн. за рахунок коштів загального фонду державного бюджету та фактично його реалізували, виконавши протокольне рішення; відповідальність за невиконання вказаного протокольного рішення передбачена його розділом 4 не наступила, оскільки рішення виконано згідно вимог чинного законодавства.

Також, на думку відповідача, позивачем не враховано договір від 12.02.2014р. №127/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік"), пунктом 6 якого передбачено, що Понінківське ПТМ перераховує на рахунок та ПАТ НАК „Нафтогаз України" кошти в сумі 135347,44 грн., у т.ч. ПДВ 22557,91 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно з договором від 28.08.2012 року №12/818-ТЕ-34. Підп. 2 пункту 9 вказаного договору передбачено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. З огляду на викладене, відповідач вважає, що сторони узгодили інший порядок оплати природного газу спожитого у 2012 році згідно договору від 28.08.2012року №12/818-ТЕ-34 на суму 135347,44 грн. за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Крім того сторони узгодили не вчиняти дій з погашення заборгованості до проведення взаєморозрахунків. Узгоджений сторонами порядок оплати природного газу спожитого у 2012 році на суму 135347,44 грн. був належним чином виконаний, оскільки згідно платіжного доручення №5 від 01 квітня 2014 року Понінківське ПТМ перерахувало на рахунок та ПАТ НАК „Нафтогаз України" кошти в сумі 135347,44 грн.

Відзначає, що НАК „Нафтогаз України" не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що він повернув Понінківському ПТМ акти, які і є єдиною підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог ПАТ НАК „Нафтогаз України" про стягнення пені та штрафу.

З посиланням на п.п. 2.2, 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14, вважає нарахування штрафів в розмірі 7% за прострочення понад 30 днів суперечить вимогам чинного законодавства.

Відзначає, що заборгованість за газ утворилась за відсутності вини Понінківського ПТМ - виключно внаслідок тимчасового неперерахування: 1) субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування; 2) субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення. Понінківське ПТМ є комунальним підприємством, знаходиться в скрутному матеріальному становищі, воно було збитковим (не отримувало прибутку) у 2013 році та у І кварталі 2014 року. Наявні на рахунках Понінківського ПТМ кошти зовсім незначні, їх недостатньо навіть для виплати заробітної плати працівникам. З огляду на викладене, відповідач просить врахувати важкий фінансовий стан підприємства та відмовити у позові.

Крім того, відповідач зауважує, що при неодноразовому зверненні в НАК „Нафтогаз України" про підписання додаткової угоди до договору №12/818 ТЕ-34 від 28.08.2012р в частині коригування штрафних санкцій, керівництво позивача завірило, що додаткову угоду буде підписано. Так як в НАК „Нафтогаз України" змінили керівництво, частина додаткових угод тепловикам була підписана, а частина безпричинно відкладена. На останній лист до НАК „Нафтогаз України" від 23.06.2014р. з проханням пояснити непідписання додаткової угоди нас завіряють, що лист на розгляді у керівництва.

Позивач не погоджується із посиланням відповідача на вкрай важкий фінансовий стан та несприятливі наслідки стягнення неустойки та просить відмовити у зменшенні розміру неустойки. В обгрунтування своєї позиції посилається на ті обставини, що Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01 січня 2006 року та відбулося 01 січня 2009 року.

Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених НАК „Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченому умовами договорів. Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Посилаючись на баланс та звіт про фінансові результати за перше півріччя 2013 року, позивач стверджує, що збиток через кредитні зобов'язання перед банківськими установами складає понад 10 мільярдів гривень.

Щодо посилань відповідача на протокольне рішення відзначає, що ситуація з прийняттям спільного протокольного рішення не є унікальною, такі рішення приймаються щорічно для підприємств ТКЕ. Звертає увагу, що спільне протокольне рішення саме по собі не припиняє дію і не змінює договір, з якого випливають спірні правовідносини. Більше того, п. 5.3 Рішення передбачає, що це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування. Доказів проведення відповідного фінансування відповідачем не надано. Таким чином, до проведення відповідного фінансування спільне протокольне рішення не створює жодних правових наслідків для сторін, що його підписали.

На переконання позивача, дата підписання акту жодним чином не впливає на строк виконання зобов'язання, чітко встановлений п.6.1 договору. Посилання на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п.6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

Щодо позовної давності позивач відмічає, що п.9.3. договору передбачено позовну давність у п'ять років, тому строк позовної давності не є пропущеним.

Також, позивач вважає правомірним стягнення пені та 7% штрафу, відзначаючи, що законодавчі обмеження, зокрема ст.231 Господарського кодексу України, та роз'яснення ВГСУ з цього приводу стосуються стягнення штрафу за негрошове зобов'язання на підставі закону, а не на підставі договору, тобто лише в тих випадках, коли штрафні санкції не передбачені договором.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача наполягали на відмові у позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

28.08.2012р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (продавець) та Понінківським підприємством теплових мереж (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/818-ТЕ-34.

Згідно п. 1.1 вказаного вище договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків (п.3.4 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

У пункті 6.3. договору сторонами обумовлено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Протягом періоду жовтень 2012 року - грудень 2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 433541,57 грн., про що свідчать акти прийому-передачі природного газу, а саме:

від 27.11.2012р. за жовтень 2012 року на суму 67516,75 грн.,

від 30.11.2012р. за листопад 2012 року на суму 133940,32 грн.,

від 31.12.2012р. за грудень 2012 року на суму 232084,50 грн.

Відповідач виконав зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу, про що, між іншим, свідчить оборотна відомість (операції по підприємству „Понінківське ПТМ" з 01.09.2012р. по 28.02.2014р.), платіжні доручення.

Вважаючи, що відповідач провів оплату за отриманий газ з порушенням строків, визначених договором позивач нарахував пеню в розмірі 14871,05 грн. (за зобов'язаннями листопада 2012 року в сумі 3458,56 грн. за період з 14.12.2012р. по 19.02.2013р.; за зобов'язаннями грудня 2012 року в сумі 11412,49 грн. за період з 14.01.2013р. по 13.07.2013р.). Також, позивачем нараховано штраф (7%) загалом у розмірі 24915,53 грн. (за зобов'язаннями листопада 2012 року в сумі 8669,61 грн.; за зобов'язаннями грудня 2012 року в сумі 16245,92 грн.).

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 5914,03 грн. - 3% річних (за зобов'язаннями листопада 2012 року на суму 691,71 грн. за період з 14.12.2012р. по 19.02.2013р.; за зобов'язаннями грудня 2012 року в сумі 5222,32 грн. за період з 14.01.2013р. по 01.04.2014р.) та 5241,26 грн. - інфляційних втрат (за зобов'язаннями листопада 2012 року на суму 371,55 грн. за період грудень 2012 року - лютий 2013 року; за зобов'язаннями грудня 2012 року на суму 4869,71 грн. за період січень 2013 року - березень 2014 року).

Детальний розрахунок зазначених вище нарахувань знаходиться в матеріалах справи.

Вважаючи позовні вимоги безпідставними, відповідач подав в матеріали справи спільне протокольне рішення №136, укладене 18.01.2013р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (далі - сторона 2), Понінківським підприємством теплових мереж (далі - сторона 3) та НАК „Нафтогаз України" (далі - сторона остання), предметом якого згідно п. 1 є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Пунктом 2 протокольного рішення визначено порядок проведення взаєморозрахунків. Зокрема, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні 1 у сумі 220588,68 грн. з приміткою „Постанова КМУ від 11.01.2005р. №20". Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти у сумі 220588,68 грн. з наступним записом в графі „Призначення платежу": „Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, „тепло" за грудень 2012 року „П" 91235,77 грн."; „Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20 „тепло" за грудень 2012 року „С" 129352,91 грн.". Сторона 2 перераховує стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 220588,68 грн. з наступним записом в графі „Призначення платежу": „Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, „тепло" за грудень 2012 року „П" 91235,77 грн."; „Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20 „тепло" за грудень 2012 року „С" 129352,91 грн.". Сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 220588,68 грн., в т.ч. ПДВ 36764,78 грн., за природний газ 2012р. згідно договору від 28.08.2012р. №12/818-ТЕ-34, з наступним записом в графі „Призначення платежу": „Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, СПР дата та № за природний газ 2012 р. згідно договору від 28.08.2012р. №12/818-ТЕ-34, в т.ч. ПДВ 36764,78 грн.". Сторона остання перераховує кошти у сумі 220588,68 грн. до загального фонду Державного бюджету України у вигляді податків.

Спільне протокольне рішення підписано сторонами та скріплено їх печатками.

На підставі вищевказаного спільного протокольного рішення відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 220588,68 грн. згідно платіжного доручення №29 від 23.01.2013р.

Відповідач також подав в матеріали справи договір №127/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 12.02.2014р., який був укладений між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (далі - сторона 2), Понінківським підприємством теплових мереж (далі - сторона 3) та НАК „Нафтогаз України" (далі - сторона остання). Згідно п. 1 договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30.

Вищевказаним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, в тому числі погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.08.2012р. №12/818-ТЕ-34 за 2012 рік.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п.п. 12, 13 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно платіжного доручення №5 від 01.04.2014р. відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 135347,44 грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідач прийняв від позивача природний газ і зобов'язаний був оплачувати його вартість у встановлені договором строки. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач в повному обсязі розрахувався за отриманий газ, в тому числі часткова оплата була проведена на підставі спільного протокольного рішення, а остаточний розрахунок був проведений згідно договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 12.02.2014р. Однак, розрахунок за газ проводився з порушенням строків, визначених договором.

Доводи відповідача про те, що оплата газу, переданого у 2012 році, була проведена належним чином, згідно домовленості сторін, передбаченої у тому числі спільним протокольним рішенням №136 від 18.01.2013р. та договором про організацію взаєморозрахунків №127/30 від 12.02.2014р., судом до уваги не приймаються з огляду на наступне: відносини учасників ринку природного газу в Україні врегульовано положеннями Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу". Стаття 12 цього Закону встановлює, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до статті 19 Закону споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів. Таким чином, з укладених суб'єктами цих відносин договорів випливають їх права та обов'язки, в тому числі щодо оплати природного газу, отриманого за договорами постачання (купівлі-продажу), а також щодо відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо його оплати.

Постановою від 11 січня 2005 року Уряд України затвердив Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло - водопостачання і водовідведення, інших комунальних послуг.

На підставі зазначеної постанови й було укладено Спільне протокольне рішення та договір про організацію взаєморозрахунків, предметом яких є організація проведення взаєморозрахунків на підставі постанови Уряду України від 11.05.2005р. №20 між державним бюджетом, постачальником та споживачем природного газу з метою погашення заборгованості, яка виникла при виконанні договору купівлі-продажу природного газу. Таким чином, спільне протокольне рішення та договір про організацію взаєморозрахунків стосується процедури виконання раніше укладеного договору, не змінюючи його умов, і за своїм правовим змістом є угодами про взаємне зарахування, метою якого є погашення боргу.

Отже, указані протокольне рішення та договір про організацію взаєморозрахунків не впливає на права і обов'язки сторін цих угод, а відтак і не припиняє дію тих умов договору купівлі-продажу природного газу, якими встановлено порядок і строки оплати придбаного природного газу та відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Зі змісту постанови КМУ №20, протокольного рішення та договору про організацію взаєморозрахунків не вбачається, що зобов'язання з оплати газу відповідачем, замінено новим зобов'язанням. Навпаки, існування заборгованості з оплати газу є умовою укладення вказаних рішення та договору, а Порядок їх погашення - предметом. Надання або ненадання субвенції чи субсидій з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. по справі №924/1495/13.

Посилання відповідача про неповернення позивачем актів приймання-передачі природного газу, які, на думку відповідача, є єдиною підставою для остаточних розрахунків, судом не приймаються, оскільки пункт 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з поверненням актів. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2013р. по справі №5021/1407/12.

Твердження відповідача щодо відсутності вини у простроченні оплати за спожитий природний газ не може звільнити його від відповідальності, оскільки згідно з приписами ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі від 28.08.2012р. сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого газу у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також у вигляді сплати штрафу за прострочення понад 30 днів.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд погоджується з даними нарахуваннями. Посилання відповідача на законодавчі обмеження ст. 231 Господарського кодексу України та роз'яснення ВГСУ з цього приводу до уваги не приймаються, оскільки стосуються стягнення штрафу за негрошове зобов'язання на підставі закону, а не на підставі договору, тобто лише в тих випадках, коли штрафні санкції не передбачені договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з періодом нарахування, оскільки в період часу, за який здійснено нарахування, включено дні фактичної сплати суми заборгованості.

Слід зауважити, що згідно п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не вкючається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, суд вважає правомірно заявленою сумою пені 14779,39 грн. Між тим, при стягненні штрафу та пені судом враховується, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст. 233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; газ, який постачався за договором використовувався даним підприємством для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, у яких за спожиту теплову енергію та надані послуги постійно наявний борг, що є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості. Крім того, єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування з боку держави, про що свідчить розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню по Понінківському підприємству теплових мереж, яким підтверджується заборгованість держави перед підприємством теплових мереж внаслідок різниці в тарифах. Крім того, згідно звіту про фінансові результати та балансу відповідача станом на 31.03.2014р., останній знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Судом також враховується, що відповідач в повному обсязі розрахувався за отриманий газ, порушення строків сплати не потягло за собою значних збитків для позивача, проте, сплата штрафних санкцій, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню.

Встановивши причини неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання, врахувавши специфіку діяльності відповідача, зокрема, надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем газу є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів, тяжкий фінансовий стан відповідача у зв'язку із заборгованістю, яка виникла у відповідача внаслідок відсутності компенсації з бюджету різниці в тарифах, а також беручи до уваги те, що вартість поставленого природного газу була повністю оплачена, у той час як негативні матеріальні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, тобто штрафу до 12457,77 грн., пені до 7389,70 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 11.06.2014р. по справі №906/1828/13, від 10.06.2014р. по справі №919/533/13, від 11.06.2014р. по справі №926/1282/13.

У клопотанні відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу суд відмовляє з наступних підстав: статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з приписами статей 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що статтею 259 ЦК України передбачене право сторін за домовленістю збільшити позовну давністю, встановлену законом і сторони у даній справі, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу, даним правом скористались і досягли згоди про встановлення позовної давності до вимог про стягнення, між іншим, штрафу та пені, тривалістю у п'ять років, правові підстави для застосування строків позовної давності щодо стягнення неустойки відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2014р. по справі №924/847/13.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося вище, позивачем в період часу, за який здійснено нарахування, включено дні фактичної сплати суми заборгованості. Здійснивши перерахунок 3% річних, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, суд вважає правомірно заявленою сумою 3% річних 5895,90 грн. Також, суд не погоджується з періодом нарахування інфляційних, оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні нарахування за деякі періоди здійснено менше ніж за один місяць.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оскільки прострочка в оплаті за зобов'язаннями листопада 2012 року виникла 14.12.2012р., а погашена 19.02.2013р. інфляційні нараховуються лише за січень 2013 року; за зобов'язаннями грудня 2012 року прострочка виникла 14.01.2013р., тому інфляційні нараховуються з лютого 2013р.

Таким чином, перерахувавши інфляційні, з врахуванням виникнення прострочки платежу, а також приймаючи до уваги позицію щодо нарахування інфляційних, викладену у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., обгрунтовано заявленою сумою інфляційних є 4714,19 грн.

Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 7389,70 грн. - пені, 5895,90 грн. - 3% річних, 4714,19 грн. - інфляційних втрат, 12457,77 грн. - штрафу.

У частині стягнення з відповідача 7481,35 грн. - пені, 12457,76 грн. - штрафу, 18,13 грн. - 3% річних, 527,07 грн. - інфляційних втрат належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому враховується, що незважаючи на зменшення розміру неустойки, згідно з пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ до Понінківського підприємства теплових мереж, смт. Понінка, Полонського району про стягнення 14871,05 грн. - пені, 24915,53 грн. - штрафу, 5914,03 грн. - 3% річних, 5241,26 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Понінківського підприємства теплових мереж (смт. Понінка, вул. Перемоги, 51; код 30048104) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код 20077720) 7389,70 грн. (сім тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень 70 коп.) - пені, 5895,90 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 90 коп.) - 3% річних, 4714,19 грн. (чотири тисячі сімсот чотирнадцять гривень 19 коп.) - інфляційних втрат, 12457,77 грн. (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень 77 коп.) - штрафу, 1804,16 грн. (одну тисячу вісімсот чотири гривні 16 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині стягнення з відповідача 7481,35 грн. - пені, 12457,76 грн. - штрафу, 18,13 грн. - 3% річних, 527,07 грн. - інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 14 липня 2014 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.