Ухвала суду № 39752433, 15.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/637/14-к 15.07.2014 15.07.2014 15.07.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Фаріонової О.М. Чебанової-Губарєвої Н.В. Кваші С.В.

за участю секретаря Ястреби С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄДДР за № 12013160040006301

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2014 року у відношенні

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Понінка Полонського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.1, 121 ч.2 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Осипенко О.М.

захисник ОСОБА_5

судовий розпорядник Овчаренко М.М.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_4 оспорює доведеність вини за ст.ст. 121 ч.1, 121 ч.2 КК України. Просить пом'якшити призначене покарання та застосувати ст. 69 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2014 року ОСОБА_4 засуджений:

- за ст. 121 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців;

- за ст. 121 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 визначено у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що досудове розслідування проведено не об'єктивно. Вважає, що не здобуто доказів на підтвердження його вини. Вказує на те, що заподіяв тілесні ушкодження не навмисно, а обороняючись від потерпілих, побоюючись за своє життя. Посилається на неврахування судом тих обставин, що він інвалід, без ніг, а тому не міг наздогнати потерпілих.

На думку апелянта, покарання є занадто суворим, призначено без врахування стану його здоров'я, та просить пом'якшити призначене покарання, з застосуванням вимог ст. 69 КК України, з огляду на його інвалідність.

Узагальнений виклад позиції прокурора щодо апеляційної скарги.

В запереченнях прокурор вважає подану апеляцію необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує на те, що твердження обвинуваченого про його самооборону є необґрунтованими та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

7 листопада 2013 року в період часу з 6 години до 6 години 30 хвилин ОСОБА_4, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли після сварки та бійки з потерпілими в приміщенні кафе на території міжміського автовокзалу м.Миколаєва, маючи намір, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, діючи з метою помсти, наздогнав ОСОБА_7 на сходах алеї, яка веде від міжміського автовокзалу по пр. Жовтневому 21 в м.Миколаєві, та із застосуванням ножа умисно заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження у вигляді ножового поранення передньої поверхні на границі верхньої середньої третини лівого стегна з сильною крововтратою, що потягло за собою смерть потерпілого.

Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, ОСОБА_4, наздогнавши останнього, неподалік від пішохідного переходу на перехресті вул. Чигрина та пр. Жовтневого в м. Миколаєві, наніс ОСОБА_8 ножем тілесне ушкодження у вигляді різаної рани верхньої третини лівого стегна, що потягло за собою сильну крововтрату.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч. 1, 121 ч.2 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими судом доказами, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку.

Висловлені обвинуваченим доводи про відсутність у нього умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілих та те, що він діяв у стані необхідної оборони, позбавлені підстав.

З показань обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що 6 листопада 2013 року у вечірній час він на автовокзалі у кафе під час вживання спиртних напоїв познайомився з потерпілими, які ображали його. Тому він вдарив одного з потерпілих у обличчя, повалив одного з цих чоловіків на підлогу. Після того, як їх зупинили працівники охорони та вивели на вулицю, він хотів поїхати додому, але потерпілі покликали його. Один з потерпілих замахнувся на нього ножем, він перехопив ніж та наніс удари ножем спочатку одному, а потім другому потерпілому.

Проте, ці пояснення обвинуваченого не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом.

Як слідує з протоколу слідчого експерименту, ОСОБА_4 в ході досудового розслідування пояснив, що після сварки з потерпілими у кафе, потерпілі вийшли та попрямували в бік вул. Чигрина, але ж він їх наздогнав, та, побачивши в руках одного з них ніж, направив його в бік одного та другого.

Отже, в ході досудового слідства обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював тієї обставини, що саме він наздогнав потерпілих.

Доводи апелянта стосовно того, що він захищався від потерпілих, спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_8, який суду пояснив, що він познайомився з ОСОБА_4 в кафе на автовокзалі у м.Миколаєві, де він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вживав спиртні напої. З ОСОБА_4 відбулася сварка та бійка, їх розборонили працівники охорони. Потім він з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вийшли з кафе, ОСОБА_10 відійшов, а він та ОСОБА_7 пішли далі. Несподівано він отримав удар в задню частину ноги та втратив свідомість, прийшов до тями лише в лікарні.

Свідок ОСОБА_9 надав аналогічні пояснення стосовно того, що перебував в кафе разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_7, де до них підійшов обвинувачений, з яким вони вживали спиртні напої, але ж, що було далі, він не пам'ятає через перебування у стані сильного алкогольного сп'яніння.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що в нічний час в кафе між потерпілими та обвинуваченим ОСОБА_4 виникла бійка, в якій обвинувачений повалив одного з чоловіків на землю і тримав руками за шию. Працівники охорони вивели трьох чоловік на вулицю, а обвинувачений залишився у барі. Вказані чоловіки ще деякий час стояли біля бару, а обвинувачений вийшов з бару та пішов в бік платформи.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що вони, будучи охоронниками, робили обхід по території автовокзалу, та на прохання бармена з кафе вивели трьох чоловіків, які пішли в бік вул. Чигрина. Обвинувачений знаходився у кафе ще близько 5 хвилин, а потім також пішов у бік тих чоловіків.

Аналогічні пояснення надані свідком ОСОБА_15, яка пояснила, що вранці троє чоловіків, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, пройшли в напрямку вул. Чигрина, а слідом за ними - обвинувачений.

Показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 узгоджуються з даними відеозапису, оглянутого судом першої інстанції, згідно якому в приміщенні кафе, в якому проведено огляд, зафіксовано присутність обвинуваченого та ще трьох чоловіків, між якими відбулася бійка.

Отже, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що на нього напали потерпілі, а він оборонявся, не знайшли свого підтвердження, оскільки свідки ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що після бійки у кафе потерпілі пішли, але ж саме ОСОБА_4 переслідував їх.

При цьому, як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_8 обвинувачений підбіг ззаду, спричинивши йому несподівано удар в задню частину ноги.

Ці пояснення потерпілого ОСОБА_8 узгоджуються з даними судово-медичної експертизи щодо характеру, локалізації та ступеню тяжкості спричинених йому та потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, а саме:

- у ОСОБА_8 виявлені тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, у вигляді колото-різаної рани по задній поверхні лівого стегна у верхній третині з частковим перетином м'яза задньої групи лівого стегна і рясною артеріальною кровотечею з м'язових гілок стегнової артерії з розвитком геморрагічного шоку 2-3 ступеню, яке утворилося в результаті одноразової дії колото-ріжучого предмету, не виключено клинка ножа. Найбільш ймовірно, що в момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 був розташований спиною до нападника і в положенні стоячи (т.1, а.с. 106-107);

- у ОСОБА_7 виявлені тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, у вигляді колото-різаного поранення лівого стегна з пошкодженням великих судин, яке супроводжувалося рясною зовнішньою кровотечею та ускладнилося гострою крововтратою (т.1., а.с.101-103).

Доводи апелянта про наявність у потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_16 ножа не мають жодного підтвердження, оскільки при огляді місця події біля трупу ОСОБА_7 ножа не виявлено, і ці пояснення обвинуваченого спростував потерпілий ОСОБА_8, який суду пояснив, що ні в кого з них ножа не було.

Таким чином, наведені докази в їх сукупності спростовують доводи обвинуваченого про те, що він захищався від потерпілих, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 застосував насильство до потерпілих ще до нанесення ним ударів ножем в приміщенні кафе, після сварки з потерпілими направився за ними за власною ініціативою, що і не оспорював в своїх показаннях обвинувачений. Крім того,обвинувачений, підійшовши ззаду, заподіяв потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження ножем, тобто в той момент, коли ОСОБА_8 знаходився спиною до нього.

Що стосується доводів апелянта про те, що він інвалід (без ніг), а тому захищався, то як встановлено судом, у потерпілого ОСОБА_7 теж була відсутня права нога і він пересувався за допомогою протезу, і обвинувачений йому умисно спричинив колото-різане поранення лівого стегна, наздогнавши його.

Судом також правильно встановлено, що обвинувачений спричинив потерпілим тілесні ушкодження з мотивів помсти, внаслідок неприязних стосунків, які виникли між ними під час вживання спиртних напоїв в кафе, а не внаслідок самооборони, про що обвинувачений стверджував в суді.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, визнавши ОСОБА_4 винним в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а також в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до тяжких, дані про особу винного, який раніше судимий, характеризується задовільно та є інвалідом.

Судом враховано як обставину, яка пом'якшує покарання, щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, а як обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та рецидив злочинів.

Таким чином, покарання призначене ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, та є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, наявність у обвинуваченого інвалідності судом достатньо враховано при призначенні покарання, яке призначено в межах санкцій ст.ст. 121 ч.1, 121 ч.2 КК України, і ця обставина не є перешкодою для відбування покарання у місцях позбавлення волі.

З огляду відсутність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, наведених даних про особу винного та з урахуванням обставин, які обтяжують покарання, апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, про що просить апелянт.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2014 року у відношенні ОСОБА_4, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: