Рішення № 39751992, 07.07.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 р. Справа № 917/2090/13

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", 39802, Полтавська область м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 16

до Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347", 39800, Полтавська область м. Комсомольськ, вул. Портова, 11

про стягнення 561989,58 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Яцина О.М., Самоходський Є.О.

від відповідача: Білокінь О.О.

Представники після перерви:

від позивача: Самоходський Є.О.

від відповідача: Білокінь О.О.

Розгляд справи продовжується після перерв, оголошених у відповідності до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 11.06.2014 року, 23.06.2014 року та 02.07.2014 року.

В судовому засіданні 07.07.2014 року після виходу з нарадчої кімнати згідно ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 561989,58 грн. заборгованості відповідно до договору № 3944 від 26.12.2012 року.

Представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись, зокрема, на недоведеність факту відпуску відповідачеві дизельного палива у вказаних позивачем обсягах, а також зазначає, що строк оплати відпущеного позивачем за деякими накладними дизельного палива на даний момент є таким, що не настав.

23.06.2014 року відповідачем було подано до суду клопотання б/н від 23.06.2014 року (т. 6, а.с. 5-6) про призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення справжності отримувачів дизельного пального (водіїв автобусів) на відповідних чеках.

Представник позивача у наданих суду письмових поясненнях № 4605/883 від 01.07.2014 року (т. 6, а.с. 9-10) проти задоволення поданого відповідачем клопотання заперечив.

Клопотання відповідача судом відхиляється з наведених у мотивувальній частині рішення підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" (відповідач, перевізник) та Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (позивач, замовник) був укладений договір на перевезення працівників ВАТ "Полтавський ГЗК" за № 3944 від 26.12.2012 року (т. 1, а.с. 8-9), у відповідності до якого перевізник зобов'язався здійснювати перевезення робітників промислових підрозділів ВАТ "Полтавський ГЗК" по території підприємства до місця робот і назад в напрямках, які не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування маршрутами за спільно погодженими графіками руху автобусів, а замовник - оплачувати надані послуги (п. п. 1.1., 3.1., 3.2. договору).

Згідно п. 1.2. вищевказаного договору № 3944 від 26.12.2012 року (далі - договір) перевізник бере на себе зобов'язання надавати транспортні послуги на умовах, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Як вбачається з положень спірного договору, в рамках зазначеного договору замовник зобов'язався здійснювати перевізникові відпуск дизельного палива зі свого складу для виконання останнім послуг по перевезенню відповідно до умов даного договору (п. п. 3.3., 3.4. договору).

У відповідності до п. 3.3. договору вартість дизельного палива, відпущеного замовником зі свого складу для виконання перевізником послуг по договору, не збільшує загальну суму послуг по договору та підлягає додатковій оплаті.

Згідно приписів п. 3.4. договору оплата за отримане від замовника дизельне паливо виконується перевізником в наступному порядку:

- перший платіж у розмірі 35000,00 грн. перевізник перераховує замовнику щомісячно до 10 числа місяця, в якому будуть надані послуги, на підставі накладних на відпуск та рахунків замовника;

- останній платіж за дизельне паливо перевізник здійснює щомісячно до 20 числа місяця, в якому будуть надані послуги, на підставі накладних на відпуск та рахунків замовника.

Відповідно до п. п. 6.1., 6.2. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року.

27.06.2013 року сторонами була підписана додаткова угода до договору за № 2242 (т. 1, а.с. 11), якою дію даного договору достроково припинено з 01.07.2013 року.

Як вказується у позовній заяві, в рамках спірного договору позивачем у період з 21.01.2013 року по 30.06.2013 року було відпущено відповідачеві дизельне пальне на загальну суму 977285,16 грн., у т.ч. за наступними накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей:

- № 7 від 21.01.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352312 від 27.12.2012 року (т. 5, а.с. 59, 60);

- № 25 від 21.01.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352315 від 14.01.2013 року (т. 5, а.с. 61, 62);

- № 26 від 15.02.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352318 від 25.01.2013 року (т. 5, а.с. 63, 64);

- № 45 від 25.02.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352324 від 18.02.2013 року (т. 5, а.с. 65, 66);

- № 51 від 25.03.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352326 від 25.02.2013 року (т. 5, а.с. 67, 68);

- № 65 від 25.03.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352331 від 06.03.2013 року (т. 5, а.с. 69, 70);

- № 72 від 25.04.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії 12 ААГ № 352349 від 22.03.2013 року (т. 5, а.с. 71, 72);

- № 99 від 25.04.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667160 від 16.04.2013 року (т. 5, а.с. 73, 74);

- № 100 від 26.05.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667164 від 22.04.2013 року (т. 5, а.с. 75, 76);

- № 133 від 26.05.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667193 від 20.05.2013 року (т. 5, а.с. 77, 78);

- № 132 від 25.06.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667192 від 25.05.2013 року (т. 5, а.с. 79, 80);

- № 161 від 25.06.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667206 від 18.06.2013 року (т. 5, а.с. 81, 82);

- № 162 від 30.06.2013 року - одержане відповідачем згідно довіреності серії ААД № 667210 від 21.06.2013 року (т. 5, а.с. 83, 84).

Фактичне приймання відпущеного дизельного пального, як вказується сторонами, здійснювалось водіями автобусів відповідача безпосередньо під час заправлення автобусів на АЗС позивача, про що свідчать надані до справи копії чеків (т. 5, а.с. 85-200).

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач оплатив відпущене позивачем дизельне пальне лише частково на загальну суму 407377,38 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними у справі копіями відповідних платіжних доручень, а також накладною на повернення товарно-матеріальних цінностей (т. 1, а.с. 56-76).

03.08.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 4605/61 від 02.08.2013 року (т. 1, а.с. 79-80) про погашення боргу. Дана претензія була одержана відповідачем 09.08.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 81), але залишена без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що спірний договір за своєю правовою природою носить змішаний характер, оскільки містить елементи як договору перевезення, так і договору купівлі-продажу. В даному випадку предметом господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за відпущене відповідачеві в період з 21.01.2013 року по 30.06.2013 року дизельне пальне.

За змістом ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор у свою чергу вправі вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Наданими до матеріалів справи доказами, зокрема виписаними операторами АЗС позивача чеками та підписаними сторонами накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей (як первинними документами), підтверджуються як обсяги, так і вартість відпущеного позивачем відповідачеві в період з 21.01.2013 року по 30.06.2013 року дизельного пального. При цьому судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у підписах водіїв автобусів відповідача у чеках, оскільки дані чеки не є єдиними доказами одержання відповідачем відпущеного позивачем дизельного пального. В даному випадку сторонами у правовідносинах, що склалися, є позивач та відповідач як юридичні особи, які у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України зобов'язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність. Підписання повноважними представниками сторін накладної (в т.ч. накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей), яка фіксує факт здійснення господарської операції, містить її зміст і обсяг та є підставою для ведення бухгалтерського обліку, свідчить про виникнення у сторін відповідних прав та обов'язків.

Так само не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог, які ставляться до оформлення первинних документів. Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням № 709 від 21.12.2010 року (т. 5, а.с. 9-12) позивачем згідно із п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року) було затверджено процедуру оформлення видачі палива у відповідності до дорожніх листів шляхом роздрукування чеків, а також затверджено форму чеків. Дані чеки містять усі реквізити, що вказані у формі № 16 НП, на яку йде посилання у пп. 10.3.2.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року). Інші недоліки, допущені позивачем при оформленні первинних документів, не є істотними та не спростовують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Заперечення відповідача щодо порушення позивачем під час відпуску дизельного пального вимог п. 7.5. вищевказаної Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року судом відхиляються за безпідставністю, оскільки зазначена норма на відміну від договору регламентує порядок постачання нафти та нафтопродуктів автоцистернами.

Інші заперечення відповідача щодо недоведеності факту відпуску дизельного пального у вказаних позивачем обсягах не підтверджуються матеріалами справи, внаслідок чого судом також відхиляються.

Положеннями ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було вказано вище, обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату відпущеного позивачем дизельного пального, а також строки його виконання встановлено п. п. 1.2., 3.3., 3.4. спірного договору.

Слід зазначити, що вказаними положеннями договору строки виконання відповідачем зобов'язань по оплаті дизельного пального пов'язані як з виставленням рахунків, так і з підписанням відповідних накладних. Матеріали справи не містять доказів направлення (вручення) відповідачу рахунків на оплату відпущеного дизельного пального, так само матеріали справи не містять і доказів невиконання вказаних умов договору позивачем. Водночас відсутність рахунків на оплату не звільняє відповідача від оплати одержаного дизельного пального. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення до позивача з вимогою про надання таких рахунків в порядку ст. 666 ЦК України або доказів повернення позивачеві дизельного пального на загальну суму 561989,58 грн. (постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2010 року по справі 20/211, від 13.04.2013 року по справі № 38/271-10 та від 16.05.2011 року по справі 38/326-10). Поряд із цим, матеріали справи містять накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, підписані представником відповідача, повноваження якого підтверджуються оформленими у відповідності до встановлених Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затверджена наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року) вимог, в т.ч. із заповненням переліку належних до отримання по довіреності цінностей. Як пояснив представник позивача, наявність в довіреності серії 12 ААГ № 352324 від 18.02.2013 року інших реквізитів договору пов'язане із допущенням помилки в номері договору, що підтверджується відомостями, внесеними до накладної № 45 від 25.02.2013 року, виписаної на підставі цієї довіреності.

За змістом п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка в розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України. Враховуючи, що накладна на отримання товарно-матеріальних цінностей в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" так само є первинним обліковим документом, наведені роз'яснення можуть бути застосовані в даному спорі.

Крім того, як вже зазначалось, матеріали даної справи містять докази звернення до відповідача з претензією про погашення боргу № 4605/61 від 02.08.2013 року. Дана претензія є вимогою в розумінні положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, а отже, підлягає виконанню у 7-денний строк з дня її пред'явлення.

Приймаючи до уваги наведене, доводи відповідача щодо ненастання строків оплати відпущеного позивачем дизельного палива судом відхиляються.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин, зокрема з приводу купівлі-продажу (відпуску) дизельного палива, обсяги та вартість відпущеного позивачем відповідачеві дизельного палива, факт наявності заборгованості в сумі 561989,58 грн., факт пред'явлення вимоги про погашення заборгованості, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 561989,58 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин сторін у спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, приймаючи до уваги наведені в постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2014 року по даній справі вказівки, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347" (39800, Полтавська область м. Комсомольськ, вул. Портова, 11, код ЄДРПОУ 03399439) на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська область м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 16, код ЄДРПОУ 00191282) - 561989,58 грн. боргу та 11239,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.