Постанова № 39751896, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1398/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міністерства доходів і зборів України, Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про скасування рішення про результати розгляду скарги, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (надалі за текстом - «ТОВ «ЛДК») звернулось до суду з позовом про скасування рішення № 1101/6/99-99-10-01-15 від 22.01.2014 р. прийнятого Міністерством доходів і зборів України за результатами розгляду скарги. Позивач просив також скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000643720 від 20 листопада 2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 608 861 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000633720 від 20 листопада 2013 р., яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 832 058 грн. 95 коп., визначено податкове зобов'язання з ПДВ і зобов'язано сплатити 1 685 919 грн. 46 коп. податку та 2 413 914 грн. 81 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

До апеляційної скарги ТОВ «ЛДК» приєдналось ТОВ «Ферко».

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.09.2013 р. по 29.09.2013 р. посадовцями Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі за текстом - «Головне управління») проведено позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ЛДК» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з жовтня 2010 р. по серпень 2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1314/40-50/37-20/30307207 від 31.10.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), що призвело до завищення суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на 5 914 626 грн. 28 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000643720 від 20 листопада 2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 608 861 грн., у тому числі 1 072 574 грн. за основним платежем та 536 287 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000633720 від 20 листопада 2013 р., яким ТОВ «ЛДК» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 832 058 грн. 95 коп., визначено податкове зобов'язання з ПДВ і зобов'язано сплатити 1 685 919 грн. 46 коп. податку та 2 413 914 грн. 81 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

20 листопада 2013 р. позивач оскаржив названі податкові повідомлення-рішення за процедурою адміністративного оскарження.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 22.01.2014 р. № 1101/6/99-99-10-01-15 «Про результати розгляду скарги» скарга ТОВ «ЛДК» залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Головного управління - без змін.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Статтею 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно пункту 56.6 названої статті ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Пунктом 56.10 статті 56 ПК України встановлено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що скасувати податкове повідомлення-рішення у процедурі адміністративного оскарження є правом контролюючого органу вищого рівня.

При цьому, у випадку незадоволення скарги платника податків таке рішення контролюючого органу не створює для платника податків будь-яких нових обов'язків, тоб-то не призводить до порушення прав останнього.

Відповідно ж до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із наведеного випливає, що в адміністративному судочинстві підлягають захисту порушені права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень окружний адміністративний суд припустився помилки зазначивши, що ним не приймаються подані позивачем зміни підстав позову та додаткові докази.

Збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову, змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви є правом позивача закріпленим у статті 51 КАС України.

При цьому, ст.ст. 11, 69 КАС України на суд покладено обов'язок щодо вжиття передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Із наданих Головним управлінням розрахунків вбачається, що грошове зобов'язання у розмірі 1 608 861 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000643720 від 20 листопада 2013 р. було визначене у зв'язку з неправомірним, на думку органу доходів та зборів, віднесенням до податкового кредиту сум податку, сплаченого позивачем ТОВ «Агро-Крокус», ПрАТ «Аспект», ТОВ «Ферко», ФГ «Лукра» у складі вартості товарів.

Податкове повідомлення-рішення № 0000633720 від 20 листопада 2013 р. ґрунтується на висновку Головного управління про завищення ТОВ «ЛДК» суми бюджетного відшкодування внаслідок включення до податкового кредиту сум податку по операціям з ТОВ «Ценфинторг-Юг», ТОВ «Сюіта», ТОВ «МПК ГСМ»,ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Транс-Мотив ТК», ПрАТ «Аспек», ТОВ «Ферко».

Такі висновки Головним управлінням вмотивовано в акті невиїзної перевірки № 1314/40-50/37-20/30307207 від 31.10.2013 р. наступним.

Станом на 29.10.2013 р. встановлено розбіжності між податковим кредитом ТОВ «ЛДК» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Центрфинторг-Юг» за жовтень 2010 р. на суму 8 458 грн. 42 коп.

Відповідно до акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.05.2013 р. неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «Центрфинторг-Юг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за жовтень-грудень 2010 р., березень-грудень 2011 р., січень-грудень 2012 р. та контрагентами-покупцями.

Зокрема, згідно цьому акту дочірнє підприємство ПАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат» та ТОВ «Дніпроолія» формували податковий кредит за рахунок ТОВ «Инфинити» та ТОВ «Тоєріс», що мають ознаки фіктивності.

Цим же актом зафіксовано, що ТОВ «Саноіл Торг» укладались угоди, які порушують публічний порядок, а ТОВ «Перлина Півдня» безпідставно сформувало податковий кредит на загальну суму 8 213 531 грн.

У вересні 2011 р. та жовтні 2011 р. позивач включив до податкового кредиту, відповідно, 122 506 грн. 03 коп. та 109 569 грн., по операціям з ТОВ «Сюіта»

Водночас, від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва отримано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сюіта» від 07.06.2013 р.

За даними цього акту ТОВ «Сюіта» не має земельних ділянок на території Слов'янського району, підприємство за місцезнаходженням не перебуває.

За результатами господарських операцій з ТОВ «МПК ГСМ» позивач у жовтні 2011 р. відніс до складу податкового кредиту 36 593 грн. 17 коп.

Відповідно до акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 29.03.2013 р. «Про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «МПК ГСМ» неможливо провести зустрічну звірку контрагента останнього - ТОВ «ТАК-Ю».

ТОВ «ТАК-Ю» за податковою адресою не знаходиться та не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

У березні 2012 р. ТОВ «ЛДК» включило до податкового кредиту 170 233 грн. 95 коп. за податковими накладними виданими ТОВ «Транс-Мотив ТК».

Разом з тим, за даними акта ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 26.11.2012 р. «Про результати виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Європейські ділові рішення» ТОВ «Тран-Мотив ТК» безпідставно формувало податковий кредит, оскільки ТОВ «Європейські ділові рішення» здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

У березні 2012 р., квітні 2012 р., серпні 2012 р. та вересні 2012 р. до складу податкового кредиту ТОВ «ЛДК» включено 2 502 943 грн. 88 коп. за результатами господарських операцій з ПП «Агрофірма «Хлібодар».

Однак, відповідно до акту Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 26.12.2012 р. у ПП «Агрофірма «Хлібодар» відсутні первинні документи (реєстри відправки зерна, актів на оприбуткування поточних біологічних активів рослинництва, книги складського обліку), які підтверджують факт виробництва продукції.

У жовтні 2012 р. та листопаді 2012 р. позивачем сформовано податковий кредит у загальній сумі 872 668 грн. 68 коп. на підставі податкових накладних виданих ПрАТ «Аспект».

Відповідно до акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 30.07.2013 р. ПрАТ «Аспект» за податковою адресою не знаходиться. Співробітниками відділу податкової міліції складений висновок про відсутність ознак фіктивності акціонерного товариства.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що у 2012 р. ПрАТ «Аспект» реалізовано продукції на 24 773, 1 тис. грн., а у декларації з ПДВ відображено обсяг продажу 23 633 тис. грн.

У листопаді 2012 р. та грудні 2012 р. ТОВ «ЛДК» віднесло до податкового кредиту 89 866 грн. 36 коп. по операціям з ТОВ «Агро-Крокус».

Згідно акту Основ'янської МДПІ м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 19.03.2013 р. директор ТОВ «Агро-Крокус» підтвердив свою причетність до фінансово-господарської діяльності товариства.

Разом з тим, підприємство не має можливостей для реального здійснення господарських операцій.

У грудні 2012 р. позивач включив до податкового кредиту 200 000 грн. на підставі податкової накладної виданої ФГ «Лукра».

Актом ДПІ у Московському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 22.03.2013 р. встановлено, що ФГ «Лукра» за юридичною адресою відсутнє, первинні документи на вимогу контролюючого органу не надало.

У листопаді 2012 р., грудні 2012 р. та березні 2013 р. ТОВ «ЛДК» включило до податкового кредиту 2 118 541 грн. 06 коп., сплачених ТОВ «Ферко» у складі вартості товарів.

Відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.03.2013 р. ТОВ «Ферко» завищено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ», ТОВ «К-В-С», ТОВ «Честерхауз», ТОВ «Квентін».

В акті перевірки Головним управлінням також зроблено висновок про неправомірність формування позивачем додаткового кредиту на підставі податкових накладних: ПП «Торговий дім «Ділові Дрібниці» на суму 52 454 грн. 53 коп., ТОВ «Меркурій-А» на суму 143 356 грн. 46 коп., ТОВ «РОФФ» на суму 18 451 грн. 52 коп., ТОВ «Агро-Трансфер» на суму 34 815 грн. 73 коп., ТОВ «Крок Плюс» на суму 93 391 грн. 82 коп., ТОВ «Бусал» на суму 60 720 грн. 36 коп., ТОВ «Агроскепітал» на суму 406 107 грн. 57 коп.

Разом з тим, згідно поданого розрахунку зазначені суми не вплинули на розмір податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування, а відтак не включались до спірних податкових повідомлень-рішень (т. 10 а.с.185, 186).

У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР») та ст. 198 ПК України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 названої статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає бюджетне відшкодування, як відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано:

Копії договорів поставки № К1211-1623 від 28.11.2012 р., № К1211-0022 від 02.11.2012 р., № К1211-0045 від 12.11.2012 р., № К1211-1299 від 03.11.2012 р., № К1211-1427 від 15.11.2012 р., № К1211-5690 від 28.11.2012 р., № К1212-0022 від 06.12.2012 р., № К1212-1615 від 18.12.2012 р., № К1212-1101 від 21.12.2012 р., № К1212-1025 від 07.12.2012 р., № К1212-1118 від 28.12.2012 р., № 1303-0954 від 12.03.2013 р., № 1303-0947 від 11.03.2013 р., № 1303-0961 від 13.03.2013 р., № 1303-0918 від 01.03.2013 р., № 1303-0933 від 06.03.2013 р., № 1303-0943 від 07.03.2013 р., за умовами яких ТОВ «Ферко» зобов'язалось передати у власність ТОВ «ЛДК» сою та горох, а позивач прийняти і оплатити їх (т.2 а.с. 107, т. 5 а.с. 128-130, т. 5 а.с. 132-134, т. 5 а.с. 137-139, т. 5 а.с. 142-144, т. 5 а.с. 146-148, т. 5 а.с. 152-154, т. 5 а.с. 158-159, т. 5 а.с. 161-164, т. 5 а.с. 166-168, т. 5 а.с. 170-172, т. 5 а.с. 174-176, т. 5 а.с. 178-180, т. 5 а.с. 183-185, т. 5 а.с. 188-189, т. 5 а.с. 191-193, т. 5 а.с. 195-197, т. 6 а.с. 40-42), податкових накладних, платіжних доручень, рахунків, складських квитанцій, карток аналізу зерна, товарно-транспортних накладних (т. 5 а.с. 131, т. 5 а.с. 135-136, т. 5 а.с. 140-141, т. 5 а.с. 145. т. 5 а.с. 149-151, т. 5 а.с. 155-157, т. 5 а.с. 160, т. 5 а.с. 164-165, т. 5 а.с. 169, т. 5 а.с. 173, т. 5 а.с. 177, т. 5 а.с. 181-182, т. 5 а.с. 186-187,т. 5 а.с. 190, т. 5 а.с. 194, т. 5 а.с. 198, т. 6 а.с. 235-245, т. 7 а.с. 33-52, т. 7 а.с. 84-85, т. 7 а.с. 87-98, т. 7 а.с. 140-145, т. 7 а.с. 152-159).

Копії договорів поставки № К1211-4601 від 07.11.2012 р., № К1211-4602 від 14.11.2012 р., № К1211-3040 від 30.11.2012 р., № К1211-3029 від 07.11.2012 р., № К1211-3026 від 19.11.2012 р.. № К1211-3022 від 16.11.2012 р., № К1211-2012 від 13.11.2012 р. відповідно до яких ФГ «Лукра» взяло на себе зобов'язання з поставки позивачеві насіння соняшника (т. 5 а.с. 2-11, т. 5 а.с.12-18, т. 5 ас. 20-22, т. 5 а.с. 25-28, т. 5 а.с. 33-35), видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення (т.5 а.с. 12-14), актів приймання-передачі (т.5 а.с. 19, т. 5 а.с. 23, т. 5 а.с. 29-32, т. 5 а.с. 36-37, т. 6 а.с. 90-100, т. 6 а.с.131-134, т. 7 а.с. 22).

Копії договорів поставки № К1210-4916 від 24.10.2012 р., № К1211-4913 від 24.10.2012 р., № К1211-4926 від 20.11.2012 р., № К1211-4925 від 20.11.2012 р., № С1012-0020 від 19.10.2012 р., № С1112-0013 від 07.11.2012 р. згідно яким ПрАТ «Аспект» зобов'язалось здійснити ТОВ «ЛДК» поставку насіння соняшника (т. 5 а.с. 38-40, т. 5 а.с. 44-46, т. 5 а.с. 49-51, т. 5 а.с. 54-56, т. 10 а.с. 191-198), видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, акту приймання-передачі, складських квитанцій (т. 5 а.с. 41-43, т. 5 а.с. 47-48, т. 5 а.с. 52-53, т. 5 а.с. 57-63, т. 6 а.с. 103-109. т. 6 а.с. 142-142-143, т. 7 а.с. 3-5, т. 7 а.с. 80-83, т. 9 а.с. 230-234).

Копії договорів поставки № К1211-4923 від 15.11.2012 р., № К1211-4902 від 06.12.2012 р., № К1203-2608 від 30.03.2012 р., за умовами яких ТОВ «Агро-Крокус» зобов'язалось поставити позивачеві насіння соняшника та кукурудзу (т.5 а.с. 63-65, т. 5 а.с. 72-74, т. 5 а.с. 79-81), видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, актів приймання-передачі, складських квитанцій (т. 5 а.с. 66-71, т. 5 а.с. 75-78, т. 5 а.с. 82, т. 6 а.с. 100-102, т. 6 а.с. 250, т. 7 а.с. 1, т. 7 а.с. 86)

Копії договорів поставки № К1203-3009 від 23.03.2012 р., № К1203-3012 від 27.03.2012 р., № К1203-3013 від 27.03.2012 р., № К1203-3017 від 30.03.2012 р., № К1208-3022 від 28.08.2012 р., № К1208-3007 від 15.08.2012 р., № К1209-3001 від 03.09.2012 р. згідно яким ПП «Агрофірма «Хлібодар» взяло на себе зобов'язання з поставки позивачеві насіння соняшника (т. 5 а.с. 83-85, т. 5 а.с. 92-94, т. 5 а.с. 97-99, т. 5 а.с. 103-105, т. 5 а.с. 110-112, т. 5 а.с. 114-117, т. 5 а.с. 123-125), податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, актів приймання-передачі, складських квитанцій (т. 5 а.с. 86-91, т. 5 а.с. 95-96, т. 5 а.с. 100-102, т. 5 а.с. 106-109, т. 5 а.с. 113, т. 5 а.с. 118-122, т. 5 а.с. 126-127, т. 6 а.с. 110-116, т. 6 а.с. 144-153, т. 6 а.с. 156-159, т. 6 а.с. 246-249, т. 7 а.с. 99-103, т. 9 а.с.196-201).

Копію контракту № К1010-1911 від 14.10.2010 р. на поставку ТОВ «Центрфинторг-Юг» на адресу ТОВ «ЛДК» фуражного ячменю (т. 10 а.с. 199-201) видаткової накладної, податкової накладної (т. 6 а.с. 43-44), платіжного доручення (т. 6 а.с. 45)

Копію договору від 01.02.2012 р. відповідно до якого ТОВ «Трансмотив-ТК» зобов'язалось виконати роботи по репрезентативному відбору проб вантажу (т. 7 а.с. 120-121), актів здачі прийняття-робіт, податкових накладних, платіжних доручень, які свідчать про виконання робіт з репрезентативного відбору проб кукурудзи та пшениці з судна (т. 6 а.с. 48-71).

Крім того, позивачем було надано копії договорів поставки, договорів складського зберігання, договорів переробки, товарно-транспортних накладних, актів виконання робіт та приймання-передачі товарів, вантажних митних декларацій, які свідчать про подальше використання отриманих товарів та робіт у господарській діяльності ТОВ «ЛДК»

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «ЛДК» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого позивачем ТОВ «Агро-Крокус», ПрАТ «Аспект», ТОВ «Ферко», ФГ «Лукра», ТОВ «Ценфинторг-Юг», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Транс-Мотив ТК» у складі вартості товарів та робіт, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.

Відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Помилковими є посилання відповідачів на той факт, що контрагенти позивача мали господарські взаємовідносини з підприємствами з ознаками фіктивності, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини ж між контрагентами позивача та дочірнім підприємством ПАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат», ТОВ «Дніпроолія», ТОВ «Инфинити», ТОВ «Тоєріс»,ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Перлина Півдня», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Європейські ділові рішення», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ», ТОВ «К-В-С», ТОВ «Честерхауз», ТОВ «Квентін» не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операції, вчинених між позивачем та ТОВ «Агро-Крокус», ПрАТ «Аспект», ТОВ «Ферко», ФГ «Лукра», ТОВ «Ценфинторг-Юг», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Транс-Мотив ТК».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Агро-Крокус», ПрАТ «Аспект», ТОВ «Ферко», ФГ «Лукра», ТОВ «Ценфинторг-Юг», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Транс-Мотив ТК».

Що стосується віднесення до податкового кредиту сум сплачених позивачем ТОВ «ПМК ГСМ» та ТОВ «Сюіта», то в цій частині суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з цими контрагентами ТОВ «ЛДК» надало копії видаткової накладної та платіжного доручення згідно яким ТОВ «ПМК ГСМ» передало позивачеві паливо пічне а останній оплатив їх(т. 6 а.с. 46-47), а також копії договорів купівлі-продажу № 05/10 від 05.10.2011 р., № 13/09 від 13.09.2011 р., № 05/09 від 05.09.2011 р., згідно яким ТОВ «Сюіта» зобов'язалось передати ТОВ «ЛДК» товар, а позивач - прийняти і оплатити його (т. 6 а.с. 72-77), видаткових накладних на відпуск бензину та дизельного палива, платіжних доручень (т.6 а.с. 78-89).

Оскільки відповідно до наведених вище приписів статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, а ТОВ «ЛДК» не надало таких накладних ні під час проведення перевірки, ні в судовому засіданні, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку за названими господарськими операціями.

Враховуючи, що згідно поданого Головним управлінням розрахунку (т. 10 а.с. 186) наведене порушення призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 82 346 грн. 81 коп. та, як наслідок, до застосування штрафних санкцій у розмірі 41 173 грн. 41 коп., суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000633720 від 20 листопада 2013 року у цій частині.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000643720 від 20 листопада 2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000633720 від 20 листопада 2013 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 4 749 712 грн. 14 коп., визначення податкового зобов'язання та зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» сплатити 1 603 572 грн. 75 коп. податку на додану вартість та 2 372 741 грн. 40 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення № 0000633720 від 20 листопада 2013 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 82 346 грн. 81 коп., визначення податкового зобов'язання та зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» сплатити 82 346 грн. 81 коп. податку на додану вартість та 41 173 грн. 41 коп. штрафних (фінансових) санкцій підлягає виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.П.Мельничук

Постанова складена в повному обсязі 11 липня 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.