Рішення № 39750464, 10.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3903/13-ц Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.Провадження № 22-ц/780/1929/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 18 10.07.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 1 липня 2013 року та додаткове рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2014 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ОСОБА_1, третя особа: Приватне підприємство "Страхова компанія" "Український страховий стандарт" про стягнення боргу,-

встановила:

У квітні 2013 року Дочірнє підприємство «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 листопада 2011 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ДАФ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в місті Києві по вулиці Набережна Рибальська, здійснив зіткнення з автомобілем «Ауді», державний реєстраційний номер 33160КА, який належить ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України». Постановою Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року в адміністративній справі № 3-6365/2011 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу.

Внаслідок зіткнення автомобілю ползивача було спричинено механічні ушкодження, відновлення яких потягнуло за собою виникнення матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» відповідно до полісу АА №2043532. Страхова компанія частково відшкодувала заподіяні позивачу збитки у сумі 17 988 грн. 84 коп. з урахуванням ПДВ, про що повідомила Позивача листом від 28 квітня 2012 року за №0944. Отримання вказаної грошової суми підтверджується випискою по особовому рахунку позивача станом на 26 квітня 2012 року, наданою Акціонерним банком «Укргазбанк».

Зазначені грошові кошти в подальшому перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСХІД», яке здійснювало відновлювальний ремонт ушкодженого автомобіля відповідно до укладеної господарсько-правової угоди №1/09 від 10 січня 2012 року.

7 липня 2012 року ТОВ «АВТОСХІД» остаточно виконано роботи з поновлення пошкодженого автотранспортного засобу на суму 55 753 грн. 65 коп., які у повному обсязі прийняті позивачем відповідно до Акту виконаних робіт від 7 липня 2012 року (№ЮМЛ-000475).

Позивач відповідно до рахунку - фактури від 7 липня 2012 року (№ЮМЛ-000475), згідно платіжного доручення №1938 від 17 серпня 2012 року сплатив на користь ТОВ «АВТОСХІД» грошову суму у розмірі 55 753 грн. 65 коп.

Фактичні збитки, заподіяні відповідачем внаслідок вчинення ДТП становили грошову суму у розмірі 55 753 грн. 65 коп., з яких 17 988 грн. 84 коп. частково відшкодовано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» відповідно до полісу АА №2043532.

Позивач зазначав, що йому не відшкодовано 37 764 грн. 81 коп. збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля «Ауді», а також вказував, що у зв'язку з тим, що внаслідок пошкодження автомобіля «Ауді» (д.н.33160КА) ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» втратило можливість використовувати його у своїй господарській діяльності, зокрема для надання автотранспортних послуг за Договором про закупівлю послуг №52/09 від 31 грудня 2010 року та Договором про закупівлю послуг №17/09 від 16 січня 2012 року, укладеними між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України» та ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України», і позивач зазнав додаткових збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), який би одержав за звичайних обставин.

Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь (Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») грошову суму у розмірі 37 764 грн. 81 коп. - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» грошову суму у розмірі 310 677 грн. 54 коп. неодержаного доходу (упущеної вигоди) за період від 14 квітня 2011 року до 31 серпня 2011 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості як різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 37 764 грн 81 коп. як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року касаційну скаргу ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» касаційний суд задовольнив частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 13 листопа, 2013 року у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позову про стягнення неотриманого доходу (упущеної вигоди) було скасоване, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті рішення апеляційного суду Київської області від 13 листопаді 2013 року постановлено залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2014 року справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в частині нерозглянутих судом позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача неодержаного доходу (упущеної вигоди).

13 травня 2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив додаткове рішення по справі про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача грошової суми у розмірі 310677,54 грн. неодержаного доходу (упущеної вигоди) за період з 14 квітня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

На додаткове рішення позивач подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 1 липня 2013 року та додаткове рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення на свою користь з відповідача неодержаного доходу та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог, а також судові витрати, мотивуючи тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача неотриманий доход (упущену вигоду), суд першої інстанції у додатковому рішенні послався лише на те, що оскільки рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 1 липня 2013 року повністю відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу та неодержаного доходу (упущеної вигоди), тому суд вважав за можливе відмовити в задоволенні позовних вимог щодо неодержаного доходу за період з 14 квітня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

Колегія суддів вважає, що зазначений вище висновок суду не ґрунтується на нормах діючого законодавства і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що рішенням апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості як різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 37 764 грн 81 коп. як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. В цій частині судом касаційної інстанції зазначене рішення апеляційного суду залишено без змін, а у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позову про стягнення неотриманого доходу (упущеної вигоди) було скасоване, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У п.2 ч.2 цієї ж статті зазначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно із ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до норм діючого цивільного законодавства, виникнення зобов»язання з відшкодування шкоди ґрунтується на фактах завдання цієї шкоди. Оскільки завдана шкода може мати майновий характер чи бути тільки моральною, то згідно з п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальними умовами виникнення зобов'язань із відшкодування шкоди належить: шкода; протиправність поведінки особи, що завдала шкоду; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника і її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоду.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судовими рішеннями доведено, що саме через протиправну поведінку відповідача було завдано матеріальну шкоду позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 і матеріальною шкодою; вина особи, яка завдала шкоду встановлена також постановою Подільського районного суду м.Києва від 16 грудня 2011 року по адміністративній справі.

Крім того, позивач надав суду належні, допустимі докази на підтвердження розміру неодержаного доходу (упущеної вимоги), оскільки внаслідок технічного пошкодження автомобіля, позивач втратив можливість використовувати певний час цей автомобіль у своїй господарській діяльності - надання автотранспортних послуг за діючими на час ДТП договорами. Були надані розрахунки неодержаного доходу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач відповідно до вимог ст..60 ЦПК України не надав суду належних, допустимих доказів щодо обставин, якими він заперечує заподіяння збитків та щодо розміру неодержаного позивачем доходу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Статтею 309 ЦПК України передбачено підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, у тому числі, через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає доведеним позовні вимоги щодо відшкодування збитків - неодержаного доходу у розмірі, зазначеному у позовній заяві, оцінивши докази по справі у їх сукупності, а тому вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу позивача та стягнути у повному розмірі суму неодержаного доходу (упущену вигоду) та стягнути з відповідача на користь позивача у відповідності до ст. 88 УПК України судові витрати.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 1 липня 2013 року та додаткове рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неодержаного доходу ( упущеної вигоди ) за період з 14 квітня 2011 року по 31 серпня 2011 року і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (код ЄДРПОУ 31059253, р/р 26004113262 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) грошову суму у розмірі 310 677 грн. (триста десять тисяч шістсот сімдесят сім гривень) 54 коп. неодержаного доходу (упущеної вигоди ) за період з 14 квітня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

У решті судові рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» судові витрати у сумі 3068 грн. 05 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :