Ухвала суду № 39745815, 02.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/486/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Боровицького О. А.

при секретарі: Майданюк Я.Л.

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, третя особа - ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації , -

В С Т А Н О В И В :

18.02.2014 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, третя особа - ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, решта сторін в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.06.2013 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності задоволено повністю. "Визнано будинок, розташований по АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_4 відповідно до першого висновку №1301 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 30 січня 2013 року Подільським центром судових експертиз, право власності на 1/2 частину будинку літ. "А(Ц)" (перша сторона), розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 46 кв.м., до складу якого входять: кімната 2-8 площею 33,6 кв.м., кладова 2-9 площею 7,7 кв.м., санвузол 2-10 площею 1,6 кв.м., 1/2 прихожої 2-11 площею 3,1 кв.м. з підвалом літ. "П/А(П/Ц)", а саме: підвал 2-3 площею 43,9 кв.м. …" Рішення суду набрало законної сили 02.07.2013 року.

05.07.2013 року КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" видано ОСОБА_4 технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №23715).

15.07.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Вінницького МУЮ Вінницької області на підставі рішення суду виданого 19.06.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області (справа №206/2882/2012) здійснено державну реєстрацію прав власності за гр. ОСОБА_4 на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису 1648401), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6192869 від 15.07.2013 року.

На думку позивача державний реєстратор Реєстраційної служби Вінницької МУЮ Вінницької області вчинив протиправні дії щодо державної реєстрації права власності на вище вказаний житловий будинок за гр. ОСОБА_4, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України № 1952-VI "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Цивільного кодексу України, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України № 1952-VI "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-VI), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно. Зазначений Закон діє в новій редакції, з 1 січня 2013 року державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав, нотаріусом як спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 19 Закону № 1952-VI, підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень є рішення судів, що набрали законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1952-VI записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

При цьому, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 під час поділу житлового будинку обрала варіант запропонований Подільським центром судових експертиз, відповідно до якого вона отримала у власність 1/2 частини будинку літ. "А(Ц)" (перша сторона), розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 46 кв.м., до складу якого входять: кімната 2-8 площею 33,6 кв.м., кладова 2-9 площею 7,7 кв.м., санвузол 2-10 площею 1,6 кв.м., 1/2 прихожої 2-11 площею 3,1 кв.м. з підвалом літ. "П/А(П/Ц), а саме підвал 2-3 площею 43,9 кв.м.

При цьому, ОСОБА_3 сплатив на користь ОСОБА_4В 39805 грн. за відхилення від ідеальної частки будинку.

Колегія суддів, дослідивши в судовому засіданні витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 14), встановила, що державним реєстратором на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2013 року зареєстровано за ОСОБА_4 як приватну власність 1/2 спільної часткової власності. При цьому, державним реєстратором чітко вказано в додаткових відомостях яка саме частина будинку входить до 1/2 частини ОСОБА_4

Таким чином, державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомості, на підставі якого внесено відповідний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_4 на підставі рішення суду. Крім того, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2013 року, у відповідності до вимог ст.223 ЦК України, набрало законної сили.

Аналізуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що державним реєстратором було вірно здійснено державну реєстрацію прав ОСОБА_4 на об'єкт нерухомості у відповідності до рішення суду та чинного законодавства та не порушуючи права позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі та в межах закону.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Боровицький О. А.