Постанова № 39745546, 23.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Житомир справа № 806/1073/14

категорія 5.2.2

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" до Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 13-2207 від 24.02.2014 р.,-

встановив:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 лютого 2014 року № 13-2207, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1460,00 грн. (за основним платежем - 1168,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 292,00 грн.).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що в період з 22 по 28 січня 2014 року посадовими особами Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи ТОВ "Акваформ Україна" при митному оформленні товарів, митне оформлення яких завершено, результати якої оформлено актом перевірки від 04.02.2014 року № 4/4/101000000/0034584784. Під час проведеної перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення товариством вимог статті 259, пп. 5 п. 3 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV, пунктів 4-7 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-ІV чинних на момент митного оформлення в частині недекларування у повному обсязі митної вартості, що призвело до виникнення заниження податкових зобов'язань на загальну суму 1167,70 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача викладеними в акті перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати його у повному обсязі.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив справу розглянути в письмовому провадженні. Надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

4. Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань перевірки.

5. Відшкодування збитків та/або шкоди, заподіяних посадовими особами органу доходів і зборів підприємству під час проведення перевірки, здійснюється у порядку, встановленому законом.

6. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

7. У разі виявлення органом доходів і зборів під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи органу доходів і зборів вживають передбачених законом заходів.

8. У разі скасування, зміни за результатами документальної перевірки рішень щодо класифікації товарів для митних цілей, прийнятих органами доходів і зборів відповідно до статті 69 цього Кодексу, або рішень про коригування заявленої митної вартості товарів, прийнятих органами доходів і зборів відповідно до розділу III цього Кодексу, дії, вчинені підприємством на виконання таких рішень, не тягнуть за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені, накладення адміністративних стягнень, крім випадків, якщо зазначені рішення були прийняті на підставі поданих підприємством недостовірних документів, недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначених рішень, що суттєво вплинуло на характер цих рішень.

Згідно статті 351 Митного кодексу України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

Судом встановлено, що в період з 22 по 28 січня 2014 року в адміністративному приміщенні ГУ Міндоходів у Житомирській області на підставі п. 7 ч. 1 ст. 336 та ст. 351 Митного кодексу України, на виконання наказу ГУ Міндоходів у Житомирській області від 16.01.2014 року № 42 "Про проведення невиїзної документальної перевірки повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ "Акваформ Україна"" робочою групою у складі: керівника групи Можановського В.В. - головного державного ревізора-інспектора відділу контролю митної вартості та митних платежів, проведення митного аудиту управління податкового та митного аудиту, Кобзаренко Г.О. - головного державного ревізора-інспектора відділу контролю митної вартості та митних платежів, проведення митного аудиту управління податкового та митного аудиту, проведено невиїзну документальну перевірку повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів, митне оформлення яких завершено, ввезених на митну територію України ТОВ "Акваформ Україна" у період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року та оформленого митним постом "Житомир-Центральний" Житомирської митниці, результати якої оформлено актом перевірки від 04.02.2014 року за № 4/4/101000000/0034584784.

Під час проведеної перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення товариством вимог статті 259, пп. 5 п. 3 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV, пунктів 4-7 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-ІV чинних на момент митного оформлення в частині недекларування у повному обсязі митної вартості, що призвело до виникнення заниження податкових зобов'язань на загальну суму 1167,70 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2014 року № 13-2207, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1460,00 грн. (за основним платежем - 1168,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 292,00 грн.).

Перевіряючи зазначене рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає його такими, що не узгоджується з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 49 МК України від 13.03.2012 року та ст. 259 МК України від 11.07.2002 року, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України від 13.03.2012 року, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Таким чином, цивільно-господарська відповідальність у вигляді штрафу за порушення договірних зобов'язань (контракту) в т.ч. за прострочення виконання грошових зобов'язань не входить до виключного переліку в статті 58 МК України від 13.03.2012 року та статті 267 МК України від 11.07.2002 року, а тому не є складовою митної вартості імпортованих товарів і не включається до ціни товарів, яка підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 11 статті 58 МК України від 13.03.2012 року та абз. 3 статті 267 МК України від 11.07.2002 року встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Як вбачається з матеріалів справи 03 травня 2012 року Житомирською митницею було здійснено перевірку системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів ТОВ "Акваформ Україна", за результатами якої складено акт № 11/12/101000000/0034584784. До даної перевірки увійшов і період, який перевірявся Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки митним органом було зазначено, що в частині відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відомостям, зазначеним у ВМД та наявності контрактів на надання послуг та стан їх виконання, перевіркою встановлено відповідність відомостей зазначених у ВМД положенням контракту № 1/2007 від 10.07.2007 року та додаткових угод до нього; в частині відповідності сум коштів перерахованих на користь контрагентів по зовнішньоекономічним контрактам вартості отриманих товарів та наданих послуг, за результатами проведеного аналізу інформації невідповідностей ум перерахованих на користь нерезидента коштів вартості отриманих товарів та послуг не встановлено; в частині повноти декларування митної вартості товарів, у т.ч. за рахунок достовірності декларування транспортних витрат, понесених при транспортуванні вантажів, перевіркою встановлено відповідність наявної в документах бухгалтерського обліку інформації щодо фактурної вартості вантажним митним деклараціям та фактів заниження митної вартості перевіркою не встановлено.

Також, Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області ДПС було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ "Акваформ Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом від 14.06.2014 року № 2988/22-2/34584784/0110. Так, податковий орган за результатами проведеної перевірки зробив висновок, що в частині дотримання вимог товариством валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій порушень не встановлено.

Викладені в даних актах перевірок висновки спростовують висновок Головного управління Міндоходів у Житомирській області викладеного в акті перевірки № 4/4/1010000006458784 від 04.02.2014 року щодо декларування декларантом не в повному об'ємі складових митної вартості - не включення штрафу до задекларованої митної вартості і як наслідок заниження рівня митної вартості ввезених товарів.

Відповідно до положень Наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження форми акта (довідки) про результати проведення перевірки платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованої(их) операції(й) та Вимог до його (її) складення" від 24.12.2013 року № 843, результати перевірки оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень норм податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованої(их) операції(й) складається акт про результати перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка про результати перевірки.

Акт про результати перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованої(их) операції(й).

За результатами перевірки в акті про результати перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованої(их) операції(й), завищення бюджетного відшкодування, від'ємного значення суми податку на додану вартість або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Факти виявлених порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованої(их) операції(й) викладаються в акті про результати перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов'язані зі сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, або отримані від підприємств, установ, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто, лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику грошових зобов'язань.

При цьому складений Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області акт перевірки від 04.02.2014 року № 4/4/101000000/0034584784 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2014 року № 0000012213-2207202, не містить переліку виявлених порушень та відсутніх документів, або недоліків наданих документів.

Оскільки, акт перевірки було складено зі значними порушеннями положень нормативно-правових актів, то і рішення, яке прийнято на основі такої перевірки не може бути визнано законним.

Крім того слід зазначити, що під час розгляду адміністративної справи представник відповідача не зміг надати обґрунтованих пояснень щодо розрахунку грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 1460,00 грн.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 лютого 2014 року № 13-2207, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1460,00 грн. (за основним платежем - 1168,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 292,00 грн.).

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа