Постанова № 39745545, 02.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Житомир справа № 806/1330/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участю секретаря Барібан А.І.,

за участю представників:

позивача Поліщук Ю.В.,

відповідача Ковальчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2008 р. №0000552301/0, від 25.04.2008 р. №0000552301/1, від 02.07.2008 р. № 0000552301/2,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції в якому (з урахуванням уточнень до позовної заяви) просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2008 року №0000552301/0, від 25.04.2008 року №0000552301/1 від 02.07.2008 року № 0000552301/2. Обґрунтовуючи доводи позивач зазначав, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт планової перевірки за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р. № 670/23-01/33394612 від 14.03.2008 р., в якому зроблені висновки про порушення товариством Закону України "Про податок на додану вартість". Такі висновки податковий орган зробив на підставі пояснення голови правління ТОВ "Бердичівський хлібозавод" Бурлаки В.Ф., який пояснив, що не був присутнім при отриманні товару, а також висновок податкового органу про те, що договори поставки № ФК-30507 від 03.05.2007 року та відповідального зберігання № б/н від 03.05.2007 року, укладені між позивачем та ТОВ "Феллер і Компані", є укладеними з метою, завідомо суперечною інтересам господарської діяльності підприємства та отримання прибутку, а отже нарахування таких угод та первинних документів за такими угодами при формуванні податкового кредиту платника податків є перевищенням встановленої законом компетенції відповідача. Дані твердження відповідача позивач вважає безпідставними. Крім того, вказав, що ТОВ "Бердичівський хлібозавод" відповідно вимог абзацу 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в строки, передбачені чинним законодавством, самостійно відкоригував податковий кредит по його зменшенню на 1144500,00 грн. ПДВ чим збільшив суму свого податкового зобов'язання, натомість Бердичівська ОДПІ неправомірно, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Вказав, що позивачем в порушення вимог п.1.7 статті 1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємством занижено податок на додану вартість у червні 2007 року на суму 1144575,00грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості придбаного сухого молока та послуг по його зберіганню відповідно податкових накладних, які не засвідчують жодних із подій права платника податку на податковий кредит, а саме: ні факту списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів (робіт, послуг), ні факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг), оскільки дані товари не можуть бути використані в господарській діяльності підприємства через відсутність їх факту придбання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено, що Бердичівською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ "Бердичівський хлібзавод" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.03.08 р. № 670/2301/33394612 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2008 року № 0000552301/0 про сплату 1144575,00 грн. податку на додану вартість і 572288,00 грн. застосованої штрафної санкції.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач скористався правом на оскарження податкового повідомлення-рішення, проте за результатами розгляду скарг Бердичівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000552301/1 від 25.04.2008 року та №0000552301/2 від 02.07.20008 року, згідно яких суми визначеного податкового зобов"язання та штрафної санкції залишені без змін.

Як вбачається з акту перевірки, в червні 2007 року ТОВ "Бердичівський хлібозавод" включило до складу податкового кредиту суму 1144575,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ "Феллер і Компані" за №929 від 14 червня 2007 року на суму податку на додану вартість 1144500,00 грн. та № 1653 від 30 червня 2007 року на суму податку на додану вартість 75,00 грн.

Вказані податкові накладні були виписані на підставі договору поставки № ФК № 30507 від 03 травня 2007 року сухого молока в кількості 381500,00 кг на суму 6867450,00 грн., в якому вказана адреса: м.Київ, вул..Московська,1, з умовою оплати коштами протягом 30 банківських днів, за підписом голови правління ТОВ "Бердичівський хлібозавод" Бурлаки В.Ф., та договору відповідального зберігання від 03 травня 2007 року сухого молока з ТОВ "Феллер і Компані": м.Київ, вул..Московська,1, термін дії договору до 31 грудня 2007 року, за підписом голови правління Бурлаки В.Ф.

Згідно акту перевірки, на виконання вказаних операцій ТОВ "Бердичівський хлібозавод" отримало наступні документи: видаткову накладну № 140608 від 14.06.2007р., на суму 5722500,00 грн., ПДВ 1144500,00 грн.; специфікацію №2 від 14.06.07р., на молоко сухе 381500,00 кг, з вказівкою адреси- м.Київ, вул..Московська,7, за підписом голови правління Бурлаки В.Ф. про отриманні товару; акт приймання-передачі по договору відповідального зберігання від 03.05.07 р., складений 14.06.07р., із зазначенням адреси зберігача - м.Київ, вул..Московська,1 , за підписом голови правління Бурлаки В.Ф.; акт № 300602 від 30.06.07р. здачі-приймання робіт по зберіганню майна на суму 375,00грн., ПДВ 75 грн., за підписом голови правління Бурлаки В.Ф.

Тобто, за висновками акту перевірки встановлено факт заниження позивачем податку на додану вартість у червні 2007 року на суму 1144575,00 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості придбаного сухого молока та послуг по його зберіганню відповідно до податкових накладних, які не засвідчують права платника податку на податковий кредит, а саме,- ні факту списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів (робіт, послуг), ні факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг), з огляду на те, що дані товари не можуть бути використані у господарській діяльності підприємства через відсутність факту їх придбання.

Суд погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168\97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. В силу пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Підпунктом 7.2.3 п.2 ст. Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з вищевказаними нормами Закону.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Встановлено, що позивач розрахунки за сухе молоко не проводив.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" запаси підприємство - це активи, що утримуються для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності; знаходяться в процесі виробництва з метою наступного продажу продукції виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визначаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Законом України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (далі - підприємство) незалежно від форм власності інвентаризація майна, коштів і фінансових зобов'язань.

Відповідно до пункту 2 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 26 серпня 1994 року за № 202/412 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

З акту перевірки вбачається, що в ході перевірки було надано пропозицію підприємству провести інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей та коштів підприємства, які обліковуються на рахунку 283 "Товари" підприємства, а саме: сухе молоко у термін до 06 березня 2008 року і за результатами інвентаризації встановлено, що в залишках товарно-матеріальних цінностей сухе молоко не обліковується. Однак, станом на 01.01.2008 року в бухгалтерському обліку позивача рахувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ "Феллер і Компані" на загальну суму 6867450 грн. за сухе молоко, яка виникла в червні 2007 року.

Також актом перевірки встановлено, що придбане у Товариства з обмеженою відповідальність "Феллер і Компані" сухе молоко, знаходилось у нього на відповідальному зберіганні.

Проте, місце зберігання товару позивачу не відомо, хоча акт приймання - передачі до договору відповідального зберігання від 3 травня 2007 року, складений 14 червня 2007 року за адресою м. Київ , вул.Московська 1 та акт від 30 червня 2007 року здачі - приймання робіт по зберіганню майна на суму 375 грн. (податок на додану вартість 75 грн.), в якому вказано адресу зберігача м. Київ , вул. Московська,7 ним були підписані.

Крім того встановлено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджували факт транспортування 381500 кг сухого молока.

Доручення на отримання товарів у ТОВ "Феллер і Компані" не виписувались. Довіреність на отримання товарів є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товари від імені суб'єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску товарів одержувачу. Порядок застосування довіреностей на отримання товарів регулюється "Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей", затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. № 99. Пунктом 2 Інструкції передбачено, що товари відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, отримання, реалізація чи повернення товарів зі складу повинні підтверджуватися відповідними довіреностями та належним чином оформленими накладними на їх отримання.

В ході розгляду справи, позивач не підтвердив факту отримання (придбання) та повернення сухого молока, поставка якого передбачена договорами поставки № ФК №30507 від 03.05.2007 року, та відповідального зберігання від 03.05.2007 року.

Зокрема, представник позивача в судовому засіданні пояснила, що з огляду на тривалий розгляд справи, документів, які вимагає суд та які б підтверджували реальність господарської операції, зокрема бухгалтерського, складського обліку та інших первинних документів, надати не може. Крім того, Бурлака В.Ф., який в червні 2007 року був директором підприємства та підписував документи на отримання товару від ТОВ "Феллер і Компані", на даний час на підприємстві не працює.

Разом з тим, відповідачем було надано докази того, що за юридичною та фактичною адресою м. Київ, вул. Московська,7, контрагент позивача не знаходиться. Складських приміщень за адресою, вказаною в договорі зберігання, м. Київ, вул. Московська, 1, не має. Згідно відповіді на запит Київське міське бюро технічної інвентаризації №25478 від 11.09.2007р. станом на 11.09.2007р. нежилих приміщень за адресою вул. Московська, 1, на правах власності не зареєстровано.

Крім того, з постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області від 28.10.2008 року про закриття кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Бердичівський хлібозавод" вбачається, що проведеним досудовим слідством доказів, які б суперечили висновкам, викладеним в акті № 670/23-01/33394612 від 14.03.2008 р. здобуто не було. Тобто, органом досудового слідства підтверджено "безтоварність" даної операції, разом з тим, даних щодо оскарження та скасування цієї постанови матеріали справи не містять.

В свою чергу позивач вказує на ту обставину, що в строки, передбачені чинним на той час податковим законодавством, самостійно відкоригував податковий кредит по його зменшенню на 1144500,00 грн. ПДВ, чим збільшив суму свого податкового зобов'язання.

Однак, суд не приймає до уваги вказані обставини, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Встановлено, що 21 квітня 2008 року ТОВ "Бердичівський хлібозавод" було подано до Бердичівської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2008 року.

Зокрема, у Рядку 65 Розділу ІІ "Податковий кредит" Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Податкової декларації з ПДВ за березень 2008 року, проведено коригування податкового кредиту по його зменшенню на суму 1144575,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, акт планової виїзної перевірки позивачем був підписаний 14 березня 2008 року, а податкову декларацію про коригування податкового кредиту було подано лише 21 квітня 2008 року, тобто вже після проведення планової перевірки ТОВ "Бердичівський хлібзавод". З цих підстав, податковий орган фізично не міг врахувати цей розрахунок при проведенні перевірки.

Крім того, суд зазначає, що на момент підписання акту порушення вже було виявлено податковим органом та зафіксовано в акті перевірки, а тому, в даному випадку, це не є самостійним виявленням та виправленням допущеної помилки. Тому, суд вважає безпідставним посилання позивача на цю обставину та до уваги її не приймає.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивачем не було надано до суду беззаперечних доказів своїх вимог, а тому за таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 28.03.2008 р. №0000552301/0, від 25.04.2008 р. №0000552301/1, від 02.07.2008 р. № 0000552301/2, а відтак і їх скасування.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2008 р. №0000552301/0, від 25.04.2008 р. №0000552301/1, від 02.07.2008 р. № 0000552301/2 відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 07 липня 2014 р.