Постанова № 39742293, 08.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 липня 2014 року 08:10 № 2а-7968/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Дочірньої компанії "Укгазвидобування" НАК "Нафтогаз України"

до

Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів

у Харківської області

про

зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі–позивач/ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України») до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі-відповідач/ Лозівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області) про зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2010 р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 р. адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 р. адміністративну справу було прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити їх з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про те, що дії Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області щодо розподілу цільового платежу є протиправними, водночас зазначає про те, що відповідач не мав законних підстав для зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

В судове засідання відповідач не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи відсутність в судовому засіданні представника відповідача, та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» 08.02.2007 р. зареєстровано платником окремих податків і зборів в Первомайському відділенні Лозівської ОДПІ, а саме платником рентних платежів за газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні та збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Так, позивачем на рахунок відповідача було перераховано кошти платіжними дорученнями від 10.03.2010 р. №665 – призначення платежу – рентна плата за природний газ згідно рішення №168/ХО/2010 ДПА України від 21.12.2009 р., та від 19.05.2010 р. №1048 – призначення платежу – збір за забруднення навколишнього природного середовища за I квартал 2010 р.

В свою чергу, повідомленнями №120280003315089 від 12.03.2010 р. та №1202880005812636 від 20.05.2010 р., відповідачем було повідомлено ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» про здійснення розподілу сплачених сум за вищезазначеними платіжними дорученнями в рахунок погашення пені.

Не погоджуючись з діями відповідача, щодо розподілу платежів, та вважаючи такі дії протиправними, а зазначені вище повідомлення такими, що не відповідають вимогам законодавства позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (надалі-Закон №2181).

Пунктом 1.3 ст.1 Закону №2181 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання (п.1.4 ст.1 Закону №2181).

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених пп."г" пп. 4.2.2 п.4.2, а також п.4.3 цієї статті.

В той же час, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно пп.5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону №21814 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Так, ст.7 Закону №2181 визначені джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платників податків.

Водночас, пп.7.1.1 п.7 ст.7 Закону №2181 визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно або за рішенням суду чи органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

В той же час, п.7.7 ст.7 Закону №2181 визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ні вказана вище норма, ні Закон №2181 в цілому не визначає повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Більше того, Закон №2181 не містить будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов’язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов’язань і в жодному разі не дає права контролюючому органу здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу без згоди платника податків, розпоряджатись його коштами, та надає право платнику податку розстрочити податкове зобов’язання за рішенням контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, суд критично ставиться до позиції відповідача, щодо того, що відповідно до п.7.7 ст.7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, так як ст.7 Закону №2181 чітко визначено джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

В той же час, п.1.7 Постанови Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» N 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Так, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що здійснюючи самостійно розподіл сплачених позивачем коштів, відповідач не врахував, того що, ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» у платіжних дорученнях чітко зазначив призначення платежу, зокрема:

- в платіжному дорученні №665 від 10.03.2010 р. – сплата розстроченої рентної плати за природний газ згідно рішення №168/ХО/2010 ДПА України від 21.12.2009 р.;

- в платіжному дорученні №1048 від 19.05.2010 р. – збір за забруднення навколишнього середовища за 1 квартал 2010 р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зміна призначення платежу, самостійно визначеного, платником податків, у якості заходу, що застосовується податковим органом з метою погашення податкового боргу законом №2181 не передбачений, тому у відповідача відсутні повноваження на самостійне зарахування сплачених позивачем сум в рахунок погашення податкового боргу або податкових зобов’язань не вказаних в призначенні платежу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України №К9991/72761/12 від 10.06.2013 р. та №К/9991/236540/11 від 03.02.2014 р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, щодо визнання протиправними дій відповідача щодо розподілу сплаченої суми за платіжними дорученнями №665 від 10.03.2010 р. та №1048 від 19.05.2010 р. в рахунок погашення податкового боргу та пені, адже як вбачається з матеріалів справи, відповідач розподіляв кошти сплачені за відповідними платіжними дорученнями лише на погашення пені.

Водночас, в ухвалі Вищого адміністративного суду України колегією суддів було зазначено про необхідність суду першої інстанції при розгляді справи звернути увагу на фактичне погашення позивачем податкового боргу та дослідити правомірність нарахування пені, щодо якої в подальшому відбувався розподіл коштів.

Відповідно до положень ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-7968/10/2670 від 16.06.2014 р. було зобов’язано відповідача надати належним чином засвідчені копії документів, що посвідчують правомірність нарахування пені, щодо якої відбувався розподіл коштів.

07.07.2014 р. від відповідача надійшли письмові заперечення на позов, однак жодних документів, на підтвердження правомірності нарахування пені відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо правомірності нарахування пені, щодо якої відбувався розподіл коштів.

Крім того, частковому задоволенню підлягає позовна вимога щодо зобов’язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку платника податку - ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» по рентній платі за природний газ, що видобувається в Україні, шляхом відображення платежів, сплачених за платіжними дорученнями №665 від 10.03.2010 р. та №1048 від 19.05.2010 р., відповідно до їх призначення, визначеними цими платіжними дорученнями, адже як вбачається з матеріалів справи, в платіжному дорученні №1048 від 19.05.2010 р. зазначено призначення платежу - не рентна плата за природний газ, а збір за забруднення навколишнього середовища.

Таким, чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку по часткове задоволення позовних вимог ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає частковому відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.9, ст.69-71, ст.94, ст.158-163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо розподілу сплачених сум за платіжними дорученнями №665 від 10.03.2010р. та №1048 від 19.05.2010р, в рахунок погашення пені.

3. Зобов’язати Лозівську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області внести зміни до картки особового рахунку платника податку - Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» по рентній платі за природний газ, що видобувається в Україні, шляхом відображення платежу, сплаченого за платіжним дорученням №665 від 10.03.2010р, відповідно до його призначення, визначеного цим платіжним дорученням.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп. витрати зі сплати судового збору із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

6. Стягнути з Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (адреса: 64606, Харківська область, м. Лозова, м-н. 3, буд.5, код ЄДРПОУ 38484990) решту суми судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у м. Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №2а-7968/10/2670.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін