Ухвала суду № 39741518, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/26716/13

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року

по справі №2а-2879/12/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (надалі - ТОВ «Атан-Крим»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі - СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі АРК)

третя особа - Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - Феодосійська ОДПІ АРК ДПС)

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив визнати протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі АРК та відсутність компетенції щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000024101 від 10.01.2012р.; скасувати податкове повідомлення - рішення №0000024101 від 10.01.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2013р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013р., позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення №0000024101 від 10.01.2012р., винесене СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі АРК. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Феодосійська ОДПІ АРК ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 10.01.2012р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000024101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції .

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта №7238/10/4101 від 23.12.2011р. позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань його взаємовідносин з: ТОВ "Арктика" та ТОВ "Інтер Групп Союз" за вересень 2011р.

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з контрагентами, які не мали реальної можливості здійснювати господарську діяльність та, в свою чергу, сформували податковий кредит за рахунок нікчемних угод.

Перевіркою встановлено, що відповідно до вимог п.198.6 ст.198 ПКУкраїни підлягає донарахуванню позивачу податок на додану вартість у відповідній сумі, оскільки позивач у вересні 2011р. сформував податковий кредит на суму податку на додану вартість за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Арктика" та ТОВ "Інтер Групп Союз". Проте, ТОВ "Арктика" та ТОВ "Інтер Групп Союз" порушено частину першу статті 203, частину першу статті 207, статті 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, та які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, операції з поставки товарів на адресу ТОВ "Арктика" та ТОВ "Інтер Групп Союз" у вересні 2011 року мають ознаки "безтоварних".

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, у частині 2 статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з касаційної скарги, податковим органом не оскаржується рішення судів попередніх інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Наведені норми свідчать проте, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами.

Тому, судами попередніх інстанції під час розгляду справи враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому відшкодування ПДВ.

Так, судами попередніх інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що 19.05.2011р. між ТОВ "Арктика" (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки №19/5-1, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, якій, в свою чергу, зобов'язався прийняти дизельне паливо та сплатити за нього вартість, встановлену договором, між сторонами 17.08.2011р. укладений договір поставки №1708/1, між ТОВ "Арктика" та позивачем 25.08.2011р. був укладений договір поставки №2508/1, також 16.09.2011р. сторони уклали договір поставки дизельного палива №1609/1.

З метою складування та зберігання придбаного палива, 19.05.2011р. позивач уклав з ТОВ "Арктика" договір суборенди, за яким орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування відповідні резервуари, 01.07.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду, якою строк дії договору суборенди був продовжений. На підтвердження факту передавання та приймання сторонами резервуарів були підписанні відповідні акти приймання-передачі: від 21.05.2011р., від 30.06.2011р., від 01.07.2011р., від 31.10.2011р.

На виконання умов укладених договорів поставки, в вересні 2011р. позивач отримав від ТОВ "Арктика" дизельне паливо у відповідній кількості, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

На підтвердження якості товару позивачу було надано постачальником Сертифікат відповідності та паспорт якості дизельного палива.

ТОВ "Арктика" були виставлені відповідні рахунки на оплату дизельного палива, отриманого позивачем. На підтвердження оплати поставленого дизельного палива позивачем надані відповідні платіжні доручення. На поставлений товар ТОВ "Арктика" були видані позивачу відповідні податкові накладні.

В подальшому дизельне паливо, яке придбане у вересні 2011р., позивачем було в повному обсязі реалізоване третім особам-покупцям, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

При цьому будь-яких доказів того, що проданий позивачем на користь третіх осіб товар, отриманий позивачем від іншого постачальника, ніж ТОВ "Арктика", відповідачем не надано.

Крім того, судами встановлено, що 01.06.2011р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Інтер Групп Союз" (виконавець) було укладено договір на технічне сервісне обслуговування обладнання, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по наданню послуг з технічного сервісу обладнання та базового програмного забезпечення, які належать замовнику.

30.09.2011р. на підтвердження виконання обов'язків за договором про технічне сервісне обслуговування від 01.06.2011р. між сторонами був підписаний акт приймання виконаних робіт, на надані послуги позивачу була виписана податкова накладна №300 від 30.09.2011р.

Фактична оплата послуг за договором підтверджується платіжним дорученням №13614 від 17.10.2011р.

На момент укладення позивачем договорів з ТОВ "Арктика" та на момент поставки палива і виписки податкових накладних, зазначене підприємство було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №08798161 від 03.04.2002р. Також, на момент укладення позивачем договорів з ТОВ "Інтер Групп Союз" та на момент надання послуг з технічного обслуговування і виписки податкової накладної, дане підприємство було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, що також підтверджується свідоцтвом №100311595 від 25.11.2010р.

Податковий орган в акт перевірки дійшов висновку про те, що укладені позивачем угоди з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, відповідно до ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина перша), а отже, є нікчемним (частина друга). З частини другої статті 215 цього Кодексу вбачається, що визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Згідно частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанції, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Посилання ДПІ на вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 03.06.2013р. по кримінальній справі №1-кп/259/204/2013, №259/4618/13-к, судом касаційної інстанції до уваги не приймається, оскільки період дослідження районним судом діяльності ТОВ "Арктика" відносно посадових осіб був з початку листопада 2011р. по грудень 2012р., тоді як період перевірки позивача в даній справі податковим органом охоплювався з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з цілком вірними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції, що перелік документів, які надані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Арктика" та ТОВ "Інтер Групп Союз", не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення, а тому ТОВ «Атан-Крим» правомірно було віднесено до податкового кредиту відповідно періоду сплачену суму ПДВ.

Крім того, судами попередніх інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки №488/4101/32085677 від 23.12.2011р. Зазначена перевірка була проведена відповідачем на підставі наказу начальника №725 від 12.12.2011р., який постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2012р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012р., був визнаний протиправним та скасований, визнані протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відповідача щодо проведення з 12.12.2011р. документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань господарських відносин з ТОВ "Арктика" та ТОВ "Інтер Групп Союз" за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. та складання акту від 23.12.2011 №488/4101/32085677.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2013р. (К/800/1723/13) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2012р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антан-Крим" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, Феодосіївської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій - відмовлено.

Із врахуванням наведеного, судами обґрунтовано зазначено, що акт перевірки №488/4101/32085677 від 23.12.2011р. є доказом, якій був одержаний відповідачем з порушенням закону, а тому встановлені ним обставини не можуть бути прийняті судом до уваги під час розгляду даної справи.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.