Ухвала суду № 39741513, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/9991/15407/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі № 2а-1964/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елан»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 02.03.2010 № 000752311/0.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для донарахування позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2010 № 000752311/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 199968, 14 грн., в тому числі: 133312, 09 грн. основного платежу та 66656, 05 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 23.02.2010 № 2329/23 11/31517474, про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 2, 4, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за N 233/2037, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ПП «Мехсістем» за договором від 14.01.2008 № 14/01 комплексу електромонтажних робіт.

Висновки податкового органу ґрунтуються на даних Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), на підставі яких відповідачем встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ПП «Мехсістем» у сумі 133310, 93 грн., у зв'язку з тим, що вказаний контрагент не подає податкової звітності. Інших фактичних та правових підстав податковим органом не зазначено, безтоварність не оспорюється.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість регламентований п. 7.4., п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування є неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, останній не може бути позбавлений права на податковий кредит.

В результаті дослідження питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання робіт у контрагента - ПП «Мехсістем» судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що вказані операції оформлені відповідними первинними документами, у тому числі й відповідними податковими накладними: від 31.01.2008 № 0131/04, № 0131/05, від 29.02.2008 № 0229/07, від 31.03.2008 № 0331/09, від 30.04.2008 № 0430/18, від 30.05.2008 № 0530/09, № 0530/10, № 0530/12, № 0530/13, № 0530/14, № 0530/15, № 0530/16, від 27.06.2008 № 0627/15, № 0627/16, № 0627/17, № 0627/18, № 0627/19, від 31.07.2008 № 0731/03, № 0731/04, № 0731/05, № 0731/06, № 0731/07, № 0731/08.

Зменшення податкового кредиту у зв'язку з неподанням контрагентом платника податків декларації з податку на додану варітьсь, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, чинним законодавством не передбачено. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування (належного звітування), нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Щодо посилань податкового органу на анулювання реєстрації контрагента - ПП «Мехсістем» як платника податку на додану вартість, то згідно з актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва свідоцтво платника податку на додану вартість - ПП «Мехсістем» від 02.10.2007 № 100068419 анульоване 20.07.2009, тобто після складення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит.

Висновки податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту ґрунтуються лише на підставі даних Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредити в розрізі контрагентів без дослідження і врахування первинних документів, зокрема, податкових накладних, акту пред'явлення векселів до сплати, актів прийому-здачі виконаних робіт, які підтверджують фактичне здійснення операцій позивача з ПП «Мехсістем».

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв

Ю.І. Цвіркун