Ухвала суду № 39741490, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/9991/14850/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі № 2а-192/09/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»

до Державної податкової інспекції в місті Яремче Івано-Франківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.210.2007 № 0000272301/0, від 11.10.2007 № 0000581701/0, першої податкової вимоги від 31.10.2007 № 1/181 та другої податкової миги від 04.12.2007 № 2/203.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2009 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Яремче Івано-Франківської області від 11.10.2007 № 0000272301/0 про визначення ТОВ «Скорозонера» податкового зобов'язання з плати за використанні лісових ресурсів місцевого значення в сумі 211377,5 грн., в т.ч. 7585 грн. основного платежу та 3792,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Скорзонера» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена відповідно до закону і помилково скасована судом апеляційної інстанції внаслідок порушення п. 7 Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.1998 № 1012.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача за період з 01.07.2006 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт від 28.09.2007 № 82/23-31067573. На підставі цього акту перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2007 № 0000272301/0 податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення в сумі 211377,5 грн., в т.ч. 7585 грн. основного платежу та 3792,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення вимог Постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду» від 06.07.1998 № 1012 та «Про плату за використання лісових ресурсів» від 21.02.2006 № 174. Порушення полягало в тому, що позивач не включив в розрахунок збору за 2006 рік суми по лісорубних квитках, виданих йому ДП «Ворохтянське лісове господарство»: від 26.07.2006 № 68 - 7184,00 грн. та від 26.07.2006 № 69 - 8294,00 грн., в результаті чого не нарахував та не сплатив збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду за 2006 рік в загальній сумі 7585,00 грн.

Визнаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є платником цього збору, оскільки не є постійним чи тимчасовим користувачем. У позивача відсутній акт на право постійного користування земельною ділянкою, а земельні ділянки за рішенням Поляницької сільської Ради від 23.02.2006 № 173 та розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13.03.2006 № 133 вилучені з користування ДП «Ворохтянське лісове господарство» із зміною цільового призначення земельних ділянок та передано в довгострокову оренду позивачеві для будівництва туристичного комплексу з мережею готельно-господарської інфраструктури з метою організації надання туристичних послуг. Тому, лісорубні квитки від 26.07.2006 № 68 та № 69 з визначеною в них таксовою вартістю не можна вважати такими, що видані та обчислені належним постійним користувачем. Крім того, позивачем відшкодовано збитки, що заподіяні ДП «Ворохтянське лісове господарство» вилученням земельних ділянок, в т.ч. і вартість лісових та деревно-чагарникових насаджень, та втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва внаслідок вилучення земельних ділянок для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в позову повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач був тимчасовим користувачем земельних ділянок лісового фонду і здійснював спеціальне використання лісових ресурсів на наданій земельній ділянці лісового фонду, що підтверджується спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером), який видається на рубки головного користування, рубки пов'язані з веденням лісового господарства, інші рубки та заготівлю живиці та в якому зазначаються обсяги (кількість) дозволеної для заготівлі деревини і живиці, її таксова вартість, строки заготівлі та вивезення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні справи та вважає, що суд повно встановив обставини та надав їм правову оцінку.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15.10.1999 № 91/241/129/236/565 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.11.1999 за № 785/4078 (далі Інструкція № 91/241/129/236/565), платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є юридичні і фізичні особи, яким надані в постійне або тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду (далі - лісокористувачі). Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або кільком лісокористувачам для спеціального використання різних видів лісових ресурсів.

Відповідно до п. 7 Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.1998 № 1012 (далі Порядок № 1012) збір за спеціальне використання лісових ресурсів справляється з лісокористувачів, визначених статтею 9 Лісового кодексу України, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.

Відповідно до п. 4. Порядку № 1012 справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.1998 № 1012 (далі Порядок № 1012), спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на наданій земельній ділянці лісового фонду за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком. Ця норма кореспондується з п. 1.7 Інструкції № 91/241/129/236/565.

Пунктом 1.7 Інструкції № 91/241/129/236/565 лісорубні квитки (ордери) на рубки, пов'язані з веденням лісового господарства, та інші рубки видають лісогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції № 91/241/129/236/565 органи й підприємства, які видають лісорубні квитки (ордери) та лісові квитки, до 1 лютого поточного року направляють органам державної податкової служби Довідку про перелік лісокористувачів, яким надано лісорубні квитки (ордери) та лісові квитки за формою, що наведена в додатку 1. На підставі переліку лісокористувачів органи державної податкової служби контролюють своєчасність подання зазначеними платниками розрахунків збору до органів державної податкової служби, правильність нарахованої суми збору за звітний період та повноту його надходження до бюджетів.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1012 спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є платним. Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

Таким чином, лісокористувачі, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком, зобов'язані сплачувати збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ДП «Ворохтянське лісове господарство» подало органу державної податкової служби довідку від 28.12.2006 № 2/1063 «Про перелік лісокористувачів, яким надано лісорубні квитки (ордери) та лісові квитки в 2006 році», відповідно до якої позивачеві видано 10 лісорубних квитків та нараховано плату в сумі 232319,00 грн. Позивач отримував лісорубні квитки від постійного лісокористувача та здійснював спеціальне використання лісових ресурсів, тому зобов'язаний був сплачувати збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

Підставою для застосування до позивача за податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2007 № 0000581701/0 штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ слугували висновки перевірки про порушення вимог ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII, що полягало у неподанні до податкового органу розрахунку суми цього податку в 10-денний термін після реєстрації транспортного засобу Chevrolent Niva, реєстраційний номер АТ 3408АІ.

Висновки суду апеляційної інстанції в частині правомірного застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ є обґрунтованими з огляду на встановлену обставину щодо факту реєстрації за позивачем транспортного засобу і неподання ним до контролюючого органу розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у встановлений законом строк.

Враховуючи наведене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв

Ю.І. Цвіркун