Постанова № 39737982, 07.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 липня 2014 року 10 год. 17 хв. № 826/4055/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2014 року № 0001872203 і № 0001882203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» (далі - позивач, ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2014 року № 0001872203 і № 0001882203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 20.02.2014р. № 60/1-26-50-22-03-02497683, складеного за результатами проведення документальної позапланової перевірки ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292756) за періоди з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., з 01.02.2013р. по 31.03.2013р., з 01.05.2013р. по 30.06.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, на думку позивача, відсутні жодні правові підстави вважати письмовий договір купівлі-продажу товару (офісного паперу), укладений між ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» та вказаним контрагентом-постачальником фіктивним, бо за таким правочином були вчинені реальні господарські операції, обов'язки за якими були виконані обома сторонами, що, в свою чергу, підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами. Також, при укладенні та виконанні вказаних правочинів всі сторони мали достатній обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 28.04.2014р. № 1951/9/26-50-10-07 та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова перевірка ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» (ідентифікаційний код 02497683) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292756) за періоди з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., з 01.02.2013р. по 31.03.2013р., з 01.05.2013р. по 30.06.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р., за результатами якої складений Акт від 20.02.2014р. № 60/1-26-50-22-03-02497683. Згідно висновків цього Акта перевірки ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 138.2 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 та п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на прибуток підприємства за 4-ий квартал 2012 року на суму 2 566, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 7 106, 00 грн. (в т.ч. за жовтень 2012 року на суму 680, 00 грн., за листопад 2012 року - 1 170, 00 грн., за грудень 2012 року - 584, 00 грн., за лютий 2013 року - 874, 00 грн., за березень 2013 року - 1 266, 00 грн., за травень 2013 року - 972, 00 грн., за червень 2013 року - 588, 00 грн., за серпень 2013 року - 972, 00 грн.) внаслідок формування валових витрат і податкового кредиту за рахунок контрагента-постачальника - фіктивно створеного підприємства ТОВ «Варгус». На думку відповідача, висновки Акта перевірки позивача являються правомірними та ґрунтуються на належних і достовірних доказах, а саме: на вироці Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. по кримінальній справі № 761/22932/13-к (провадження № 1-кп/761/776/2013) та висновках Акта ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.02.2014р. № 596/26-55-22-08/38292767 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292767) щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.02.2012р. по 31.12.2013р. За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.03.2014р. № 0001872203 і № 0001882203, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях призначених у даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

26 травня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 12.02.2014р. по 13.02.2014р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 12.02.2014р. № 449, працівником ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» (ідентифікаційний код 02497683) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292756) за періоди з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., з 01.02.2013р. по 31.03.2013р., з 01.05.2013р. по 30.06.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р., за результатами якої складений Акт від 20.02.2014р. № 60/1-26-50-22-03-02497683 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом перевіряємого періоду ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» мало фінансово-господарські взаємовідносини з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292767) на підставі договору купівлі-продажу товару від 04.10.2012р. № 3.

Згідно тексту Акта перевірки до підприємством до перевірки разом із супровідним листом були надані наступні первинні документи: ліцензія серії АД № 071933, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення та ін. Зокрема, згідно видаткових і податкових накладних протягом перевіряємого періоду ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» придбало у ТОВ «Варгус» товар (папір Epson A4-80 г/м2 500 арк., папір Epson A3-80 г/м2 500 арк.) всього на загальну суму 42 636, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 106, 00 грн.). За результатами зазначених господарських операцій перевіряєме підприємство задекларувало витрат на загальну суму 12 170, 00 грн. і віднесло до складу податкового кредиту за відповідні місяці податок на додану вартість на загальну суму 7 106, 00 грн.

При цьому під час проведення зазначеної документальної перевірки працівнику відповідача стало відомо про існування вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. по кримінальній справі № 761/22932/13-к (провадження № 1-кп/761/776/2013) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Зокрема, в ході розгляду даної кримінальної справи в судовому порядку був встановлений факт вчинення ОСОБА_1 пособництва невстановленим слідством особам у створенні фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292767), з метою прикриття незаконної діяльності. Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ «Варгус» від підприємств реального сектору економіки були перераховані кошти, як оплата за начебто виконані роботи (надані послуги, поставлені товари), хоча назване підприємством фактично господарської діяльності не здійснювало.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про висновку про фіктивність правочину, укладеного між ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» і ТОВ «Варгус» за перевіряємий період, а тому не взяв до уваги надані позивачем до податкової інспекції первинні та розрахункові документи, оформлені на виконання та/на підставі господарських операцій з названим підприємством, як достатню правову підставу для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 20.02.2014р. № 60/1-26-50-22-03-02497683 перевіряючий встановив порушення наступних норм законодавства України: п. 138.2 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 та п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на прибуток підприємства за 4-ий квартал 2012 року на суму 2 566, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 7 106, 00 грн. (в т.ч. за жовтень 2012 року на суму 680, 00 грн., за листопад 2012 року - 1 170, 00 грн., за грудень 2012 року - 584, 00 грн., за лютий 2013 року - 874, 00 грн., за березень 2013 року - 1 266, 00 грн., за травень 2013 року - 972, 00 грн., за червень 2013 року - 588, 00 грн., за серпень 2013 року - 972, 00 грн.).

14 березня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 20.02.2014р. № 60/1-26-50-22-03-02497683 прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0001872203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, визначило ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 195, 00 грн., в т.ч. 2 556, 00 грн. - основний платіж, 639, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001882203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 883, 00 грн., в т.ч. 7 106, 00 грн. - основний платіж, 1 777, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 04 жовтня 2012 року між ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» (Покупець), в особі директора Чижевського О.П., та ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292767)(Постачальник), в особі директора Невідомого Є.В., був укладений договір купівлі-продажу товару за № 3, згідно якого Постачальник зобов'язується протягом дії цього Договору відповідно до рахунків-фактур, в асортименті та кількості, що погоджується Сторонами, передати у власність Покупцеві офісний папір формату A3-80 г/м2 та A4-80 г/м2 (далі - товар), а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених цим Договором (п. 1.1 зазначеного Договору).

Ціна на товар, Кількість та асортимент товару вказується у видаткових накладних, які виконують одночасно роль специфікацій, та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1, п. 3.1, п. 3.3 Договору).

Згідно п. 3.4, п. 3.5 і п. 3.6 цього Договору доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника за умови, якщо вартість товару, відвантажується є не меншою, ніж 500 грн., у терміни попередньо узгоджені сторонами згідно графіку розвезень Постачальника і визначається в кожному випадку замовленням у письмовому вигляді із зазначенням місцезнаходження пункту розвантаження. Передача товару здійснюється згідно видаткової накладної на складі Постачальника або Покупця (при доставці товару Постачальником). Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару Покупцю, про що свідчать підписи сторін у видаткових накладних. Приймання товару по кількості і якості здійснюється повноважними представниками Покупця на підставі доручення за видатковою накладною на складі Постачальника або Покупця.

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата за товар здійснюється Покупцем за домовленістю Сторін шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за фактом поставки товару або на умовах 100% передоплати.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 15.05.2014р. № 302, уповноваженою особою ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД», яка відповідала за фінансово-господарські відносини з ТОВ «Варгус», відповідно до посадових обов'язків, було призначено керівника відділу оформлення та випуску документації Маслову Л.М. Контакти (а саме: щодо узгодження питань кількості, асортименту та термінів поставки товару) з Постачальником здійснювалися у телефонному режимі. Поставка товару здійснювалася Постачальником за власний кошт і власним транспортом безпосередньо на адресу ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД»: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 50. Розвантаження і розміщення придбаного товару здійснювалося працівником позивача - техніком 1 категорії відділу оформлення та випуску документації ОСОБА_5 Передача товару здійснювалася по видатковим накладним, які підписувались уповноваженими представниками сторін.

Товар (офісний папір) використовувався для господарських потреб позивача - випуску проектної та іншої документації, та видавався відповідно до заяви за підписом керівника відповідного структурного підрозділу ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» та за погодженням з директором цього підприємства Чижевським О.П. або його заступником Рудь С.С. Всього за період з жовтня 2012 року по серпень 2013 року позивачем було розроблено та передано безпосереднім замовникам проектної документації у паперовому вигляді з використанням спірного товару всього по 743 об'єктах. За 2012 рік ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» реалізовано послуг на загальну суму 15 831 000, 00 грн., за 2013 рік - на суму 18 231 000, 00 грн., що підтверджується Звітом про обсяги реалізованих послуг за відповідні роки (форми № 1 - послуги (річна)).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати вартості такого товару) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору купівлі-продажу товару від 04.10.2012р. № 3;

- видаткових накладних від 10.10.2012р. № 31 на суму 4 080, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 680, 00 грн.), від 28.11.2012р. № РН-0000084 на суму 2 352, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 392, 00 грн.), від 29.11.2012р. № 90 на суму 4 668, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 778, 00 грн.), від 19.12.2012р. № 68 на суму 3 504, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 584, 00 грн.), від 01.02.2013р. № 1 на суму 5 244, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 874, 00 грн.), від 21.03.2013р. № 72 на суму 4 092, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 682, 00 грн.), від 01.03.2013р. № 1 на суму 3 504, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 584, 00 грн.), від 13.05.2013р. № 14 на суму 5 832, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 972, 00 грн.), від 12.06.2013р. № 26 на суму 3 528, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 588, 00 грн.), від 05.08.2013р. № РН-000007 на суму 5 832, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 972, 00 грн.);

- витягів з книги обліку довіреностей за відповідні періоди 2012 - 2013 років;

- рахунків-фактур від 10.10.2012р. № 21 на суму 4 080, 00 грн. (з ПДВ), від 06.11.2012р. № 114 на суму 2 352, 00 грн. (з ПДВ), від 28.11.2012р. № 190 на суму 4668, 00 грн. (з ПДВ), від 19.12.2012р. № 262 на суму 3 504, 00 грн. (з ПДВ), від 01.02.2013р. № 94 на суму 5 244, 00 грн. (з ПДВ), від 21.03.2013р. № 239 на суму 4 092, 00 грн. (з ПДВ), від 13.05.2013р. № 374 на суму 5 832, 00 грн. (з ПДВ), від 12.06.2013р. № СФ-0000478 на суму 3 528, 00 грн. (з ПДВ), від 05.08.2013р. № СФ-0000684 на суму 5 832, 00 грн. (з ПДВ);

- податкових накладних від 10.10.2012р. № 31 на суму 4 080, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 680, 00 грн.), від 06.11.2012р. № 84 на суму 2 352, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 392, 00 грн.), від 29.11.2012р. № 90 на суму 4 668, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 778, 00 грн.), від 19.12.2012р. № 68 на суму 3 504, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 584, 00 грн.), від 01.02.2013р. № 1 на суму 5 244, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 874, 00 грн.), від 21.03.2013р. № 72 на суму 4 092, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 682, 00 грн.), від 01.03.2013р. № 1 на суму 3 504, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 584, 00 грн.), від 13.05.2013р. № 14 на суму 5 832, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 972, 00 грн.), від 12.06.2013р. № 26 на суму 3 528, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 588, 00 грн.), від 05.08.2013р. № 7 на суму 5 832, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 972, 00 грн.), виписаних ТОВ «Варгус» на користь ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД», які підписані однією особою Невідомим Є.В. та скріплені печаткою ТОВ «Варгус»;

- виписок по особовому рахунку позивача в Київській філії АКБ «Індустріалбанк» (МФО 320962) за відповідні періоди з відомостями про перерахування на розрахунковий рахунок названого контрагента-постачальника коштів за папір згідно певних рахунків. При цьому факт проплати позивачем вартості придбаного товару в повному обсязі не заперечується відповідачем;

- листа Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України б/н і б/д.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Варгус» на адресу позивача за результатами поставок товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» надало суду наступні копії документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копій свого статуту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» станом на 15.01.2014р., довідки органу статистики відносно ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» станом 25.02.2013р., свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200060837 від 09.08.2012р.; відомостей основних засобів, що знаходяться на балансі ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» (інвентарний список по рахункам бухгалтерського обліку 10 і 11) станом на 14.05.2014р.; копії штатних розписів ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» за період з 01.07.2012р. по 01.01.2013р., статистичних звітів про кількість працівників, їх якісний склад та професійне навчання (форми № 6-ПВ) та звітів з праці (форми № 1-ПВ (квартальна)); копії статистичних звітів про обсяги реалізованих послуг за 2012 і 2013 роки (форми № 1-послуги (річна)).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Варгус») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємі періоди, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

При цьому судом не приймає до увагу посилання представника відповідача на Акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.02.2014р. № 596/26-55-22-08/38292767 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292767) щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.02.2012р. по 31.12.2013р., оскільки, по-перше, даний Акт від 26.02.2014р. № 596/26-55-22-08/38292767 в ході проведення документальної перевірки позивача не досліджувався, що видно з тексту самого Акта перевірки від 20.02.2014р. № 60/1-26-50-22-03-02497683, а, по-друге, сам по собі факт неможливості проведення податковим органом зустрічної звірки контрагента, не є достатнім доказом відсутності фінансово-господарських відносин між підприємствами (в даному випадку позивачем і ТОВ «Варгус») та відповідно не спростовує правове значення оформлених за такими господарськими операціями первинних документів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 20.02.2014р. № 60/1-26-50-22-03-02497683 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій (тобто за відповідні звітні періоди 2012 і 2013 років).

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» і ТОВ «Варгус», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, в Акті перевірки від 20.02.2014р. № 60/1-26-50-22-03-02497683 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Варгус» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Також відповідачем не надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» (Чижевського О.П.) або його контрагента - ТОВ «Варгус» (а саме: Невідомого Є.В.), безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

В контексті вищевикладеного судом не приймається до уваги посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. у кримінальній справі № 761/22932/13-к (провадження № 1-кп/761/776/2013) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, в тому числі у пособництві у створенні юридичної особи - ТОВ «Варгус» шляхом реєстрації у відповідних державних органах цього підприємства на ім'я гр. Невідомого Є.В. Оскільки з тексту цього вироку суду від 24.09.2013р. (докази щодо набрання законної сили яким відповідачем суду не пред'явлені) не вбачається вчинення процесуальних дій щодо допиту в якості свідка засновника і директора ТОВ «Варгус». Невідомого Є.В., а також з'ясування під час досудового слідства у кримінальному провадженні та/або під час розгляду кримінальної справи № 761/22932/13-к районним судом безпосередньо фактичних обставин реальності конкретних господарських операцій (в тому числі між ДП «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» і ТОВ «Варгус»).

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 14.03.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 березня 2014 року № 0001872203 і № 0001882203.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДІЦИВІЛЬБУД» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 50, ідентифікаційний код 02497683) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова