Постанова № 39737439, 09.07.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2281/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника прокуратури - Пальонної О.О.,

представника позивача - Фищука В.В.,

представника відповідача - Ярехи С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного науково-технічного підприємства "Бурова техніка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2014 року позивач Прокурор Октябрського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДНТП "Бурова техніка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 21901,29 грн. (позовні вимоги в редакції від 09 липня 2014 року (а.с. 50)).

Представник прокуратури та представник Фонду соціального захисту інвалідів у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити.

відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог по суті, проте надав суду квитанцію про часткову сплату суми заборгованості і зазначив, що підприємство не мало можливості приймати на роботу інвалідів в зв'язку з тим, що на підприємстві відбувається скорочення штатів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ДНТП "Бурова техніка" (ідентифікаційний код 13957538) зареєстроване як юридична особа 13 квітня 1993 року, номер запису 1 588 120 0000 003393.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а.с. 10).

У Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік відповідачем зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу - 11 осіб, вказано кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.

Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік у ДНТП "Бурова техніка" в 2013 році не працювали особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31 січня 2007 року № 70 (далі - постанова № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року № 5067-VI, чинного з 01 січня 2013, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності та інструкції щодо їх заповнення затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, який діяв до 11 липня 2013 року. Відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. При цьому, у графі 15 звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) інвалідів.

З 12 липня 2013 року набрав чинності наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", згідно з вимогою пункту 2.1 якого така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку визначено, що у звіті № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та зазначаються категорії таких громадян, зокрема, інваліди.

У разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов'язаний подати форму № 3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприянням служби зайнятості. У випадку якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою № 3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис (лист Міністерства соціальної політики України від 21 серпня 2013 року).

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів суд приходить до висновку, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів.

З обставин справи вбачається, що відповідач у 2013 році за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен був створити 1 робоче місце та повідомити у випадку незайняття їх інвалідами Полтавський міський центр зайнятості про наявність таких вакантних місць для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем у 2013 році не подавалися до Полтавського міського центу зайнятості звіти за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакансій для інвалідів, що підтверджується листом Полтавського міського центру зайнятості № 05-2715 від 11 червня 2014 року (а.с. 11).

Дослідження письмових пояснень відповідача по справі не дає підстав дійти висновку про звільнення вказаного суб'єкта господарювання від подання звітів до центу зайнятості з мотивів недофінансування та наявності значної дебіторської заборгованості, оскільки проаналізовані вище нормативно-правові акти не ставлять у залежність обов'язок роботодавця щодо створення робочих місць для інвалідів та подання звітності встановленої форми фінансовому стану підприємства.

Суд враховує, що застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю в розумінні статті 216 Господарського кодексу України.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Підставою для застосування відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 Господарського кодексу України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку відповідач не вжив жодних заходів, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для працевлаштування інвалідів, тобто має місце склад правопорушення, відтак, суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, ДНТП "Бурова техніка" зобов'язане сплатити адміністративно-господарські санкції згідно із статтею 20 Закону за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2013 році, в розмірі 22522,73 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 378,56 грн. = (22522,73 грн. х 0,03%) х 56 днів.

Разом із тим, відповідач частково погасив існуючу заборгованість внаслідок чого остання зменшилась на 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01 липня 2014 року № 324 (а.с. 42). та складає 21901,29 грн.

Відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів повної сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, а прокурор в межах повноважень, обґрунтовано звернувся до суду про стягнення з відповідача несплачених у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 21901,29 грн., тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного науково-технічного підприємства "Бурова техніка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Державного науково-технічного підприємства "Бурова техніка" (ідентифікаційний код 13957538) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 38019510) адміністративно-господарські санкції в сумі 21 522 (двадцять одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн 73 коп. та пеню в сумі 378 (триста сімдесят вісім) грн. 56 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 липня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова