Ухвала суду № 39736402, 03.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р. Справа № 9104/80252/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Курильця А.Р., Рибачука А.І.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства «Інтекс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

17 травня 2011 року Приватне підприємство «Інтекс» звернулось в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року №0000902309/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 1973577грн. та податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року №0000892309/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 2877469,3грн.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Інтекс» за результатами якої було складено Акт №12953/7/23-09/31830773 від 20 грудня 2010 року. На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року №0000902309/0 та податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року №0000892309/0. Однак, позивач по справі не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважав що вони суперечать законодавству, що є підставою для їх скасування.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року №0000902309/0 яким Приватному підприємству «Інтекс» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 1973577грн. з них 1315718грн. за основним платежем та 657859грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року №0000892309/0 яким Приватному підприємству «Інтекс» визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 2877469,3грн. з них 1644651грн. за основним платежем та 1232818,3грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що таке рішення суду першої інстанції є таким, що винесене з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Також, апелянт по справі зазначив, що операції по взаємовідносинах приватного підприємства «Інтекс» з приватним підприємством «МС-КС», приватним підприємством «МС-Лайф», товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Лаб» не мали реального товарного характеру, оскільки товар не привозився, договори відповідно до статей 215, 203 та 216 Цивільного кодексу України є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, в результаті чого, в порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати на суму 6578608грн., внаслідок чого, товариством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на 1644651грн., в тому числі: за 1 квартал 2009 року в сумі 82980грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 7044грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 10784грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 358021грн. та за 2 квартал 2010 року в сумі 1185822грн. Відповідно, в порушення підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону позивачем завищено суму податкового кредиту на 1315721грн. внаслідок чого, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті на 1315721грн., у тому числі: за січень 2009 року на 25686грн., за березень 2009 року - 40698грн., за вересень 2009 року - 5635грн., за грудень 2009 року - 8627грн., за січень 2010 року - 6275грн., за лютий 2010 року - 150056грн., за березень 2010 року - 130086грн., за квітень 2010 року - 226204грн., за травень 2010 року - 335317грн., за червень 2010 року - 387137грн.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією будо проведено виїзну планову перевірку приватного підприємства «Інтекс» м.Тернопіль з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, результати якої були оформлені актом від 20 грудня 2010 року №12953/7/23-09/31830773.

На підставі даного Акту перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення - рішення від 31грудня 2010 року №0000902309/0, яким ПП «Інтекс» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 1973577,00грн., з них 1315718,00грн. за основним платежем та 657859,00грн. штрафні (фінансові) санкції та податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року №0000892309/0 яким ПП «Інтекс» визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 2877469,3грн. з них 1644651,00грн., за основним платежем та 1232818,30грн. штрафні (фінансові) санкції.

В період охоплюваний перевіркою позивач по справі здійснював операції з придбання стартових пакетів, скреч - карток на поповнення рахунків мобільного зв'язку та електронних ваучерів. Основними постачальниками товарів для приватного підприємства «Інтекс» були ПП «МС-КС» (Договір від 01 квітня 2010 року), ПП «МС-Лайф» (договір від 01 грудня 2009 року) і ТОВ «Іннова-Лаб» (Договір від 30грудня 2009 року).

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемним.

В підтвердження реального проведення господарських операцій між ПП «Інтекс» і ПП «МС-КС», ПП «МС-Лайф», ТОВ «Іннова-Лаб» в матеріалах справи містяться видаткові накладні на отриману продукцію і книга виданих доручень на отримання продукції в даних підприємствах.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку задовольняючи адміністративний позов, так як відповідачем не було належним чином доведено нікчемність договорів укладених між позивачем по справі і контрагентами. Натомість, позивачем по справі були представлені первинні документи в підтвердження реального настання правових наслідків по укладених договорах.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі № 2-а-1970/1321/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя А.Р. Курилець

Суддя А.І. Рибачук