Постанова № 39736149, 02.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4805/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Жук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ІНТЕГРО" до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000362260,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ТОВ "Компанія ІНТЕГРО" звернулась з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000362260.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія ІНТЕГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам та правовим відносинам з ТОВ «АБРІС-Н» за березень 2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 02.04.2013 року №2139/22-6/37550538. На підставі вказаного акту ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року №0000362260 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 84 240,35 грн. та штрафних (фінансових санкцій) на 21 060,09 грн.

Позивач уважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесене з порушеннями норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Компанія ІНТЕГРО» мало взаємовідносини з підприємством ТОВ «АБРІС-Н», які визнані податковою службою як безтоварні та здійснені без мети настання правових наслідків, оскільки ТОВ «АБРІС-Н» не знаходиться за юридичною адресою.

В акті перевірки зазначено, що за результатами проведених заходів не встановлено реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «АБРІС-Н» з контрагентами за березень 2012 року. Доводи ДПІ викладені в акті перевірки, щодо нікчемності правочину між ТОВ «АБРІС-Н» та ТОВ «Компанія Інтегро» ґрунтуються на тому, що оскільки по даним підприємствам до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні у зв'язку з їх відсутністю у ТОВ «Компанія Інтегро» та відсутністю складських приміщень, автомобільного транспорту, та іншого.

Так, первинними документами, що підтверджують господарські операції з надання послуг по переміщенню товару, який належав ТОВ «Компанія Інтегро» є податкові накладні, видаткові накладні, в яких фіксуються всі відомості, необхідність зазначення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський звіт та фінансову звітність в Україні». Крім того, на момент укладення договору, ТОВ «Компанія Інтегро» та ТОВ «АБРІС-Н» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року №0000362260.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 20.03.2013 року по 26.03.2013 року на підставі наказу від 19.03.2013 року №808 та направлення від 19.03.2013 року №000936/742, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби Павловим О.В. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Інтегро» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «АБРІС-Н», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року.

За наслідками вказаної перевірки, було складено акт від 02.04.2013 року №2139/22-6/37550538, у висновках якого зазначені такі встановлені перевіркою порушення: п.138.2, ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України; п.198.1 ст.198, п.198.2 п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України.

На підставі акту від 02.04.2013 року №2139/22-6/37550538 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000362260, відповідно до якого ТОВ «Компанія Інтегро» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 84240,35 грн. та за штрафними санкціями - 21060,09 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи позивача не містять порушень щодо форми, змісту або походження, та в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку сприймаються як належні та допустимі докази та свідчать про реальності вчинення господарських операцій.

Проте, з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року від N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат і враховуватись при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АБРІС-Н», витрати за якими позивачем враховано при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належного оформлення первинних документів та дотримання відповідачем строків прийняття податкових-повідомлень рішень.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «АБРІС-Н» 19.12.2011 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець (ТОВ «Абріс-Н») зобов'язується передавати (поставляти), а покупець (ТОВ «Компанія Інтегро») приймати та оплачувати гіпсові матеріали та іншу продукцію, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якої визначається сторонами в Специфікаціях або видаткових накладних, які є додатками до Договору та складають його невід'ємну частину.

В підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: видаткові накладні: №17 від 31.03.2012 року та №18 від 31.03.2012 року; платіжні доручення; рахункии на оплату. Також на підтвердження отримання ТОВ «Компанія Інтегро» товару від ТОВ «АБРІС-Н» до суду надано податкові накладні: від 31.03.2012 року №13.

Відповідно до п. 4.6.1 Розділу 4 зазначеного вище Договору купівлі-продажу, доставка товару відбувається автомобільним транспортом за рахунок «Покупця» на адресу замовника, або самовивозом автомобільним транспортом. Спосіб та терміни поставки товару обумовлюються сторонами в Заявці.

В ході судового розгляду позивач зазначав, що поставка придбаного гіпсу здійснювалася позивачем орендованим відповідно до договору оренди транспорту №11-7/6 від 26.03.2012 року фронтальним навантажувачем, на підтвердження чого позивачем до суду надано відповідний акт №11-7/6-а прийому-здачі виконаних робіт.

Також позивачем було надано до суду докази подальшого використання придбаного гіпсу в господарській діяльності: договір купівлі-продажу №3514 від 29.08.2012 року, відповідно до якого продавець (ТОВ «Компанія Інтегро») зобов'язується передати, а покупець ТОВ «ПКФ «Південні ресурси» приймати та оплачувати гіпсові матеріали та іншу продукцію; договір купівлі-продажу від 15.08.2012 року між позивачем та ТОВ «Строй матеріал ресурс» з аналогічним попередньому предметом договору. На виконання умов договору укладеного ТОВ «Компанія Інтегро» з ТОВ «Строй матеріал ресурс», до суду надано видаткові накладні, податкові накладні.

Між тим підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки перевіряючих щодо безтоварності зазначеної господарської операції внаслідок відсутності основних виробничих фондів контрагента позивача та чисельності робітників на ТОВ «Абріс-Н», яка складає - 1 особа.

Тобто враховуючи реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, відсутність виробничо-складських приміщень контрагента позивача та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого обсягу постачання свідчить, на думку перевіряючих, про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції.

Колегія суддів, керуючись приписами ст.11, ч.1 ст.161 КАС України, з метою встановлення фактичних обставин у справі, а саме перевірки доводів відповідача щодо відсутності реальної можливості контрагента відповідача виконати спірну господарську операцію та обґрунтування причин продажу товарів за збитковими цинами, постановила ухвалу від 18.06.2014 року про оголошення перерви та надання можливості відповідачу надати додаткові докази на спростування вищенаведених доводів податкового органу.

При цьому строк перерви, необхідний для надання вищенаведених доводів, був узгоджений з представником позивача.

Натомість, в судове засіданні 02.07.2014 року представник не з'явився, необхідні докази до суду не надав, а направив лише клопотання про відкладення справи у зв'язку з неможливістю участі у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, судовий спір розглядається на підставі наявних у справі доказів.

Вирішуючи спірне питання, колегія суддів погоджується із висновками податкового органу з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що контрагент позивача не має трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, а отже, слід погодитись із доводами відповідача про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції.

Окрім того, як вбачається із договору купівлі продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Абріс-Н» від 19.12.2011 року (а.с.74-76) та накладних №17, № 18 від 31.03.2012 року (а.с.78, 80), товар придбано за ціною 30 грн. та 30,15 грн. за мішок, проте, продаж товару позивачем наступним контрагентам здійснено за ціною 29,75 грн. та 29,88 грн. за мішок гіпсу, тобто здійснено продаж за збутовими цінами.

Таким чином, продаж позивачем товару за збитковими цінами не був викликаний об'єктивними причинами, оскільки будь-яких обґрунтувань економічної вигоди від таких господарських операцій позивач не навів.

Урахувавши вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що первині документи складені позивачем формально, а не внаслідок фактичного придбання гіпсу у контрагента ТОВ «Абріс-Н», а продаж в подальшому зазначеного товару не був викликаний об'єктивними причинами, що свідчить про безпідставність віднесення позивачем спірних сум з податку на прибуток підприємств до валових витрат.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог що скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року №0000362260.

В ході розгляду справи відповідач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень, а позивач не надав суду належні докази на підтвердження своїх позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі № 815/4805/13-а - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ІНТЕГРО" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 07 липня 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: С.І. Жук