Ухвала суду № 39735915, 10.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/453/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

відповідача - Калинчук С.І.

позивача - Сива В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Немирівські електричні мережі" до відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Немирівські ЕМ" до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Немирівському районі Вінницької області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги заявник мотивував протиправністю постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-а-5042/09/0270 від 27.04.2010р., оскільки остання є незаконною та безпідставною, а також такою, що порушує його права та інтереси.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12.03.2014 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважує, що державний виконавець позбавлений можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, за якими боржниками є державні органи, тому стягувану необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Державної казначейської служби України, без участі органів Державної виконавчої служби України.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, та посилаючись на правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача і думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті, що визначено п. 1 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.

Як свідчать матеріали справи, Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2-а-5042/09/0270 від 27.04.2010р., яким з управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області стягнуто завдану шкоду в розмірі 4 616 грн. 31 коп. на користь ВАТ "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі СО "Немирівські електричні мережі".

В свою чергу, державним виконавцем 04.02.2014р. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа.

Вказана відмова мотивована тим, що рішення суду про стягнення коштів з державних органів, державних бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що передбачено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Надаючи правову оцінку правомірності винесення зазначеної постанови колегія суддів виходить з того, що гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання визначено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

У відповідності до п. 1 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012р. № 887, структурний підрозділ місцевої держадміністрації утворюється головою місцевої держадміністрації, входить до її складу і в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань. Вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор, інший структурний підрозділ, передбачений законом) та його статус як юридичної особи публічного права визначаються головою місцевої держадміністрації, що визначено п. 4 Типового положення.

Згідно з п. 15 Типового положення, структурні підрозділи, утворені як юридичні особи публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Як свідчать матеріали справи, боржником за виконавчим листом № 2-а-5042/09/0270 є Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області.

Положення ч. 1 ст. 3 Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначають, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Імперативність даної норми полягає в тому, що виконання рішень суду, боржниками за якими є державний орган, що набрали законної сили до 01.01.2013р., подаються до органу державної виконавчої служби.

Тобто, чинним законодавством встановлено обов'язок органів державної виконавчої служби здійснювати виконання судових рішень, що набрали законної сили до 01.01.2013р.

Водночас виконавчий лист № 2-а-5042/09/0270 від 27.04.2010р. виданий на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2010р., набрало законної сили 12.03.2010р., тобто до набрання чинності Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому вказаний виконавчий лист подається до органу державної виконавчої служби.

При цьому матеріали адміністративної справи містять лист управління Державної казначейської служби України у Немирівському районні Вінницької області від 10.01.2014р., яким роз'яснено, що виконавчі документи про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, здійснюється органами державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови ВДВС ГУЮ у Вінницькій області від 04.02.2014р.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

При цьому, оскільки ухвалою від 30.04.2014 року апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до її вирішення, суд вважає за необхідне стягнути з відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 36 грн. 54 коп.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - без змін. Стягнути з відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 36 грн. 54 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 липня 2014 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.