Ухвала суду № 39732215, 09.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18145/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Вівдиченко Т.Р.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та прокурора Святошинського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, за участю прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову № 453/13/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняту 15 жовтня 2013 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" (ідентифікаційний код 34532275).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві та Прокурор Святошинського району м. Києва звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просять ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві та Прокурора Святошинського району м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві проведено позапланову перевірку автозаправної станції "Shell" Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест - Регіон», розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Мельниченка, 1 (також далі - АЗС).

За результатами проведеної перевірки, 01 жовтня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (також далі - акт перевірки), згідно з яким, у ході перевірки виявлено, що АЗС експлуатується товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (також далі - ТОВ "Альянс Холдинг") на підставі договору оренди від 09 листопада 2012 року № 4034-12 (також далі - договір оренди), укладеного з позивачем. АЗС прийнята в експлуатацію управлінням державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва (акт від 01 листопада 2000 року № 372 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту). Після прийняття в експлуатацію на АЗС проводились будівельні роботи з капітального ремонту фасадів будівлі та технічне переоснащення паливозаправних колонок. Після проведення зазначених робіт АЗС експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". АЗС належить до V категорії складності.

На підставі акту перевірки, 01 жовтня 2013 року відповідачем складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким заборонено експлуатацію АЗС, починаючи із 02 жовтня 2013 року та до усунення виявлених у ході перевірки порушень.

Крім того, 01 жовтня 2013 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а 15 жовтня 2013 року - прийнято оскаржувану постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та на нього накладеного штраф у розмірі 1032300,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон №3038), державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі-Порядок № 533).

Відповідно до п.7 Порядку, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції, підставою для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції, позапланову перевірку позивача проведено на підставі звернення управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 17 вересня 2013 року № 7/2-3102.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевірку проведено у присутності начальника АЗС, при цьому, вказаний акт ним не підписаний. В акті перевірки міститься запис про відмову начальника АЗС від підписання такого акту.

Відповідно до ч.ч. 2, 5, 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Так, у ході розгляду справи судом першої інстанції з'ясовано, що позивач є власником нежилої будівлі АЗС - операторської з мийкою, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про право власності від 02 серпня 2007 року № 987-В.

Факт прийняття АЗС в експлуатацію підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту від 01 листопада 2000 року № 372 про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

В акті перевірки зазначено, що АЗС на час проведення перевірки експлуатується ТОВ "Альянс Холдинг" на підставі договору оренди.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» під час розгляду справи неодноразово наголошувалось, що після введення в експлуатацію АЗС капітального ремонту та технічного переоснащення позивачем не здійснювалось.

Колегія суддів вважає дані доводи позивача обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з п. 3.11 ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", капітальний ремонт - сукупність робіт, які передбачають втручання у несучі конструктивні системи при заміні або відновленні конструкцій, інженерних систем та обладнання, введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва без зміни їх функціонального призначення та зовнішніх геометричних розмірів у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Відповідно до п. 3.11 розділу 3, розділу 9 Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 року № 32/288, до капітального ремонту виробничих будівель і споруд належать такі роботи, в процесі яких проводиться заміна та підсилення зношених конструкцій і деталей будівель і споруд або їх заміна на більш прогресивні і економічні, що поліпшують експлуатаційні можливості об'єктів, за винятком повної заміни або заміни основних конструкцій, строк служби яких є найбільшим (кам'яні і бетонні фундаменти, всі види стін будівлі, всі види каркасів стін, труби підземних мереж, опори мостів та ін.).

Укріплення відпалих облицювальних плиток, архітектурних деталей чи цегли в перемичках, карнизах та інших виступких частинах будівлі (не більше 10% загальної площі облицьованої поверхні).

Ремонт зовнішньої штукатурки в окремих місцях (до 5% оштукатуреної поверхні фасаду).

Ремонт водостічних труб, воронок, колін, відводів, лотків, а також усіх зовнішніх сталевих і цементних покриттів на виступких частинах фасадів будівлі.

Пофарбування фасадів будівлі звичайними розчинами.

Очищення чи промивання від кіптяви і пилу фасадів, що облицьовані чи пофарбовані стійкими розчинами.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» на будівлі АЗС розміщено зовнішню рекламу.

Зокрема, у матеріалах справи містяться копії дозволу № 26108-10 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, виданого на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 04 липня 2011 року № 1141, дозволу № 30426-12 на розміщення рекламного засобу, виданого на підставі рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 15 січня 2013 року № 32 та паспорту № 01844-І-09 інформаційної вивіски.

Тобто, як вбачається з викладених обставин, позивачем здійснено розміщення рекламного засобу на фасаді будівлі АЗС, що, у свою чергу, не є капітальним ремонтом.

Згідно з п. 3.12 ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", технічне переоснащення - комплекс заходів щодо підвищення експлуатаційних можливостей об'єктів невиробничого призначення, техніко-економічного рівня виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним.

У ході розгляду справи, судом першої інстанції також встановлено, що на АЗС здійснено відновлювальні ремонтні роботи шляхом заміни фізично зношених паливозаправних колонок на нові, але з аналогічними технічними та експлуатаційними характеристиками.

З наведеного вбачається, що позивачем не здійснювалось технічне переоснащення паливозаправних колонок, оскільки відсутній факт здійснення комплексних заходів щодо підвищення експлуатаційних можливостей шляхом заміни паливозаправних колонок новими, більш продуктивними.

Враховуючи вищевказане, є необґрунтованими посилання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та Прокурора Святошинського району м. Києва на п. 3.12 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», адже даними нормами передбачено технічне переоснащення в результаті здійснення якого відбувається модернізація або заміна застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним.

Тобто визначальною ознакою технічного переоснащення є поліпшення якостей або техніко - економічного рівня виробництв, чого в рамках даних правовідносин зроблено не було.

До того ж, колегія суддів погоджується із твердженнями представників позивача та висновку суду першої інстанції, що паливозаправні колонки не є об'єктом нерухомого майна, оскільки паливозаправна колонка - це самостійний технічний пристрій, який є заводським виробом та виготовлений відповідно до технічних умов. Паливозаправна колонка може бути від'єднана від місця встановлення без заподіяння будь-якої шкоди.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Враховуючи викладені положення і обставини та зважаючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, бездіяльності та рішень та органами Прокуратури, не надано суду доказів, які б підтвердили правомірність оскаржуваної постанови, тобто факт допущення позивачем порушень у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, суб'єктом владних повноважень, правомірності прийнятої ним оскаржуваної постанови.

Доводи апелянтів спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та прокурора Святошинського району м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 14.07.2014 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Міщук М.С.