Ухвала суду № 39730826, 02.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4424/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Єщенко О.В. та Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пожежна безпека №5" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пожежна безпека №5" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року Приватне підприємство "Пожежна безпека №5" (далі ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 21 травня 2013 року за №0001472250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 23632,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4296,00 грн., та за №0001482250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 27457,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 4849,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки відповідача містять неправдиву інформацію щодо підприємства, зроблені без реального дослідження документації та винесенні з суттєвим порушенням чинного податкового законодавства. Крім того, позивачем зазначено, що доводи ДПІ про відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивачем є неправдивими, недоведеними жодними доказами, зроблені без реального дослідження первинних документів та не містять жодного доказу на обґрунтування своєї позиції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ПП було подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в квітні 2013 року фахівцями відповідача була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП щодо підтвердження взаємовідносин з ПП "Юніком плюс" та ПП "ОСК Компані", їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2010 року - квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 22 квітня 2013 року за №2587/22-5/32696543, яким встановлено, що позивачем в порушення ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) завищено податковий кредит по ПДВ на загальну суму 23632,63 грн. за період серпень 2010 року, жовтень-грудень 2010 року, січень, березень 2011 року. Крім того, перевіркою зафіксовано порушення ст.138 ПК України, а саме ПП безпідставно в декларації з податку на прибуток включило до складу валових витрати по постачальнику ПП "Юніком плюс" та ПП "ОСК Компані" на загальну суму 109830,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2010 року на суму 5853,25 грн., 4 кварталі 2010 року 13541,75 грн. та 1 кварталі 2011 року в сумі 8062,50 грн..

В зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі вказаного акту ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року за №0001472250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 23632,00 грн. та за штрафними санкціями 4296,00 грн., та за №0001482250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 27457,00 грн. та за штрафними санкціями 4849,00 грн..

Винесення зазначених податкових-повідомлень рішень та нарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій і стало підставою для звернення ПП з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності первинних документів, що підтверджують факт надання позивачу послуг з обслуговування протипожежного устаткування та проектування саме ПП "Юніком Плюс" та ПП "ОСК Компані", а надані первинні документи складені з порушенням вимог діючого законодавства, що регулює порядок їх складання, та і взагалі не мають вичерпної інформації щодо суті господарських операцій. Крім того, судом враховано, що позивачем не надані ліцензії, підтверджуючі право ПП "Юніком Плюс" та ПП "ОСК Компані" здійснювати роботи з обслуговування протипожежного устаткування та проектування.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв у перевіряємому періоді) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, пунктом 198.6 цієї статті ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тотожні положення податкового законодавства застосовувались і під час формування податкового кредиту до 01 січня 2011 року згідно Закону України "Про податок на додану вартість" 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат ПП, на ряду з іншими документами, було надано суду договори за №9 від 02 серпня 2010 року, за №10 від 01 жовтня 2010 року, за №11 від 01 листопада 2010 року, за №12 від 01 грудня 2010 року, за №1 від 10 січня 2011 року, за якими замовник (ПП) доручає, а виконавець зобов'язується провести роботи власними силами, або з залученням сторонніх організацій по технічному обслуговуванню:

- за правильною організацією експлуатації устаткувань замовника, згідно графіка проведення технічного обслуговування;

- здійснення планових регламентних робіт, необхідних для утримання установок в належному, робочому стані, згідно до "Правил технічного стану установок пожежної автоматики".

Крім того, за договором №8/ЛР від 02 серпня 2010 року виконавець зобов'язується провести проектні роботи власними силами, або з залученням сторонніх організацій по розробці та узгодженню проекту "Автоматичної пожежної сигналізації", в складських приміщеннях за адресою Одеська область, м.Білгород-Дністровський, пров.Тіраса 4, корп. №8 дитячого оздоровчого табору "Автодорожник".

Також, 01 березня 2011 року ПП та ПП "ОСК-Компані" (виконавець) уклали договір № 03/11, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується провести роботи власними силами або із залученням сторонніх організацій по виконанню робіт по технічному обслуговуванню за правильною організацією експлуатації устаткувань замовника, згідно графіка проведення технічного огляду.

Відповідно до п.3 вказаних договорів (окрім договору № 8/ЛР від 02 серпня 2010 року) фактичному виконанню робіт за договори передує отримання виконавцем технічного завдання по об'єкту та необхідної для виконання договору інформації і документації. Разом з тим, в матеріалах справи відсутня, а ПП не було надано судам першої та апеляційної інстанцій технічне завдання, рівно як і не було надано жодних доказів, які б свідчили про надання таких матеріалів позивачем виконавцю. Також, ПП не було підтверджено факт надання виконавцю необхідної для виконання договору інформації і документації та і взагалі будь-якої інформації щодо обладнання (наявності, місця знаходження, характеристик), яке потребує обслуговування сторонніми організаціями - контрагентами позивача, що також не підтверджує фактичне виконання робіт, з огляду на специфіку нібито наданих позивачу послуг.

Крім того, п.4.1 вказаних договорів встановлено, що остаточний розрахунок замовник проводить на підставі виставленого рахунку на протязі п'яти банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт. Однак, позивачем не надано суду підтвердження виставлення рахунку, на підставі якого він повинен був розрахуватись за отримані послуги.

Також, на підтвердження фактичної сплати за отримані послуги позивачем надано суду платіжні доручення, з аналізу яких вбачається, що за отримані послуги за договорами №1 від 10 січня 2011 року, №12 від 01 грудня 2010 року, №11 від 01 листопада 2010 року, №10 від 01 жовтня 2010 року, №9 від 02 серпня 2010 року позивачем було переведено на рахунок ПП "Юніком-плюс" кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за №30 від 19 січня 2011 року, №26 від 26 грудня 2010 року, №14 від 19 листопада 2010 року, №36 від 21 жовтня 2010 року, №17 від 26 серпня 2010 року. В той же час, матеріали справи містять акти здавання - приймання робіт від 31 січня 2011 року, від 30 грудня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 29 жовтня 2010 року, 31 серпня 2010 року, тобто, з наведеного випливає, що за наслідком виконання вищевказаних договорів позивачем спершу було оплачено надані послуги, а вже після складено самі акти здавання - приймання робіт, які підтверджують фактичне виконання робіт, що саме по собі суперечить логіці та хронології надання послуг та оплаті за них, а також не узгоджується з п.4.1 договорів, яким передбачено, що остаточний розрахунок замовник проводить на підставі виставленого рахунку на протязі п'яти банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт.

Окрім іншого, згідно п.2.3 договору №8/ЛР від 02 серпня 2010 року розрахунки за даним договором відбуваються після підписання акту приймання-передачі, натомість матеріали справи свідчать, що за виконані роботи ПП розрахувався з виконавцем 19 серпня 2010 року (платіжне доручення №16 від 19 серпня 2010 року т.1 а.с.131), в той час як акт здавання - приймання робіт був складений 31 серпня 2010 року, тобто, після фактичної сплати позивачем коштів, що суперечить вказаному пункту договору.

Також, п.3.1 договору №8/ЛР від 02 серпня 2010 року встановлено, що по закінченню робіт підрядник надає замовнику, зокрема, проектну документацію у двох екземплярах, проте, ПП не було надано суду відповідну проектну документацію, яка б могла підтвердити реальність здійснення договору №8/ЛР від 02 серпня 2010 року.

Крім того, на підставі укладених договорів контрагентами позивача були видані ПП податкові накладні від 21 жовтня 2010 року №3809, від 04 жовтня 2010 року №3366, від 26 серпня 2010 року №2360, від 19 листопада 2010 року №4422, від 21 грудня 2010 року №5097, від 18 листопада 2010 року №4405, від 19 листопада 2010 року №4419, від 19 січня 2011 року №442, від 19 серпня 2010 року №2278 та від 30 березня 2011 року за №742.

Положеннями ст.201 ПК України визначено обов'язкові реквізити, які має містити податкова накладна, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Проте, з аналізу наявних в справі податкових накладних вбачається, що останні складні з порушеннями ст.201 ПК України, зокрема, накладні не містять опису послуг, їх кількість та обсяг, в графі "номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" зазначено лише - технічний нагляд, проектна документація, технічні послуги без необхідного розшифрування складу, кількості, тощо. Крім того, в графі вид цивільно-правового договору не зазначено такий вид правочину, вказано, зокрема, "договір", "угода №8/ЛР від 02 серпня 2010 року" та інше.

Також, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що міститься на веб-сайті Єдиного державного реєстру, вбачається, що видами діяльності ПП "Юніком плюс" є діяльність зв'язку, вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення, оптова торгівля санітарно-технічним обладнанням, інші види оптової торгівлі, оренда інших машин та устаткування; видами діяльності ПП "ОСК-Компані" є прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів (основний), оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення, оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами, інші види оптової торгівлі, надання інших індивідуальних послуг.

Однак, з правочинів, укладених позивачем з контрагентами вбачається, що останні повинні були здійснювати роботи по розробці та узгодженню проекту "Автоматичної пожежної сигналізації" дитячого оздоровчого табору "Автодорожник" та по технічному обслуговуванню устаткування ПП, видом діяльності якого є обслуговування систем протипожежного захисту, тобто, з наведеного можна дійти висновку, що ПП "Юніком плюс" та ПП "ОСК-Компані" під час господарських відносин з позивачем повинні були здійснювати діяльність, яка не віднесена до їх основної діяльності, що в свою чергу спростовує твердження ПП про реальність його господарських відносин з ПП "Юніком плюс" та ПП "ОСК-Компані.

Крім того, матеріали справи містять відомості стосовно того, що в провадженні СУ ДПС в Одеській області знаходиться кримінальна справа, порушена за фактом фіктивного підприємництва і навмисного ухилення від сплати податків з використанням ПП "Софітек Плюс" за ознаками складу злочинів, передбачених ст.205 (фіктивне підприємництво), ст.212 КК України, а також за фактом організації створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, а саме ПП "Юніком Плюс". Так з протоколу допиту ОСОБА_2, вбачається, що він був оформлений директором та засновником ПП "Юніком Плюс" та погодився оформити на своє ім'я підприємство за грошову винагороду в розмірі 300 доларів США, ним також зазначено, що печаткою підприємства він ніколи не користувався та не отримував, ніяких документів не підписував та ні з якими підприємствами не співпрацював, товарів не поставляв та не отримував, грошових коштів не перераховував та не отримував.

Окрім іншого, на виконання листа Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року ДПІ було надано, зокрема, вирок по кримінальній справі № 522/5115/13-к, яким зазначено, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві у фіктивному підприємництві, тобто пособництво у створені фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та у пособництві у умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.27 ч.5, ст.205 ч.2, ст.27 ч.5, ст.212 ч.3 КК України.

Також наведеним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.27 ч.5, ст.205 (фіктивне підприємництво) ч.2, ст.27 ч.5, ст.212 ч.3 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу, у розмірі 51000,00 грн. та за ст. 27 ч.5, ст.212 ч.3 КК України, з застосування ст.69 КК України, у вигляді штрафу, у розмірі 191250,00 грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на 1 (один) рік та з конфіскацією усього особистого майна у власність держави.

Отже, враховуючи всю сукупність доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатися належним підтвердженням фактичного здійснення господарських правовідносин позивача з ПП "Юніком плюс" та ПП "ОСК-Компані, не узгоджуються один з одним та, відповідно, не підтверджують правомірність формування витрат та податкового кредиту, а будь-яких інших належних доказів на підтвердження здійснення цих операцій в ході розгляду справи позивачем надано не було.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ПП викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пожежна безпека №5" - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька О.В. Єщенко