Ухвала суду № 39730799, 01.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

01 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7289/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року Приватне акціонерне товариство (далі ПАТ) "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" звернувся з позовом до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення від 07 жовтня 2013 року №500060001/2013/610139/2 та зобов'язати вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що відповідач неправомірно здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00608 від 07 жовтня 2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №500060001/2013/610139/2 від 07 жовтня 2013 року. Зобов'язано Південну митницю Міндоходів повернути через ГУ ДКС України в Одеській області на користь позивача суму надмірно сплачених платежів (податку на додану вартість) в розмірі 125 764,30 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Одеській області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1 257,65 грн.

В апеляційній скарзі Південної митниці Міндоходів ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Південної митниці Міндоходів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 30 вересня 1998 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15561050015002292 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №511948.

В жовтні 2013 року позивач заявив до митного оформлення отриманий товар за договором, шляхом подачі до Південної митниці Міндоходів митну декларацію №500060001/2013/043017 та декларацію митної вартості від 01 жовтня 2013 року.

В підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товарів було подано митному органу рахунок-фактуру №002988 від 29 квітня 2013 року, договір поставки №211-в від 28 березня 2013 року, додаткову угоду №1 від 28 березня 2013 року до договору, копію митної декларації країни відправлення №911005/300413/0002797 від 30 квітня 2013 року, картку обліку особи яка здійснює операції з товарами №500/2012/0000341 від 16 жовтня 2012 року, залізничну накладну №2200326 від 30 квітня 2013 року, платіжне доручення в іноземній валюті №17 від 08 квітня 2013 року, сертифікат про проходження товару №KG UA 209596 35061 від 08 липня 2013 року, довідка про ціну від ТОВ «Експоцентр Одеса» №0734-inf від 30 вересня 2013 року.

Відповідач рішенням від 07 жовтня 2013 року №500060001/2013/610139/2 здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів резервним методом у сторону збільшення та встановив, що митна вартість квасолі продовольчої (у синтетичних мішках, врожай 2012 року, 1280 мішків по 50 кг, термін придатності 30 місяців, торгівельна марка відсутня, країна виробництва KG, виробник ТОВ «Абада Трейд») складає 175 360 доларів США.

Одночасно з цим, відповідач 07 жовтня 2013 року склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00608 від 07 жовтня 2013 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2013/610139/2 від 07 жовтня 2013 року.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Митного кодексу України.

В апеляційній скарзі Південної митниці Міндоходів вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасування з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки в документах, які були подані позивачем на підтвердження митної вартості товару зазначені недостовірні або неповні відомості, крім того, позивачем на момент подачі митної декларації не було надано прас-лист (комерційна пропозиція), передбачений договором.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно пп.«г» п.2 ч.1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється, в тому числі за резервним методом.

Згідно з ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції)

Частиною 3 ст.57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу

Відповідно ч.4 ст. 57 Митного кодексу України застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно 8 ст.57 Митного кодексу України У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач проводили консультацію, за результатами якої було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Частиною 1 ст. 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до ч.2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митний орган на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ встановив, що рівень митної вартості товарів, заявлених позивачем в декларації митної вартості є меншим, ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом в митній декларації №50001010/2013/002617 від 24 липня 2013 року.

На підтвердження правильності коригування митної вартості товарів апелянтом надано суду витяг декларації з бази ЄАІС ДМСУ, на підставі якої він застосував резервний метод та встановив з боку позивача заниження митної вартості.

Однак, колегія суддів вважає, що даний документ не є належним доказом підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів, оскільки витяг з даної декларації та декларація, яка вказана в оскаржуваному рішенні, не є ідентичними, так як номер та дата митної декларації, яка зазначена в рішенні про коригування митної вартості товарів, - №50001010/2013/002617 від 24 липня 2013 року, а номер та дата декларації, яка вказана у витягу з бази ЄАІС ДМСУ, - №500010101/2013/2617 від 04 липня 2013 року.

Крім того, при порівнянні товару з даними кількості та обсягу постачання товару, зазначеними в вказаному витягу з декларації видно, то вбачається, що вони є різними.

Слід зазначити, що будь-яких інших доказів про обґрунтованість визначення митної вартості за резервним методом апелянт не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що митний орган при використанні резервного методу не здійснив усіх необхідних дій для об'єктивного визначення митної вартості товару.

Що стосується посилань апелянта на відсутність на момент подачі митної декларації прайс-листа (або комерційної пропозиції), то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до змісту ч.2 ст. 53 Митного кодексу України прайс-лист та комерційна пропозиція не входять до основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товару.

Колегія суддів не буру до уваги посилання апелянта на те, що в поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі від 28 березня 2013 року №211-в п.3.3. передбачена 100% передоплата, а доповненням від 28 березня 2013 року №1 на поставку товару «квасоля продовольча» вагою 192 т. вартістю 268 244 доларів США передбачена передплата 50% - до 05 квітня 2013 року, 50% - до 19 квітня 2013 року, а по даній митній декларації вага товару складає 64 т. вартістю 89 414,6 доларів США, та надано платіжне доручення на суму 134 112 доларів США, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2013 року позивач уклав з ТОВ «Абада Трейд» договір поставки №211-в. Відповідно до розділу №1 договору ТОВ «Абада Трейд» здійснює на користь ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод» поставку квасолі продовольчої, врожаю 2012 року. 28 березня 2013 року позивач уклав з ТОВ «Абада Трейд» додаткову угоду №1 до договору №211-в від 28 березня 2013 року. Відповідно до укладеної угоди ТОВ «Абада Трейд» зобов'язувався поставити ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод» квасолю продовольчу, врожаю 2012 року, вирощену в Киргизстані у загальній кількості 192 тони на загальну суму 268 224 доларів США.

В свою чергу, ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод» здійснив передоплату відповідно до умов договору поставки №211-в від 28 березня 2013 року на загальну суму 134 112 доларів США відповідно до платіжного доручення від 08 квітня 2013 року №17. Однак, 01 липня 2013 року ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод» уклав з ТОВ «Абада Трейд» додаткову угоду до договору №211-в від 28 березня 2013 року. Відповідно до якої у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Абада Трейд» можливості поставити позивачу товар у кількості, що була узгоджена сторонами у додатковій угоді №1, ТОВ «Абада Трейд» здійснить поставку товару у загальній кількості 64 тони на загальну суму 89 408 доларів США. Кошти, які були сплачені за непоставлений товар ТОВ «Абада Трейд» зобов'язувався повернути до 03 липня 2013 року. 04 липня 2013 року ТОВ «Абада Трейд» повернуло позивачеві кошти в розмірі 44 704 доларів США за непоставлений товар.

Крім того, відповідно до товарносупровідних документів, а також до митної декларації, що була надана до митного органу, вартість товару склала 89 408 доларів США, тобто відповідачем неправильно визначено вартість товару за митною деклараціє, зазначаючи її в сумі 89 414,6 доларів США.

Відповідно до ч.10 Підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%; з 01 січня 2014 року - 17%.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод» сплатив суму податку на додану вартість в розмірі 280 330,50 грн., відповідно до декларації митної вартості №500060001/2013/044134 №978, з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, колегія суддів вважає, за доцільне повернути позивачеві суму надмірно сплачених платежів (податок на додану вартість) у розмірі 125 764,30 грн., оскільки рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2013/610139/2 від 07 жовтня 2013 року прийняте всупереч нормам діючого законодавства.

Відповідно пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас згідно з п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Південної митниці Міндоходів шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку, стягнення коштів у розмірі 125 764,30 грн. необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунку Південної митниці Міндоходів.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв