Ухвала суду № 39730801, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4618/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСИС" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004532203 від 14.11.2013,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕСИС" (далі - ТОВ "ТЕСИС") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 листопада 2013 року № 0004532203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2014 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 листопада 2013 року №0004532203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 4 підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.31, 14.1.36, 14.1.71, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, пунктів 146.13, 146.14 статті 146, пункту 153.6 статті 153 Податкового кодексу України, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "ТЕСИС" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25 701 374,00 грн., в тому числі за основним платежем - 20 561 099,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 140 275,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем на підставі акту від 21 жовтня 2013 року №1663/26-56-22-03-09/32960748 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСИС" (код за ЄДРПОУ - 32960748) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки ТОВ "ТЕСИС" порушило вимоги підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 4 підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.31, 14.1.36, 14.1.71, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, пунктів 146.13, 146.14 статті 146, пункту 153.6 статті 153 Податкового кодексу України, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 20 561 099,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 20 106 038,00 грн.

Позивач заперечує правомірність податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 листопада 2013 року №0004532203, у зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Статтею 424 Цивільного кодексу України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до ст 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із ст.427 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до вимог ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 15 грудня 2011 року між ТОВ "Піллар" (продавець), компанією Silicio Solar S.A.U. (продавець) та ТОВ "ТЕСИС" (покупець) було укладено договір №111230/1 про передачу виключних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, за умовами якого продавці передають покупцю належні їм виключні майнові права на об'єкти інтелектуальної власності.

Під об'єктами інтелектуальної власності у відповідності до пункту 1.2 вказаного договору, визнаються винаходи, права на які посвідчені патентами України на винаходи, а саме:

№92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення" від 25 жовтня 2010 року;

№94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 10 червня 2011 року;

№95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 11 липня 2011 року.

За умовами пункту 1.4 вищевказаного Договору, покупець, на умовах визначених у договорі та на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі виключних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, на виключній основі набуває у власність повний перелік майнових прав, що належать продавцям щодо відповідних об'єктів інтелектуальної власності.

Згідно додаткових угод №1 від 30 грудня 2011 року та №2 від 30 грудня 2011 року до договору про передачу виключних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності від 15 грудня 2011 року №111230/1, сторони домовились про продаж продавцю належних продавцям часток виключних майнових прав щодо винаходів, права на які посвідчені патентами України на винаходи, а саме: №92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення" від 25 жовтня 2010 року; №94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 10 червня 2011 року; №95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 11 липня 2011 року, та ноу-хау щодо практичного впровадження указаних об'єктів.

У відповідності до додаткових угод, сторони домовились про те, що:

- вартість частки 0,1% виключних майнових прав щодо винаходу, права на які посвідчено патентом України на винаходи №92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення" від 25 жовтня 2010 року, становить 5 390,00 Євро;

- вартість частки 0,1% виключних майнових прав щодо винаходу, права на які посвідчено патентом України на винаходи №94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 10 червня 2011 року, становить 792,00 Євро;

- вартість частки 0,1% виключних майнових прав щодо винаходу, права на які посвідчено патентом України на винаходи №95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 11 липня 2011 року, становить 6 380,00 Євро;

- вартість частки 11% виключних майнових прав щодо винаходу, права на які посвідчено патентом України на винаходи №92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення" від 25 жовтня 2010 року, становить 539 000,00 Євро;

- вартість частки 11% виключних майнових прав щодо винаходу, права на які посвідчено патентом України на винаходи №94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 10 червня 2011 року, становить 79 200,00 Євро;

- вартість частки 11% виключних майнових прав щодо винаходу, права на які посвідчено патентом України на винаходи №95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 11 липня 2011 року, становить 638 000,00 Євро;

Загальна сума переданих Silicio Solar S.A.U. виключних майнових прав становить 12 562,00 Євро, що еквівалентно 130 644,80 грн.

Загальна сума переданих ТОВ "Піллар" виключних майнових прав становить 1 256 200,00 Євро, що еквівалентно 13 064 480,00 грн.

За змістом додаткових угод №1 від 30 грудня 2011 року та №2 від 30 грудня 2011 року, розмір винагороди за передачу майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності (вартість майнових прав) визначено згідно розміру звичайної ціни (справедливої ринкової вартості) об'єктів, встановленої у експертних висновках, що були складені 26 листопада 2011 року незалежним та повноважним суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "ВКОА "Інт-Рейтинг".

У відповідності до звіту щодо проведення незалежної оцінки та встановлення звичайної ціни (справедливої ринкової вартості) майнових прав на винахід, права на які посвідчено патентом України на винаходи №92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення" від 25 жовтня 2010 року, та ноу-хау щодо його практичного впровадження, розмір звичайної ціни 100% майнових прав на даний об'єкт встановлено в обсязі від 4 885 506,00 Євро до 4 999 180,00 Євро.

Звітом щодо проведення незалежної оцінки та встановлення звичайної ціни (справедливої ринкової вартості) майнових прав на винахід, права на які посвідчено патентом України на винаходи №94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 10 червня 2011 року, та ноу-хау щодо його практичного впровадження розмір звичайної ціни 100% майнових прав на даний об'єкт встановлено в обсязі від 710 780,00 Євро до 727 318,00 Євро.

Звітом щодо проведення незалежної оцінки та встановлення звичайної ціни (справедливої ринкової вартості) майнових прав на винахід, права на які посвідчено патентом України на винаходи №95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 11 липня 2011 року, та ноу-хау щодо його практичного впровадження розмір звичайної ціни 100% майнових прав на даний об'єкт встановлено в обсязі від 5 741 511,00 Євро до 5 875 102,00 Євро.

30 липня 2008 року між ТОВ "ТЕСИС" (позичальник) та компанією Herdesty Limited (кредитор) було укладено кредитний договір №20080730, за умовами якого кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію для поповнення обігових коштів.

Відповідно до додаткової угоди від 30 листопада 2011 року до договору №20080730, з метою забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором позивальник передає у заставу кредитору майно та майнові права, що йому належать, згідно переліку, наведеному у додатку №2 до договору.

Згідно додатку №2 до договору, до переліку заставного майна включено майнові права на винаходи, права на які посвідчені патентами України на винаходи, а саме: №92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення" від 25 жовтня 2010 року; №94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 10 червня 2011 року; №95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" від 11 липня 2011 року.

У відповідності до додаткової угоди №7 від 30 листопада 2012 року до кредитного договору №20080730, сторони домовилися між собою про наступне: кредитор надав позичальнику попередню згоду на продовження строку дії договору на 1 рік за умови звернення стягнення на заставлене майно, а саме: майнові права на винаходи №92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення", заставною вартістю 37 738,25 грн.; №94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом", заставною вартістю 39 068,75 грн.; №95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом", заставною вартістю 39 733,75 грн.; 26 листопада 2012 року кредитор надіслав позичальнику повідомлення про звернення на предмет застави, про що сторони підписали акти про передачу від позичальника кредитору майнових прав на винаходи №92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення", №94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом", №95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом", за ціною звернення стягнення 70 000,00 грн. за кожен об'єкт інтелектуальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вищезазначених договорів позивач у податковому обліку відобразив операцію з продажу (відчуження) компанії Herdesty Limited майнових прав на винаходи та зазначив у складі інших витрат за 4 квартал 2012 року суму балансової вартості майнових прав на винаходи у розмірі 13 567 214,65 грн.

Відповідно до пп. «в» п. 17 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України), тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 01.01.2011 року звільняються від оподаткування прибуток підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005) від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 146.14 статті 146 ПК України, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Так під поняттям «звичайна ціна» в контексті підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слід розуміти ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 8 підрозділу 10 розділу ХX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу, застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Положенням підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем як контролюючим органом, на якого покладено обов'язок доказування, не було надано належних та обґрунтованих доказів, які б спростовували ціну майнових прав на винаходи, відчужених компанії Herdesty Limited. При цьому, в матеріалах справи не міститься доказів того, що відповідачем при визначенні звичайної ціни було використано інформацію про укладені на момент продажу майнових прав на винаходи договори з ідентичними (однорідними) майновими правами на винаходи у співставних умовах щодо обсягу, строків виконання зобов'язань, умов платежів та інших об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну.

Що стосується тверджень податкового органу про наявність звітів щодо проведення незалежної оцінки та встановлення звичайної ціни (справедливої ринкової вартості) майнових прав на патенти на винаходи, колегія суддів зважає на наступне.

Як свідчать матеріали даної справи, 01 грудня 2011 року між ТОВ "Піллар" (Замовник) та ТОВ "ВКОА "Інт-Рейтинг" (Виконавець) було укладено договір на оцінку звичайної ціни (справедливої ринкової вартості) майнових прав на патенти на винаходи №67/ОПІВ-11, на підставі якого були складені звіти щодо проведення незалежної оцінки та встановлення звичайної ціни (справедливої ринкової вартості) майнових прав на патенти на винаходи: №92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення", №94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" та №95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом"

Згідно пункту 4.1 вказаного Договору, термін дії звіту та висновків щодо вартості кожного з об'єктів оцінки (маркетинговий час: період дії та закінчення дії) - визначається у кожному звіті на оцінку, враховуючи умови інфляції та ризики діяльності замовника.

Водночас, зі змісту звітів щодо проведення незалежної оцінки та встановлення звичайної ціни (справедливої ринкової вартості) майнових прав на патенти на винаходи, вбачається, що термін їх дії та висновку щодо вартості (маркетинговий час) є не меншим 6 місяців з дати оцінки та є періодом від дати оцінки до дати повних розрахунків за договором купівлі-продажу. Крім того, звіт про оцінку призначений для замовника (ТОВ "Піллар") і не може передаватись іншим юридичним або фізичним особам без згоди замовника з метою, не передбаченою функцією цієї оцінки та положення договору №67/ОПІВ-11 від 01 грудня 2011 року. Звіт про оцінку має силу лише в тому випадку, коли він представлений у повному обсязі та використовується з метою, визначеною вище та визначеними умовами договору на проведення оцінки№67/ОПІВ-11 від 01 грудня 2011 року. Використання звіту в інших цілях неприпустиме без проведення суб'єктом оціночної діяльності додаткових робіт.

Таким чином, звіти щодо проведення незалежної оцінки та встановлення звичайної ціни (справедливої ринкової вартості) майнових прав на винаходи, складені 26.11.11 р. суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "ВКОА "Інт-Рейтинг" для ТОВ "Піллар" з метою встановлення звичайної ціни нематеріальних активів в операціях купівлі-продажу між пов'язаними особами - ТОВ "Піллар" та ТОВ "ТЕСИС", мають обмежений строк дії і не можуть використовуватись у правовідносинах інших, ніж передбачено умовами оцінки.

Отже, аналізуючи норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ціна майнових права на винаходи №92392 "Спосіб одержання зливків полікристалічного кремнію індукційним методом та пристрій для його здійснення", №94784 "Пристрій для одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом", №95131 "Спосіб одержання зливків мультикристалічного кремнію індукційним методом" в операції з відчуження заставленого майна компанії Herdesty Limited та визначена сторонами у додатковій угоді №7 від 30 листопада 2012 року до кредитного договору від 30 липня 2008 року №20080730, в повній мірі відповідає рівню звичайних цін.

У зв'язку з цим, колегія суддів знаходить помилковими висновки акта перевірки про заниження ТОВ "ТЕСИС" інших доходів по операціям з продажу майнових прав на винаходи компанії Herdesty Limited на суму 103 418 034,20 грн.

Що стосується висновків акту перевірки в частині завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок не врахування висновків попередньої перевірки згідно акта перевірки від 08 лютого 2010 року №24/23-05/32960748, яким було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2009 року на суму 4 109 314,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.

За висновками акта перевірки ТОВ "ТЕСИС" від 08 лютого 2010 року №24/23-05/32960748, проведеної Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року від 08 лютого 2010 року, вбачається завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2009 року на суму 4 109 314,00 грн.

При винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом було здійснено посилання на висновки акта перевірки від 21 жовтня 2013 року №1663/26-56-22-03-09/32960748 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСИС" (код за ЄДРПОУ - 32960748) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року", де зокрема зазначено, що позивачем в складі від'ємного значення об'єкта оподаткування за 3 квартал, 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року безпідставно було враховано суму у розмірі 4 109 314,00 грн. по причині не враховання висновків акта попередньої перевірки від 08 лютого 2010 року №24/23-05/32960748 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2009 року.

Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва за висновками акта попередньої перевірки не приймалось відповідного податкового повідомлення-рішення, яке б підлягало врахуванню ТОВ "ТЕСИС" під час складання податкової звітності.

Крім того, як свідчать матеріали даної справи, при проведенні перевірки відповідачем не досліджувались обставини господарської діяльності ТОВ "ТЕСИС" за 3 квартал 2009 року та здійснених підприємством господарських операцій.

Що стосується висновку акта перевірки від 21 жовтня 2013 року №1663/26-56-22-03-09/32960748 в частині не надання позивачем для перевірки документів на підтвердження отримання ним валових витрат та їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 85.4. ст. 85 ПК України).

Згідно п. 85.8. ст. 85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6. ст. 85 ПК України).

Так зі змісту акта перевірки від 21 жовтня 2013 року №1663/26-56-22-03-09/32960748, вбачається, що перевірка ТОВ "ТЕСИС" проводилася в період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, однак відповідачем не було надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що позивач не надав на вимогу посадових осіб податкового органу будь-яких документів, необхідних для здійснення перевірки.

Що стосується висновків акта перевірки стововно завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 20 106 038,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 54.3 ст. 53 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 1 підр. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПК України ,норми розділу III цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Статтею 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Положенням пункту 150.1 ст. 150 Кодексу передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судова колегія суду апеляційної інстанції зазначає, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення. Тобто, обмеження складу витрат, що мають бути враховані у ІІ кварталі 2011 року пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 05.12.2013 року по справі № К/9991/29841/12.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.