Постанова № 39730532, 10.07.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р. Справа № 909/456/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Марка Р.І.

Розглянувши апеляційну скаргу від 05.06.14 за № 04 Приватного підприємства

"Агрополіс МЧ"

на рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 27.05.14

у справі № 909/456/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн", м.Новомосковськ

до відповідача: Приватного підприємства "Агрополіс МЧ",с. Угринів,Тисменицький район, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості в сумі 49 551 грн. 57 коп., з яких:

45 812 грн. - основного боргу, 2 947 грн. 68 коп. - пені, 791 грн. 89 коп. - 3 % річних.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Чуй В.С. - представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/456/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.13 у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у справі №909/456/14 Господарського суду Івано - Франківської області введено суддів - Желіка М.Б. та Марка Р.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.14 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 10.07.14.

Рішенням Господарського суду Івано - Франківської області від 27.05.14 у справі 3909/456/14 ( суддя Соботник В.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" до Приватного підприємства "Агрополіс МЧ" про стягнення заборгованості в сумі 49 551 грн. 57 коп., з яких 45 812 грн. основного боргу, 2 947 грн. 68 коп. пені, 791 грн. 89 коп. 3 % річних задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Агрополіс МЧна користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" 45 812 грн. основного боргу, 2 947 грн. 68 коп. пені, 791 грн. 89 коп. 3 % річних, 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 27.05.14 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у позові - відмовити.

При цьому скаржник посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а саме не врахував того, що позивачем поставлено відповідачу товар без оригіналів видаткової накладної та податкових накладних, чим порушено, на його думку, п.3.2 укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції.

Крім того, скаржник зазначає проте, що позивачем не надано доказів підписання відповідачем видаткової накладної, а тому немає підстав нараховувати пеню і річні відсотки, оскільки датою поставки товару є дата отримання покупцем партії товару згідно з видатковими накладними, підписаними сторонами.

Також апелянтом зазначено, що позивачем порушено п.7.1 укладеного між сторонами договору, оскільки не надано доказів використання можливості досудового врегулювання спору шляхом переговорів.

Позивач правом наданим йому ст.96 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив. На момент розгляду справи будь - яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надіслав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що позивача не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, оскільки наявних матеріалів справи є достатньо для правильного вирішення даної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 10.07.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 27.05.14 у справі №909/456/14, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.08.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Гранд Дистриб'юшн» (постачальник) та Приватним підприємством «Агрополіс МЧ» (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №145 (а.с.26-28).

Відповідно до умов п.1.1 зазначеного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах, визначених цим договором.

Під сільськогосподарською продукцією в цьому договорі розуміється шрот соняшниковий. Асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, а також базис поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін, підтверджуються товарною (товарно-транспортною) або видатковою накладною (п.1.2 договору).

Розділом 2 договору сторони визначили вартість договору та порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Умови оплати партії товару за цим договором встановлюються специфікаціями,які складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін (п.2.4. договору).

Пунктом 2.5 договору визначено, що зобов'язання покупця по сплаті товару вважається виконаним на момент списання коштів з банківського рахунку покупця, відповідно до реквізитів постачальника, вказаних постачальником у рахунку - фактурі.

Поставка товару здійснюється на умовах визначених специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: якісне посвідчення, специфікація, рахунок - фактура, видаткова накладна, податкова накладна, товарно - транспортна накладна (п.п.3.1,3.2 договору).

Погодження щодо придбання покупцем товару за предметом, ціною та кількістю підтверджується Специфікацію №1 від 20.08.13 до договору (а.с.13). Дана специфікація укладена у письмовій формі, підписана повноважними представниками двох сторін, підписи яких засвідчено печатками.

На виконання зазначених вище документів постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 90 812 грн. Зазначена обставина підтверджується товаро-транспортною накладною №082103 від 21.08.13 (а.с.14).

В матеріалах справи міститься довіреність №3, видана відповідачем його представнику Чуй В.С. на отримання від ТОВ Керуюча компанія «Гранд Дистриб'юшн» цінностей (шрот соняшниковий) (а.с.15). Відповідачем не заперечується факт отримання товару його уповноваженим представником відповідно до умов договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази сплати повної вартості отриманого покупцем товару, натомість в матеріалах справи містяться платіжні доручення №5298 від 23.08.13 та №13431 від 30.08.13 (а.с.16-17), з яких вбачається, що відповідачем частково оплачено отриманий товар на суму 45 000 грн.

Разом з цим, така оплата підтверджує факт прийняття поставленого товару та часткового виконання зобов'язання покупцем - відповідачем у справі.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за укладеним договором поставки, натомість доказів оплати отриманого товару у повному обсязі відповідачем не надано.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав заборгованість у розмірі 45 812 грн. про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 26.05.14, поданому в суді першої інстанції (а.с.39-40). Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Щодо задоволення місцевим господарським судом позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних судова колегія зазначає наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у т.ч. неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття, згідно з яким неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до змісту ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3. укладеного договору поставки сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню у розмірі 1 відсотка за кожен день прострочення виконання зобов'язань від суми боргу.

Відповідно до п. 5.3 Договору та, враховуючи положення ст. 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення виконання зобов'язань від суми боргу.

Зважаючи на те, що відповідачем своєчасно не проведено повну оплату товару та не виконано у повному обсязі взяті на себе за договором господарські зобов'язання, а відтак місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 947 грн. 68 коп.

Окрім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А відтак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що стягнення судом з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 791 грн. 89 коп. є правомірним.

Посилання скаржника на ненадання позивачем відповідачу повного пакету документів, який передбачений п.3.2 договору у зв'язку з чим, на його думку, товар не можна вважати поставленим та нараховувати пеню та три відсотки річних, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки укладеним договором поставки не передбачено наслідків ненадання позивачем повного пакету документів, а часткова оплата відповідачем товару за договором поставки підтверджує його отримання без жодних застережень, щодо відсутності певних документів.

Доводи представника скаржника в судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду про те, що по товаротранспортній накладній №0502103 від 21.08.13 не може бути оприходуваний товар, не визнаються належними, оскільки кількість, ціна, вартість товару та сума ПДВ зазначені в рахунку - фактурі №120081 від 20.08.13 та податковій накладній від 21.08.13 (а.с.30,31). Разом з цим, факт часткової оплати товару відповідачем свідчить про протилежне по відношенню до наведених доводів в апеляційній скарзі.

Також, не беруться судом до уваги доводи апелянта стосовно порушення позивачем п.7.1 договору, відповідно до якого усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи із власних інтересів, його використовує, а відповідно до ч.3 ст.1 ГПК України угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника в порядку ст49, 105 ГПК України

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 27.05.14 у справі № 909/456/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрополіс МЧ" без задоволення

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 14.07.14

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Марко Р.І.