Рішення № 39730358, 08.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11847/14 08.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2"

до Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 22 499,58 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Риженко Л.І.(дов. від 11.06.2014)

Від відповідача Даниленко Н.І.(дов. від 15.05.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов договору підряду № 210-с від 28.11.2011 в розмірі 22 499,58 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.06.2014 порушено провадження у справі №910/11847/14 та призначено до розгляду на 08.07.2014.

Представники сторін з'явилися в судове засідання 08.07.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, у зв'язку з тим, що на думку відповідача право вимоги по договору підряду № 210-с від 28.11.2011 новий кредитор не набув, а також у зв'язку з тим, що відповідач не отримав бюджетне робіт виконаних підрядником.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2011 між Управлінням житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі відповідач, замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «КЖБК» (далі підрядник) було укладено договір підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів № 210-с (в подальшому - договір підряду).

За умовами п. 1.1. договору підряду замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту сходових клітин та влаштуванню освітлення під'їздів житлового будинку за адресою: вулиця Г.Севастополя, 18/2 у Солом'янському районі м. Києва (в подальшому - роботи), у відповідності з кошторисною документацією.

Згідно п. 2.3. договору підряду вартість та обсяг робіт визначені на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16.09.2011 №1694 та кошторисної документації, що отримала позитивний висновок державної експертизи, і становить 118 256 (сто вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 44 коп., в тому числі ПДВ - 19 709 (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'ять) грн. 41 коп.

Відповідно до п. 3.1 договору підряду здача-приймання виконаних робіт по об'єкту оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт та витрат типової форми № КБ-3.

Матеріали справи свідчать, що підрядником по договору підряду виконано роботи на суму 118 256 (сто вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 44 коп., в тому числі ПДВ - 19 709 (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'ять) грн. 41 коп., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 08.12.2011 та актом № 210-с/1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 08.12.2011.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", чинного на дату складання актів, типовими формами первинних облікових документів у будівництві є № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Враховуючи вищевикладене, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форм № КБ-2в і КБ-3, які належним чином оформлені обома учасниками підрядних відносин та підписані представниками сторін.

Пунктом 2.7 договору підряду передбачено, що замовник здійснює оплату робіт, що передбачені договором, на підставі пункту 49 Бюджетного Кодексу України після підписання акта здачі - приймання виконаних робіт.

Замовник частково виконав взяті на себе зобов'язання та перерахував на поточний рахунок підрядника грошову суму в розмірі 95 756 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 86 коп., в тому числі ПДВ - 15 959(п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 48 коп. за виконані роботи по зазначеному вище договору підряду.

За таких умов, сума заборгованості по договору підряду № 210-с від 28.11.2011 складає 22 499 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 58 коп., в тому числі ПДВ - 3 749 (три тисячі сімсот сорок дев'ять) 93 коп., що зокрема, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2013.

Відповідач не заперечував проти наявності в нього заборгованості перед підрядником по договору підряду № 210-с від 28.11.2011.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошував, що його вини у неоплаті виконаних робіт немає, оскільки кошти за дані роботи мали надійти з міського бюджету, проте не надійшли.

Суд зазначає, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов 'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов 'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов 'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов 'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.».

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтями 46- 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 46 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт та послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету.

Таким чином, законодавство України не прив'язує виконання місцевого бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання щодо видатків бюджету або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні здійснення пріоритетних заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів, узятих на облік органами Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством; обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році. У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Головного управління державного казначейства у м. Києві чи Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у Відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та відсутності коштів на реєстраційному рахунку не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт.

Також суд зазначає наступне:

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України ).

Відтак, між ТОВ «КЖБК» (первісний кредитор) та ТОВ «КЖБК БМУ-2» (далі позивач, новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги боргу № 11-06/13 від 11.02.2013.

За умовами зазначеного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги боргу та стає кредитором по заборгованості згідно договору підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштува/ння освітлення під'їздів № 210-с від 28.11.2011, про що Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації було повідомлено, .шляхом направлення відповідного повідомлення про відступлення права вимоги № 20/03-1 від 20.03.2014 року, яке отримане боржником 26.03.2014.

Судом встановлено, що договором підряду не передбачено наявність згоди відповідача на заміну кредитора у зобов'язання, а відтак твердження відповідача проте, що договір відступлення права вимоги боргу не є дійсним, оскільки відповідач не надав на це згоду, є безпідставними та необґрунтованими.

За таких умов, право вимоги по зазначеному вище договору підряду перейшло до нового кредитора - ТОВ «КЖБК БМУ-2», про що боржник був повідомлений, а отже зобов'язання по договору підряду відповідач повинен виконати на користь ТОВ «КЖБК БМУ- 2».

Таким чином, відповідач своїми діями (не проведення розрахунків за виконані роботи по договору підряду) порушив умови договору підряду щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання по договору, наслідком чого є неотримання позивачем, який став кредитором боржника по договору відступлення права вимоги, коштів у сумі 22 499,58 грн.

Відмова в оплаті - є відмовою у виконанні взятих на себе за договором зобов'язань, а це порушення умов договору і прав позивача на отримання узгоджених сум зобов'язання, що зумовило звернення останнього до суду із вимогою про зобов'язання примусово сплатити суми грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати здійснених позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 22 499,58 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2" задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, Солом'янський район, Повітрофлотський проспект, буд. 41, код ЄДРПОУ 37485401) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-2" (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Дніпровська набережна, 19А, код ЄДРПОУ 35198413) основний борг в розмірі 22 499(двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 14.07.2014