Рішення № 39730347, 03.07.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.14р. Справа № 904/2580/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Гонта-Технологія", м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення 4 147 993,89 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

Від позивача: Горват В.В., довіреність від 28.04.2014 року, представник;

Від відповідача:Бандуристий Р.С., довіреність №14-466юр від 31.12.2013 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Гонта-Технологія" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за послуги у сумі 4138755,94 грн., пені у розмірі 9237,95 грн., а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди № 5739 від 25.12.2007 року щодо своєчасної сплати підрядникові за виконану частину роботи.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2014 року порушено провадження у справі № 904/2580/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2014 року.

У судовому засіданні 19.05.2014 року представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам можливості для врегулювання спору в позасудовому порядку, та заяву про долучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача.

Представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи акт звірки № 181 від 30.04.2014 року, копії статуту та витяг з ЄДРПОУ щодо позивача (оригінал).

Ухвалою суду від 19.05.2014 року розгляд справи відкладений на 04.06.2014 року, у зв'язку з необхідністю витребування належних доказів часткового погашення відповідачем заборгованості.

У судовому засіданні 04.06.2014 року представник позивача подав для долучення до матеріалів справи розрахунок основної заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання станом на 02.06.2014 року (а.с. 112-113).

04.06.2014 року представник відповідача подав заяву (а.с. 114) в якій повідомляє, що на даний час відповідачем погашено заборгованість перед позивачем у повному обсязі, та просить суд відкласти розгляд справи для надання змоги надати позивачеві витребувані ним документи, за рахунок яких проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.

В судовому засіданні 04.06.2014 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України присутнім сторонам оголошено перерву до 18.06.2014 року.

17.06.2014 року до канцелярії господарського суду від представника Позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог від 12.06.2014 року (а.с. 117), в якій останній просить суд припинити провадження у справі через відсутність предмету спору у розмірі 4 138 755, 94 грн. (основний борг), та заявляє про збільшення розміру суми пені до 17 370, 53 грн., а також просить стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 73 080, 00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2014 року подав відзив на позов (а.с.122-124), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також подав клопотання про продовження строку розгляду справи до 03.07.2014 року, для надання додаткових пояснень по справі (а.с. 121).

Ухвалою господарського суду від 18.06.2014 року продовжено строк розгляду справи до 03.07.2014 року, розгляд справи відкладено на 25.06.2014 року.

У судовому засіданні 25.06.2014 року представник Позивача подав для долучення до матеріалів справи копії додаткової угоду № 5 від 15.05.2014 року до договору № 5739 від 25.12.2007 року, укладеного між сторонами (а.с. 140-142).

У судовому засіданні 25.06.2014 року представник Відповідача подав письмові пояснення (а.с. 143-145) в як Відповідач стверджує, що позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості в загальному розмірі 787 069, 34 по рахунках - фактурах № 26 від 22.03.2014 року, № 27 від 27.03.2014 року та № 29 від 04.04.2014 року були необґрунтованими і заявленими передчасно. Тому судовий збір, сплачений позивачем пропорційно цій частині позовних вимог, повинен бути покладений на позивача, а не на відповідача. В той же час, в позовних вимогах про стягнення пені слід відмовити повністю, оскільки з наданого розрахунку пеня обрахована виходячи з прострочення оплати, розрахованого починаючи з зазначеної позивачем в розрахунку дати настання строку оплати за поставлений товар. Згідно п. 6.2 Договору, оплата поставленого товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 25 - ти банківських днів з дати постачання. При цьому, відповідно до п. 4.2 Договору, за дату постачання товару вважається дата на накладній на постачання товару. Однак, позивачем не надано копій накладній. Відтак, дата настання строку оплати за поставлений товар позивачем не доведена, так само як не доведено і обґрунтованість розрахунку пені.

25.06.2014 року до канцелярії суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву (а.с. 146-148) в якому зазначає, що на дату подання позову 16 квітня 2014 р. відповідач не виконав приписи ст.849 ЦК України і не перерахував ні заборгованість, яка виникла на момент одностороннього розірвання договору 3 912 195,06 грн., ні суму 226560,88 грн. вартість останньої відгрузки, що відбулась 04 квітня 2014 року, тим самим порушив права позивача. Отже, на дату подання позову 16 квітня 2014 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 4 138 755,94 грн., що й було підставою для подання позову. Також, щодо позиції відповідача про оплату товару по накладній. Додатковою угодою №5 від 15 травня 2012 р. до договору №5739 від 25.12.2007 р. було змінено редакцію п. 6.2. договору, у викладено у наступній редакції: «Розрахунки за товар здійснюються у грошовій формі на підставі рахунків-фактур, які щотижнево надаються Виконавцем. Оплата поставленого товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом 23 календарних днів з дати постачання». П. 7.1. визначено, що виконавець надає замовникові на товар, що поставляється відповідно до договору наступні документи: рахунки-фактури, сертифікат якості, податкову накладну та акти приймання передачі наданих послуг. П. 11. визначено, що «Ця додаткова угода вступає в силу з 01/05/2012 р. і діє до закінчення строку дії договору». В матеріалах справи № 904/2580/14 є акти наданих послуг та рахунки-фактури, які підтверджують: факт постачання, дату наданих послуг та є підставою для оплати. Тому, посилання відповідача на недоведеність дати настання строку для оплати не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того Відповідно до ч.2,3 статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань. Постанова Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року. Отже, на суму заборгованості з усіх послуг позивачем і прийнятих відповідачем до 01.04.2014 року правомірно нарахована пеня.

В судовому засіданні 25.06.2014 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України присутнім сторонам оголошено перерву до 02.07.2014 року.

27.06.2014 року до канцелярії суду від представника позивача надійшли додаткові заперечення на відзив на позовну заяву (а.с. 150-151) в яких останній стверджує, що в матеріалах справи містяться додатки до позовної заяви направленої до суду 16 квітня 2014 р. в яких поряд рахунками-фактури і Актами приймання передачі додано вагові (отвесные). У позовній заяві позивач посилався на вагові накладні, рахунки-фактури і Акти приймання передачі як на докази виконання своїх зобов'язань по договору.

Представник відповідача 01.07.2014 року надіслав до суду письмові пояснення (а.с. 152-154) в яких стверджує, що позовні вимоги ТОВ «НВП Гонта-Технологія» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 450 629,08 грн. по рахунках-фактурах №27 від 27.03.2014 року, №29 від 04.04.2014 року є необґрунтованими, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовною заявою строк виконання обов'язку відповідача, визначений умовами договору, по оплаті цієї суми не закінчився і відповідачем не було порушено ані свої обов'язки з оплати за поставлений товар, ані відповідні права позивача. Таким чином, в цій частині позов було пред'явлено передчасно.

В судовому засіданні 02.07.2014 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України присутнім сторонам оголошено перерву до 03.07.2014 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Гонта-Технологія" (далі - Позивач/Виконавець) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Відповідач/Замовник) укладено довгостроковий договір № 5739 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язувався на своєму устаткуванні і за своєю технологією надати послуги із збагачення залізовмісних шламів, накопичених в шламосховищах Замовника з отриманням залізовмісного концентрату (далі - товар), а Замовник зобов'язувався надавати на збагачення шлами, забезпечувати складування хвостів збагачення, приймати товар і оплачувати вартість послуг з отримання товару згідно умовам Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, Замовник зобов'язався оплачувати вартість товару відповідно до специфікацій по цінах, звичайних що є, справедливих, ринкових.

Згідно умов п. 4.2 Договору, датою постачання товару вважається дата на накладній на постачання товару.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що постачання товару здійснюється протягом терміну дії Договору. Конкретні об'єми і терміни постачання товару узгоджується сторонами в робочому порядку.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що оплата товару Замовником проводиться в грошовій формі на підставі рахунків - фактур, виставлених Виконавцем за кожну поставлену партію товару. Оплата поставленого товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 25 банківський днів з дати постачання.

Додатковою угодою № 5 від 15 травня 2012 року до договору № 5739 від 25.12.2007 року було змінено редакцію п. 6.2. договору, у викладено у наступній редакції: «Розрахунки за товар здійснюються у грошовій формі на підставі рахунків-фактур, які щотижнево надаються Виконавцем. Оплата поставленого товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом 23 календарних днів з дати постачання» (а.с. 141).

У разі порушення Виконавцем термінів, обумовлених в п. 4.3 Договору, він сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,01% від суми товару, що недопостачає в строк, за кожен день прострочення, а при невиконанні Замовником п. 6.2 він сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару, але не більш подвійної облікової ставки НБУ і не більш за суму заборгованості. При необхідності сторони можуть змінити умови застосування штрафних санкцій шляхом укладання додаткової Угоди (п. 10.1 Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє 10 років. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання і не задоволенні законні вимоги, дія Договору продовжується відносно таких зобов'язань до задоволення законних вимог (п. 10.4 Договору).

Відповідачем на адресу Позивача надіслано лист вих. № 341-5445 від 26.03.2014 року (а.с. 16) в якому останній посилаюсь на норми ст. 849 Цивільного кодексу України в односторонньому порядку відмовився від Договору № 5739 від 25.12.2007 року, та повідомив про його припинення з 01.04.2014 року.

Як свідчить з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання по договору виконав, надавши послуги із збагачення залізовмісних шламів відповідно до графіків узгоджених сторонами, підтвердженням чого є вагові, рахунки - фактур та Акти виконаних робіт, які підписані представниками сторін по договору, що містяться в матеріалах справи (а.с.17-71).

Позивач у позовній заяві стверджує, що Відповідач в порушення умов Договору, належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати за наданні послуги, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед Позивачем у розмірі 4 138 755 грн. 94 коп., що і є причиною звернення з позовом до суду.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 04.04.2014 року направив на адресу Відповідача претензію № 62 (а.с. 74) з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги. Відповідачем відповіді на вищезазначену претензію не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України).

У судовому засіданні 18.06.2014 року представник Відповідача подав для долучення до матеріалів справи платіжні доручення № 0600013789 від 28.04.2014 року, № 0600015924 від 16.05.2014 року, платіжне доручення від 02.06.2014 року (а. с. 125-127), та письмові заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті чого припинено зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті товару за Договором № 5439 від 25.12.2007 року на суму 243 291, 72 грн. та на суму 19 323, 56 грн., як доказ погашення суми основного боргу в загальному розмірі 4 138 755, 94 грн., в зв'язку з чим, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості підлягає припиненню за правилами п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що у разі порушення Виконавцем термінів, обумовлених в п. 4.3 Договору, він сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,01% від суми товару, що недопостачає в строк, за кожен день прострочення, а при невиконанні Замовником п. 6.2 він сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару, але не більш подвійної облікової ставки НБУ і не більш за суму заборгованості.

Відповідно до п. 10.1 Договору, Позивачем нарахована пеня (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог - а.с. 117) на загальну суму 17 370, 53 грн. (розрахунок - а.с. 118).

Розглянувши наданий Позивачем розрахунок пені, вивчивши умови укладеного сторонами договору, господарський суд прийшов до висновку про не можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення пені на загальну суму 17 370, 53 грн. з огляду на наступне.

Як свідчить з розрахунку (а.с. 118), пеня нарахована виходячи з прострочення оплати, розрахованого починаючи з зазначеної позивачем в розрахунку дати настання строку оплати за поставлений товар.

Але, згідно умов п. 4.2 Договору, датою постачання товару вважається дата на накладній на постачання товару.

Однак, в матеріалах справи відсутні та Позивачем до суду не надано копії накладних, з яких можливо встановити дату постачання товару. Таким чином, Позивачем не доведено дату, від якої починається облік 23 - денного строку виконання зобов'язання з оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим судом не можливо встановити фактичну дату отримання товару відповідно до умов передбачених п. 4.2 Договору та неможливо встановити початок періоду для нарахування пені.

Позивач у своїх запереченнях на відзив відповідача (а.с. 150-151) стверджує, що вагова (отвесная) це і є документ, що підтверджує факт і дату передачі товару, тобто накладна передбачена п. 4.2 Договору.

Проаналізувавши умови договору, господарський суд не приймає до уваги дані твердження, оскільки не вбачає тотожності між ваговими (отвесная) та накладною.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення пені на загальну суму 17 370, 53 грн. не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, вищезазначені норми чинного законодавства України та умови укладеного Договору, господарський суд вважає, що вимоги Позивача в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 4 138 755, 94 грн. у зв'язку з оплатою Відповідачем після пред'явлення позову до суду підлягають припиненню за правилами п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 17 370 грн. 53 коп. слід відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат слід зазначити наступне. Відповідач вважає, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та заявленими передчасно, у зв'язку з чим сплачений судовий збір повинен бути покладений на позивача. Господарський суд не приймає дані твердження з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на адресу Позивача надіслано лист вих. № 341-5445 від 26.03.2014 року (а.с. 16) в якому останній посилаюсь на норми ст. 849 Цивільного кодексу України в односторонньому порядку відмовився від Договору № 5739 від 25.12.2007 року, та повідомив про його припинення з 01.04.2014 року.

Позивачем дану відмову прийнято, таким чином з урахуванням норм ст. 849 ЦК України, договір вважається припинений з 01.04.2014 року, отже Відповідач повинен був сплатити заборгованість з моменту припинення договору. Враховуючі викладені обставини, суд прийшов до висновку, що спір виник з вини Відповідача у зв'язку з несплатою заборгованості по Договору, з моменту його припинення, тому вважає, що судові витрати слід покласти на Відповідача.

Проаналізувавши норми ст.49 Господарського процесуального кодексу України, п. 4.12 Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами внесеними Постановою Пленум Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарський суд покладає судовий збір на Відповідача, оскільки спір виник з вини останнього.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 4 138 755 грн. 94 коп. - припинити.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 17 370 грн. 53 коп. - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, місто Кривий Ріг, вулиця Орджонікідзе, будинок 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Гонта-Технологія" (50006, місто Кривий Ріг, вулиця Ветеранів праці, будинок 26, прим. 2, код ЄДРПОУ 34811030) судовий збір у розмірі 73 080 грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2014 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин