Ухвала суду № 39730324, 08.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10215/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/3883/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 26 08.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

08 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Кулішенка Ю.М.

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про визнання права власності на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача, та просив у відповідності до норм ст.ст.7, 12, 33 Закону України «Про іпотеку» звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок шляхом визнання права власності за позивачем в рахунок часткового погашення заборгованості .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням апеляційного суду Київської області від 18 червня 2012 року по цивільній справі за апеляційною скаргою позивача на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки вирішено: у рахунок погашення заборгованості в сумі 41 986,85 доларів США, із яких заборгованість по сумі кредиту - 37 612,50 доларів СІІІА, відсотки 4 374,35 доларів США, що становить, відповідно, 336 071,14 грн., 301 057,97 грн. та 35 013,17 грн., за кредитним договором №06/2516к-07, укладеним 18.07.2007 між сторонами, звернути стягнення на користь правонаступника кредитора - ПАТ «Універсал Банк» на предмет іпотеки, початковою ціною для подальшої реалізації - 228 972 грн., а саме земельну ділянку, загальною площею 0,0453 га, кадастровий номер 32224103000:01:052:0129, розташовану у АДРЕСА_1, що призначена для ведення садівництва та належить відповідачу на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №107512, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 26 квітня 2007 року, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 18 листопада 2005 року №1560, шляхом проведення прилюдних торгів.

10 грудня 2008 року було вчинено виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку 0,0453 га за адресою: м.Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, садове товариство «Автомобіліст», лінія 3, ділянка 47.

У ході виконання виконавчого напису нотаріуса було проведено комплекс дій, спрямованих на примусове виконання та продаж нерухомого майна.

11 серпня 2011 року ВДВС Києво-Святошинського РУЮ у Київській області проведено опис майна боржника, у ході котрого було встановлено розміщення на земельній ділянці нерухомого майна - будинку старої забудови.

Згідно відповіді від 15 жовтня 2010 року БТІ будинок належить відповідачу, але технічний паспорт відсутній.

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки сторони визначили вартість предмета іпотеки на рівні 228 972 гривні 00 копійок.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 07 травня 2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, позивачку, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що 18.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за №06/2516к-07. Відповідно до умов вказаного правочину відповідачу було надано кредит у сумі 38250 доларів США на строк по 17 липня 2012 року з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 13,45 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед Банком за вказаним кредитним договором 20.07.2007 р. між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 - відповідачем у вказаній справі було укладено договір іпотеки, за яким відповідач у вказаній справі ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому земельну ділянку, загальною площею 0,0453 га, у АДРЕСА_1 (а.с. 34-37). Належність відповідачу - іпотекодавцю вказаного нерухомого майна підтверджувалося Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯУ №107512 виданий Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів від 18 листопада 2005 року.

Позичальник ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, не сплачував проценти за користування кредитними коштами та не повертав основної суми боргу відповідно до графіка погашення кредитної заборгованості, унаслідок чого 14.08.2008 р. відповідачу було направлено вимогу про усунення порушень правочину .

10.12.2008 було вчинено виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку 0,0453 га за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо виконання рішення апеляційного суду Київської області від 18 червня 2012 року по цивільній справі № 22ц-3231/2012 яким звернуто стягнення на земельну ділянку, позивач до виконавчої служби не звертався.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18.06.2012 по цивільній справі № 22ц-3231/2012 за апеляційною скаргою ПАТ «Універсал Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.07.2011 у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки вирішено у рахунок погашення заборгованості в сумі 41 986,85 доларів США, що становить, відповідно 336 071,14 грн. за кредитним договором №06/2516к-07, звернуто стягнення на користь правонаступника кредитора - ПАТ «Універсал Банк» на предмет іпотеки, початковою ціною для подальшої реалізації - 228 972 грн., а саме земельну ділянку, загальною площею 0,0453 га, кадастровий номер 32224103000:01:052:0129, розташовану у АДРЕСА_1, що призначена для ведення садівництва та належить відповідачу на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №107512, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 26.04.2007 р., на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.11.2005 р. №1560, шляхом проведення прилюдних торгів.

З матеріалів справи також вбачається, що рішення апеляційного суду Київської області від 18.06.2012 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не виконано у зв'язку з чим позивач 21 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати за ним в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0453 га, у АДРЕСА_1 та житловий будинок що на ній розташований .

Вирішуючи вказаний спір, та відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог щодо визнання за позивачем - ПАТ «Універсал банк» суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивач н не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності між сторонами вказаного справи іпотечного застереження щодо права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки саме вказаним шляхом - визнання права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає зазначений висновок законним та обґрунтованим, а доводи апелянта без підставними виходячи з наступного.

Так, згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" з урахуванням положень статей 33,36, ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч.2 ст.16 ЦК має право вимагати застосування його судом. Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду.

Отже, з урахуванням вказаних норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке є способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 грудня 2013 року при розгляді справи № 6-124цс 13, предметом якої був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив висновок, відповідно до якого, виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

З тексту договору іпотеки, що укладений 20.07.2007 р. між позивачем у вказаній справі - ВАТ «Банк Універсальний» та відповідачем - ОСОБА_1 не передбачено такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки як визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що вказане рішення суду ухвалене на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів, з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для його скасування не має.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували виноски суду, тому є необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

Ю.М.Кулішенко