Рішення № 39730308, 09.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2984/14-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/3871/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 54 09.07.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Кулішенка Ю.М.

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», та просив у відповідності до норм ст.ст.116, 117 КЗпП України стягнути заборгованість з заробітної плати в розмірі 841 грн. 82 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 21212 грн. 40 коп.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 05 вересня 2013 року він був прийнятий на посаду юрисконсульта 2-ої категорії відділу претензійно-позовної роботи ГО управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту до ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал».

23 вересня 2013 року його було звільнено з роботи за угодою сторін. Проте в день звільнення не виплачено всі суми, що належать від підприємства.

23 грудня 2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист з вимогою негайно виплатити заборгованість із заробітної плати в розмірі 841 грн. 82 коп. на вказаний ним картковий рахунок.

На час звернення до суду грошових коштів на його картковий рахунок не надходило. Враховуючи вищенаведене, крім того, просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 21212 грн. 40 коп.

В ході судового розгляду позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача суму заборгованості з заробітної плати в розмірі 841 грн. 82 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 25069 грн. 20 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 06 травня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 841 грн. 82 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 25069 грн. 20 коп., а всього 25911,02 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповдач у справі - ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2014 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 25069 грн. 20 коп. та ухвалити нове в цій частині рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме стягнути 14323 грн. 72 коп. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ АК "Київводоканал" яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення позивача ОСОБА_1, який проти них заперечував, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 05.09.2013 позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду юрисконсульта 2-ої категорії відділу претензійно-позовної роботи ГО управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (наказ №182-к від 05.09.2013), що підтверджується записом до трудової книжки. (а.с. 40)

23.09.2013 позивача було звільнено з роботи за угодою сторін, п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (наказ №195-к від 23.09.2013), на підставі заяви поданої ОСОБА_1 та погодженої з керівником відповідача, що підтверджується записом до трудової книжки, та копії відповідної заяви . ( а.с. 41,42).

23.09.2013 року в день звільнення позивачу не виплачено всі суми, що належать від підприємства, що підтверджується відповідними доповідними записками департаменту бухгалтерського обліку та звітності. (а.с. 43, 44)

24.11.2013 позивач звернувся до Голови правління та головного бухгалтера Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» із заявою про направлення на його адресу довідки про середню заробітну плату та письмового повідомлення про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати. (а.с. 8)

20.12.2013 на адресу позивача надійшли: довідка про середню заробітну плату від 28.11.2013 №234 та письмове повідомлення про розмір нарахованої заробітної плати.( а.с. 11) Позивачем за період роботи отримано лише аванс в розмірі 870 грн., тому на час розгляду вказаної справи, позивачу не виплачено заборгованість із заробітної плати в розмірі 841,82 грн., що складається з заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

23.12.2013 позивачем на адресу відповідача направлено лист з вимогою негайно виплатити заборгованість із заробітної плати в розмірі 841,82 грн. на вказаний позивачем картковий рахунок, який був отриманий відповідачем 24.12.2013. (а.с. 13).

Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції та на час апеляційного розгляду відповідач не провів повний розрахунок по заробітній платі із позивачем у справі.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в частині, що стосується стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по нарахованій та не виплаченій заробітній платі в розмірі 841,82 грн. законним та обґрунтованим виходячи з наступного.

Так, згідно з вимогами ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений вище строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином суд першої інстанції стягуючи вказані кошти діяв у відповідності до норм ст. 47 та ст. 116 ч.1 КЗпП України, тому рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим і скасування чи зміні не підлягає.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення коштів за затримку розрахунку, то колегія суддів виходить з наступного.

У п.25 Постанови № 13 від 24 грудня 1999 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Заявляючи позов позивач ОСОБА_1 просив стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 24 вересня 2013 року по 06 травня 2014 року, що становить 156 робочих днів.

Суд першої інстанції, задовольняючи вказаний позов погодився із доводами позивача та стягнув такі кошти за даний період і як підставу для нарахування заборгованості в сумі 25069,20 грн. прийняв за основу довідку про середню заробітну плату видану 28 листопада 2013 року і з визначенням вказаної величини у сумі 160,70 грн., в порядку передбаченому Постановою КМУ №1266 від 26 вересня 2001 року.

Однак відповідно до п.п. «б» п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженої Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), а тому колегія суддів вважає, що за величину нарахування середньоденної заробітної плати по заборгованості із заробітної плати за час затримки розрахунку необхідно взяти саме довідку видану відповідачем 05 травня 2014 року (а.с. 65) відповідно до якої середньоденний заробіток позивача , без врахування виплат за один день не використаної відпустки становить 152, 38 грн. (а.с. 65).

Тому з врахування вказаної довідки та часу затримки розрахунку 156 робочих днів за період з 24 вересня 2013 року по 06 травня 2014 року загальний розмір суми заборгованості становитиме 23771,28 грн., ( 156 х 152,38 грн. ), тому саме вказана сума і підлягає стягненню з відповідача , та з врахування суми не виплаченої заробітної плати загальна сума сплати повинна складати 24613,10 грн. (23771,28 + 841,82).

Доводи апелянта в частині відсутності вини відповідача у не своєчасній виплаті нарахованої та не виплаченої заробітної плати не підтверджується належними та допустимими доказами, а посилання відповідача на депонування вказаних коштів не свідчить про відсутність вказаної вини відповідача, та не може слугувати підставою для звільнення відповідача від вказаної відповідальності.

У зв'язку із зміненням рішення суду в частині стягнення коштів відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає зміні і розмір судового збору.

Керуючись ст.ст.209, 303, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2014 року в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити та замість 25069,20 коп., стягнути з ПАТ Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь ОСОБА_1 23771,28 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2014 року частині стягнення ПАТ " Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь ОСОБА_1 841 грн. 82 коп. заборгованості по заробітній платі залишити без змін, визначивши таким чином загальну суму стягнення в розмірі 24613,10 грн.

Зменшити розмір судового збору що підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь держави з 259,11 грн., до 246, 13 коп.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий суддя: М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

Ю.М.Кулішенко