Постанова № 39730125, 13.06.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13 червня 2014 року Справа № 814/1290/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Веселинівський завод СЗМ", вул. Будівельників, 30, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001

доВознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, пров. Бр. Іпатових, 6-а, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2011, В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Веселинівський завод СЗМ" звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача, Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 21.10.2011 № 0000212301.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог законодавства, оскільки актом перевірки не доведено неправомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "ЗМТК". Також відсутні прямі докази, якими встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що укладені угоди між позивачем та його контрагентами носять формальний характер та ознаки нікчемності. Відповідно, позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми коштів від укладених договорів з контрагентом ТОВ "ЗМТК", в зв'язку з чим, відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обґрунтовані позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

В період з 17.10.2011 року по 21.10.2011 року посадовими особами відповідача проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ "Веселинівський завод сухого знежиреного молока" (23.09.2011 року були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно яких Відкрите акціонерне товариство "Веселинівський завод сухого знежиреного молока" реорганізовано у Публічне акціонерне товариство "Веселинівський завод сухого знежиреного молока", далі за текстом ПАТ "Веселинівський завод СЗМ") з питань дотримання податкового законодавства за березень 2011року.

За результатами перевірки складено акт від 21.10.2011 за № 256/2301/446546 (далі акт), з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства за період березень 2011 (а. с. 9-21).

Відповідачем прийнято податкове повідомленпя-рішення № 0000212301 від 21.10.11 р. на суму 202607,5 грн. з податку на додану вартість по вітчизняних товарах та 1 грн. за штрафними санкціями.

(а. с. 23).

Актом перевірки, на який посилається відповідач та проти висновків якого заперечує позивач, зазначено, що відповідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України) та згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зазначені правочини по взаємовідносинах ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" з ТОВ "ЗМТК" мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини укладені з конрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Таким чином, як йдеться у висновках акту перевірки, позивачем були порушені норми Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків при придбанні товарів/послуг, та порушено норми Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2011 року в сумі 202608,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Веселинівський завод СЗМ", мало взаємовідносини з TOB "ЗМТК" за договором № 4 від 01.01.2011 року на поставку молочної продукції.

За даним договором позивач отримував молоко в кількості та якості. До суду надано всі необхідні документи, що підтверджують придбання та отриманих товарів.

Актом перевірки, та податковим органом не заперечується те, що ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" скористалося наданим йому законом правом та відобразило у бухгалтерському та податковому обліку з податку на прибуток, прийнявши рішення про збільшення своїх валових витрат на суму придбаних товарів.

Тому ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" цілком правомірно включило до складу своїх валових витрат суми, перераховані на користь ТОВ "ЗМТК" в якості оплати за придбані товари.

В силу норм п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідачем не надано суду доказів неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "ЗМТК".

На підтвердження своїх доводів позивач надав суду копії договорів, копії первинних бухгалтерських документів, податкові накладні .

Посилання відповідача у акті перевірки на те, що укладені угоди носять формальний характер та ознаки нікчемності, а також що зазначені операції не направлені на реальне настання правових наслідків, в результаті чого позивач порушив Податковий кодекс України судом спростовуються, виходячи з такого.

Аналізуючи норми ЦК України, суд вважає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ЦК України. Проте, відобразивши в акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Так, під час перевірки не були належним чином досліджені первинні документи (договори, податкові та товарно-транспортні накладні тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники операцій.

До того ж, як зазначено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З наведених вище норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більше визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетентності судів, а не податкових органів.

З огляду ж на принцип персональної відповідальності платника власне наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності контрагентів позивача, не тягне за собою негативних наслідків для позивача у справі. Відповідачем, в свою чергу, в акті перевірки не доведено факту обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його постачальників (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності), а також не подано доказів щодо нікчемності господарських операцій, за результатами виконання яких було сформовано саме спірний податковий кредит.

Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі №К-25104/10 від 08.11.2010 року.

Згідно ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Згідно ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Адміністративні суди при розгляді справ щодо оскарження дій чи бездіяльності цих суб'єктів перевіряють чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно; також своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по правовідносинам з контрагентом ТОВ "ЗМТК" за період березень 2011 року..

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 року № 0000212301.

3. Відшкодувати судові витати в сумі 405,23 грн., сплачені згідно квитанції від 16.05.2014 № 8193850 з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Веселинівський завод СЗМ".

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич