Ухвала суду № 39728449, 09.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4609/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 643/15969/13ц Яремчук В.І.

Категорія: житлові Доповідач-Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_5, на рішення Московського районного суду м.Харкова від 26 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Харківської міської ради, Московського РВ у м.Харкові ГУДМС України у Харківській області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення зі зняттям з реєстраційного обліку та про укладання договору найму житлового приміщення,-

ВСТАНОВИЛА :

14 жовтня 2014 року позивач звернулась у суд з позовом в якому, з посиланням на ст. 116 ЖК України, просила виселити відповідача із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зобов»язати відділ міграційної служби Московського РВ у м.Харкові ГУДМС України у Харківській області зняти його з реєстраційного обліку в даній квартирі, а виконавчий комітет Харківської міської ради - укласти з нею договір найму житлового приміщення вказаної квартири.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що вказана квартира була виділена її батькам на підставі ордера № 630 серії А , виданого 23.07.1973 року виконавчим комітетом Київської районної ради депутатів м.Харкова. Після смерті батьків рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 року № 911 вона зі згоди всіх членів сім»їх була визнана наймачем вказаної квартири.

Позивач зазначає, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 27.02.2013 року, залишеного без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.06.2013 року, та рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.04.2013 року вона з сім»єю складом із трьох осіб була визнана наймачем однієї житлової кімнати житловою площею 16,0 кв.м., ОСОБА_7 з сім»єю складом із трьох осіб - визнана наймачем кімнати житловою площею 14,8 кв.м., а відповідач має бути наймачем однієї кімнати площею 13,0 кв.м. в зазначеній квартирі.

Позивач зазначає, що відповідач в період з листопада 2011 року і до 2013 року самовільно зайняв кімнату площею 16, 0 кв.м. у спірній квартирі , яку використовував не за призначенням, як офіс приватного підприємця.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та її представник підтримали вказані позовні вимоги та просили їх задовольнити. При цьому позивач пояснила, що на теперішній час вона користується житлової кімнатою площею 16,0 кв.м. Відповідач ОСОБА_6, який є сином її батька від другого шлюбу, у спірній квартирі не проживає, однак там зареєстрований, інколи приходить та використовує квартиру як офіс для своєї підприємницької діяльності та має інше житло для проживання , проживає разом з дружиною і сином в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2, вчиняє сварки та створює неможливі умови для проживання.

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що відповідач на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 05.03.2014 року є наймачем кімнати площею 13,0 кв.м. спірної квартири. За ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.06.2013 р. залишено без змін рішення апеляційного суду Харківської області від 27.02.2013 р., яким виділено в користування ОСОБА_4 з сином та дочкою жилу кімнату площею 16 кв.м. з балконом в квартирі АДРЕСА_1, виділено в користування ОСОБА_7 з двома неповнолітніми дочками жилу кімнату площею 14,8 кв.м., а відповідачу виділено в користування жилу кімнату площею 13 кв.м. в зазначеній квартирі.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 26 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмолено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам.

Наводить ті ж доводи, що і в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ст.ст. 9 та 116 ЖК України, виходив з їх безпідставності.

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами , що на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 27.02.2013 року, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.04.2013 року № 200 визнано ОСОБА_4 наймачем однієї кімнати житловою площею 16,0 кв.м. в комунальній квартирі АДРЕСА_4 зі складом сім'ї 3 особи: ОСОБА_4 наймач, ОСОБА_8 син, ОСОБА_9 дочка; визнано ОСОБА_7 наймачем однієї кімнати житловою площею 14,8 кв.м. в комунальній квартирі АДРЕСА_1 зі складом сім'ї 3 особи: ОСОБА_7 наймач, ОСОБА_10 дочка, ОСОБА_11 дочка , а рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.03.2014 року № 123 визнано ОСОБА_6 наймачем кімнати площею 13,0 кв.м. у зазначеній комунальній квартирі (а.с.9,10, 73).

Судом першої інстанції також встановлено та вказаний факт позивачем не оспорюється, що кімнатою 16,0 кв.м. зазначеної квартири користується позивач та в ній зареєстрована (а.с.11).

При цьому судом апеляційної інстанції також встановлено, що 02 грудня 2013 року сторони отримали свідоцтва на право приватної власності на кожну із кімнат вказаної квартири.

Відповідно до положень ст. 9 Житлового Кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч.І ст. 116 Житлового Кодексу України, якшо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі , в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися без результативними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

В ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть учать у справі виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів, які б давали підстави у відповідності до вимог ст.. 116 ЖК України для виселення відповідача зі спірної квартири, позивач суду не надала.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України судова колегія,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 26 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді :